"30" червня 2011 р.Справа № 33/59-08-2652
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;
від 3-ї особи: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова
на рішення господарського суду Одеської області від 30 липня 2009 року
у справі № 33/59-08-2652
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми „Енергопромсистемс”
до відповідача Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій „Сенетатя” Державного підприємства „Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми „Енергопромсистемс” 25 червня 2008 року та 20 травня 2009 року звернулося до господарського суду Одеської області з позовами до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій „Сенетатя” Державного підприємства „Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про спонукання відповідача виконати договірні зобов'язання, згідно останніх уточнених позовних вимог від 20.07.2009 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2008 року було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу та зупинено провадження у справі № 33/59-08-2652.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2009 року було поновлено провадження у справі № 33/59-08-2652.
Ухвалою господарського суду області від 14 липня 2009 року справи №33/59-08-2652 та №33/78-09-3017 порушені за позовами ТОВ „НВФ „Енергопромсистемс” до ДП „Санаторій „Сенетатя” об'єднані в одне провадження з присвоєнням справі номеру 33/59-08-2652.
Відповідач відповідно до відзиву від 12.08.2008 року позови не визнав з підстав, викладених у відзиві.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30 липня 2009 року по справі № 33/59-08-2652 (суддя Мазур Д.Т.) позовні вимоги у справі задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Лікувально-санаторна відновлюючи асоціація Державної канцелярії Республіки Молдова звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 30 липня 2009 року по справі № 33/59-08-2652 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року по справі № 33/59-08-2652 було задоволено клопотання відповідача, продовжено строк розгляду скарги на 15 днів до 05.07.2011 року та відкладено розгляд справи.
3-тя особа не скористалась своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
30.06.2011 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
Від сторін, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»та ДП з іноземними інвестиціями «Санаторій Сенетатя»17.02.2003 р. було укладено договір оренди будинку прибуваючих п'ятого пансіонату.
За умовами вказаного договору оренди ДП «Санаторій Сенетатя»передав, а ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»прийняло в довгострокове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс п'ятого пансіонату, загальною площею, 3069 кв.м., за адресою: с.м.т. Сергіївка, вул. Гагаріна, 37 (Набережна Ротерхема, 9) (п.1.1.,1.3.,1.4. договору).
Відповідно до п.1.5. Договору разом із об'єктом оренди у користування товариства передавалася земельна ділянка площею 15230 кв.м.
Сторонами стан об'єкта оренди був визначений таким, що потребує капітального ремонту (п. 1.8. договору).
Договір укладений на строк 30 років, діє з 17 лютого 2003 р. до 17 лютого 2033 року (п.9.1 Договору).
Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованого майна (п. 5.3. договору).
З метою врегулювання питання відносно проведення капітального ремонту об'єкта оренди сторонами було укладено окремий договір №12/03/03 від 12 березня 2003 р. за умовами якого ДП «Санаторій Сенетатя»надало згоду на проведення реконструкції та капітального ремонту об'єкта оренди.
Розглядаючи питання стосовно узгодження обсягів і вартості робіт по реконструкції теплопостачання і вентиляції орендованих приміщень, колегія суддів встановила, що об'єкт, переданий позивачу в оренду, потребував капітального ремонту (п.1.8.Договору).
Відповідно до договору №12/03/03 від 12 березня 2003 р. ДП «Санаторій Сенетатя»надало згоду ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»на проведення реконструкції та капітального ремонту об'єкта оренди.
Матеріалами справи, зокрема, висновком судово-економічної експертизи №20793-20794, підтверджується проведення позивачем таких робіт. До спору, що виник між сторонами, не має суттєвого значення вартість виконаних робіт, хоча на це звертає увагу представник скаржника.
Пунктом 3 додаткової угоди передбачалося, що сторони в строк до 27.02.2006 р. мають створити спільну комісію для участі в роботі по визначенню обсягів та оцінки фактично виконаних робіт по поточному та капітальному ремонту орендованого об'єкту, а також по визначенню об'ємів необхідних для завершення ремонту.
Пунктом 4 додаткової угоди визначалося, що сторони строк до 30.03.2006 р. мають затвердити план реконструкції і об'єму робіт по створенню автономної системи вентиляції та теплозабезпечення.
Натомість, ДП «Санаторій „Сенетатя»ухиляється від погодження обсягів і вартості робіт по реконструкції теплопостачання і вентиляції орендованих приміщень, що перешкоджає позивачу розпочати такі роботи та в подальшому користуватися об'єктом оренди, в тому числі й в зимовий період.
Колегія суддів зазначає, що п.1.4 договору №12/03/03 від 12.03.2003 року (т.1, а.с.53) передбачено виключне право на розміщення відпочиваючих Позивача у 5-му пансіонаті з метою оздоровлення, а п.1.2 цього договору - обов'язок Відповідача за рахунок вартості виконаних робіт надання щорічно, на протязі 5 років, 140 санаторно-курортних путівок тривалістю 18 днів у термін з 01.07. по 04.10. кожного року.
Відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»метою товариства є отримання максимально високого прибутку. Натомість, з матеріалів справи вбачаються значні грошові витрати позивача, виконання значного обсягу робіт по поточному та капітальному ремонту та відсутність прибутку у позивача внаслідок проведених робіт по поточному та капітальному ремонту орендованого об'єкту. Доводи представника ДП «Санаторій „Сенетатя»про фактичне використання позивачем 5-го корпусу колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Пунктом 1.5. договору оренди від 17.02.2003 р. передбачалося, що позивачу у користування передавалася земельна ділянка на якій розташований об'єкт оренди загальною площею 15230 кв.м.
Зазначене положення договору відповідає нормам статті 796 ЦК України, якими передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Пунктом 2 додаткової угоди від 27.12.2005 р. до договору оренди від 17.02.2003 р. сторони передбачили, що орендар з 01.01.2006 р. самостійно буде проводити плату за землю без зменшення розміру орендної плати, у зв'язку із чим орендодавець дає згоду на оформлення договору оренди землі із Сергієвською селищною радою на строк дії договору оренди від 17.02.2003 р.
На підставі договору оренди та пункту 2 додаткової угоди позивач звернувся до Сергієвської селищної ради із проханням укласти відповідний договір оренди землі. Однак, від керівництва ДП «Санаторій Сенетате», незважаючи на надану раніше в додатковій угоді згоду, щодо укладення ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»договору оренди землі, на адресу Сергієвської селищної ради було направлено листа із вимогою не розглядати клопотання позивача, щодо укладення договору оренди землі із ним та не надання згоди з боку ДП «Санаторій Сенетатя»щодо його укладення (а.с. 79-81).
Таким чином, договір оренди земельної ділянки на якій розташований об'єкт оренди позивачем укладений не був, враховуючи перешкоди з боку ДП «Санаторій Сенетатя»щодо його укладення.
Натомість ДП «Санаторій Сенетатя»із Сергієвською селищною радою самостійно було укладено договір оренди землі (а.с. 88-91).
Як вбачається з копії довідки Сергієвської селищної ради заборгованість ДП «Санаторій Сенетатя»за користування земельною ділянкою складає 307 876 грн. (див. відзив на апеляційну скаргу).
У відповідності до статті 91 ГПК України із апеляційною скаргою можуть звернутися особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Як вбачається із матеріалів справи договір оренди від 17.02.2003 р. було укладено між ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»та ДП з іноземними інвестиціями «Санаторій Сенетатя». При цьому ДП «Санаторій Сенетатя»є самостійним суб'єктом господарювання, юридичною особою, зареєстрованою у відповідності до законодавства України.
У відповідності до статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно до статей 11 та 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань у учасників цивільних правовідносин.
Частина 1 статті 509 ЦК України встановлює поняття зобов'язання - ним є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином у правовідносинах, що виникли між учасниками господарського спору в зобов'язанні приймали участь ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»та ДП з іноземними інвестиціями «Санаторій „Сенетатя».
Колегією суддів встановлено, що предметом господарської справи є вимога щодо усунення перешкод у користуванні орендним майном та зобов'язання виконати дії передбачені цим договором.
Апелянт вимагає залучити його до участі у справі з підстав того, що ЛСВА є органом, уповноваженим розпоряджатися державним майном Республіки Молдова, що на його погляд стало предметом спору.
Колегія суддів зазначає, що предмет спору не стосувався розпорядження Державним майном Республіки Молдова та ЛСВА не є учасником зобов'язань.
За таких обставин судове рішення не стосується прав та обов'язків апелянта.
Представник позивача вважає посилання апелянта на судову справу №33/40-10-1203 недоречним, оскільки у зазначеній справі предметом розгляду справи було визнання неукладеним договору оренди, а не усунення перешкод у користуванні майном. Представником апелянта таке твердження не спростоване.
Щодо забезпечення належних умов орендарю по володінню і користуванню об'єктом оренди у порядку визначеному угодою сторін.
Пунктом 6.4. договору оренди від 17.02,2003 р. передбачено обов'язок орендодавця виконувати передачу води та електроенергії до об'єкта, що орендується через комунікації Орендодавця по діючим тарифам відповідних комунальних організацій курорту Сергіївка.
Позивач неодноразово звертався до ДП «Санаторій Сенетатя»із проханням надати згоду на укладення ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»із Обленерго договору на постачання електричної енергії (а.с. 61, 64-65) натомість ДП «Санаторій Сенетатя»не тільки не надало такої згоди, а й взагалі вимкнуло електроенергію на території санаторію (а.с. 62, 63).
Колегія суддів вважає, що вказані вище дії з боку ДП «Санаторій Сенетатя»не забезпечували належних умов ТОВ НВФ «Енергопромсистемс»щодо користування об'єктом оренди у порядку визначеному договором.
За таких обставин господарський суд Одеської області дійшов до об'єктивного та обґрунтованого висновку щодо необхідності усунути перешкоди позивачу у користуванні орендованим майном та задовольнив позов.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова на рішення господарського суду Одеської області від 30 липня 2009 року у справі № 33/59-08-2652 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 01 липня 2011 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов