"30" червня 2011 р.Справа № 5024/508/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2011р. №03/01
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 27.04.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Баярд”
на рішення господарського суду Херсонської області від 11 травня 2011 року
у справі №5024/508/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Баярд”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Еніре”
про стягнення 7182,90 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Баярд” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еніре” 7182,90 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11 травня 2011 року у справі №5024/508/2011 (суддя Чернявський В.В.) позов ТОВ „Баярд” задоволено частково: з ТОВ „Еніре” на користь позивача стягнуто 560 грн. боргу, 8,56 грн. пені, 8,08 грн. держмита та 18,69 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ „Баярд” в частині стягнення боргу в сумі 560 грн. є правомірними та підлягають задоволенню з огляду на несплату відповідачем в цій сумі вартості робіт за договором №07/05/ОС від 08.05.2009р. Водночас розмір заявленої позивачем за цим договором пені за розрахунками суду підлягає зменшенню з врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Окрім того, на думку суду першої інстанції, позов про стягнення боргу за дизельне пальне задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів тези про передачу відповідачу та отримання відповідачем стверджуваної 1000 л, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 6300 грн. основного боргу, а також нарахованих на цю суму втрат від інфляції та відсотків річних.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ТОВ „Баярд”), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ „Еніре” на користь позивача 6494,10 грн., з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Баярд”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 29.06.2011р. за вх.№1888/11-Д1.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що провадження у справі порушено за позовною заявою, в якій поєднано вимоги про стягнення заборгованості за двома договорами.
Позивач просить стягнути 6300 грн. боргу за продані відповідачу 12630 л дизельного палива, неоплачені в цій частині вартості 6300 грн. у відносинах за договором купівлі-продажу від 05.09.2010р., а також 560 грн. боргу за надані 20.09.2010р. послуги з прийняття підсланєвих і фекально-сточних вод у відносинах за договором від 08.05.2009р. №07/05/ОС на обслуговування суден.
Позивач просить також стягнути 11,40 грн. в якості 3% річних та 182,70 грн. в якості втрат від інфляції у зв'язку з прострочкою оплати відповідачем названих 6300 грн., а також 128,80 грн. пені у зв'язку з прострочкою оплати названих 560 грн.
Відповідач визнав позов щодо суми в 560 грн.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову відповідачем суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
У справі №5024/508/2011 суд першої інстанції правомірно не встановив, щоб визнання відповідачем позову щодо вимоги про стягнення 560 грн. боргу суперечило законодавству або порушувало чиї-небудь права, свободи, інтереси, з огляду на що обґрунтовано задовольнив позов про стягнення 560 грн. боргу на підставі ч.5 ст. 78 ГПК України, за якою суд має задовольнити визнаний позов за умови, що дії відповідача з визнання позову не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно має борг перед позивачем в сумі 560 грн., не оплативши в цій сумі вартість робіт з прийняття підсланєвих вод, фекально-сточних вод, роботи судна, вчинених загальною вартістю в 1310 грн. за актом прийняття виконаних робіт №126 від 20.09.2010р., квитанцією №126 від 20.09.2010р. у відносинах за договором №07/05/ОС, укладеним сторонами 08.05.2009р. щодо обслуговування суден, збору підсланєвих вод, фекалій, інших відходів.
За п.п. 3.1, 3.2 вказаного договору Замовник (відповідач) мав оплатити вартість робіт на підставі рахунка не пізніше, ніж протягом 10 днів після отримання послуг, а при несвоєчасній оплаті сплатити ще й пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочки.
Позивач заявив до стягнення 128,80 грн. пені за 46 днів прострочки по 05.11.2011р. платежу в 560 грн. з розрахунку названих 0,5%.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що відносно пені за невиконання грошового зобов'язання діє обмеження за розміром подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановлене Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Послуги надано 20.09.2010р., рахунок №139 щодо оплати їх вартості виставлено також 20.09.2010р.
Перебіг названих 10 днів на оплату робіт розпочався 21.09.2010р., закінчився 30.09.2010р., відповідно, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 01.10.2010р., а станом до 05.11.2010р. (саме до цієї дати віднесено до змісту позову заявлений в розрахунку пені період прострочки) кількість днів прострочки виконання грошового зобов'язання складає не 46, як зазначив позивач, а 36 днів.
З врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України судом першої інстанції правильно встановлено, що пеня, що підлягає стягненню за позовом за названі 36 днів прострочки платежу складає 8,56 грн. за таким розрахунком: 560 грн. х 7,75% х 2 : 100% х 36 днів : 365 днів = 8,56 грн. В розрахунку - 7,75% - це облікова ставка Національного банку України, інші складові розрахунку очевидні. Щодо решти вимог про стягнення пені підстав для задоволення нема.
Позов про стягнення боргу за дизельне пальне задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
05.09.2010р. між ТОВ „Баярд” і ТОВ „Еніре” укладено договір №4 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, за яким ТОВ „Баярд” зобов'язалось поставляти такі матеріали на користь ТОВ „Еніре”, а ТОВ „Еніре” зобов'язалось оплачувати їх вартість.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №20/09-1 від 20.09.2010р., накладної №13 від 20.09.2010р. ТОВ „Еніре” отримало у ТОВ „Баярд” 11630 л дизельного палива за довіреністю №18 від 20.09.2010р. на отримання 11630 л дизельного палива. Копії цих документів надано до суду позивачем. Спору щодо оплати цієї кількості дизельного палива між сторонами нема. Позивач стверджує, що відповідач насправді отримав не 11630 л дизельного палива, а на 1000 л більше -12630 л. Заявлені до стягнення 6300 грн. є вартістю цієї 1000 л дизельного палива.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України належним чином не доведено тези про передачу відповідачу, отримання відповідачем стверджуваної 1000 л.
У названих накладній та товарно-транспортній накладній віддруковано кількість товару в 12630 л, однак уповноваженим на отримання за довіреністю представником за текстами цих документів зазначено про отримання лише 11630 л, що кореспондується з повноваженнями на отримання кількості майна за довіреністю.
Накладна-вимога від 20.09.2010р. щодо отримання теплоходом „Святая Анна” від теплоходу „ОС-24” 12630 л дизельного палива (її копію надано суду позивачем) не містить даних ані про отримання палива ТОВ „Еніре” у ТОВ „Баярд”, ані про отримання палива ТОВ „Еніре” у ТОВ „Баярд” у відносинах за певним договором, ані про повноваження, прізвища, посади осіб, чиї підписи проставлено в якості суб'єктів, що відпустив та прийняв паливо. Відтак, текст цієї накладної не є належним доказом, на підставі якого слід вважати про доведеність позову.
За відсутності підстав для стягнення 6300 грн. нема підстав і для стягнення втрат від інфляції та відсотків річних, нарахованих на цю суму.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ „Баярд” є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Баярд” без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 11 травня 2011 року у справі №5024/508/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Баярд” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 01 липня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош