"30" червня 2011 р.Справа № 5016/906/2011(13/52)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М.
за участю представників :
ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” - ОСОБА_1( за дорученням),
ТОВ "Карат-СВ" - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ "Карат-СВ" на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.05.2011 р. по справі №5016/906/2011 (13/52) за позовом ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” до ТОВ "Карат-СВ" про стягнення 19931,50 грн.
30.03.2011 р. ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ "Карат-СВ" (далі -Відповідач) 19931,50 грн. боргу за період з листопада 2005 р. по березень 2008 р. В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на преюдиціальне значення рішення господарського суду Миколаївської області від 25.01.2011 р. у справі №12/235/08-НР, яким встановлено, що Відповідач повинен оплачувати поставлену теплоенергію, незважаючи на відсутність договірних відносин з Позивачем.
У відзиві на позов Відповідач посилався на пропуск Позивачем строку позовної давності, оскільки 11.01.2008 р. Відповідач звернувся до нього з вимогою про переоформлення документів щодо постачання теплової енергії. (а.с.51-52)
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.05.2011 р. позов ВАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Карат-СВ”, на користь ВАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” грошові кошти в сумі 13491 грн. 17коп.; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення вмотивоване тим, що оскільки відповідачем не виконані грошові зобов'язання по оплаті спожитої теплоенергії, то позовні вимоги в частині стягнення боргу за постачання теплової енергії є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково в загальній сумі 13 729 грн. 91 коп. за період з листопада 2005 року по 26 грудня 2007 року, оскільки періодом, за який ТОВ “Карат-СВ” належало оплатити спожиту кафе-баром “ІНФОРМАЦІЯ_1” теплоенергію, є листопад 2005 року-26 грудня 2007 року, відповідно до розрахунку суми боргу, наданого представником позивача в судовому засіданні, відповідачем спожито теплової енергії протягом з 1 по 26 грудня 2007 року на загальну суму 1238 грн. 86 коп., тому сума боргу за період з 01.11.2005 р. по 26.12.2007 р. становить 13491 грн. 17 коп. Дана сума і є сумою боргу, котра підлягає стягненню.
Не погоджуючись з винесеним рішенням Відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач посилався на пропуск Позивачем строку позовної давності, оскільки 11.01.2008 р. Відповідач звернувся до нього з вимогою про переоформлення документів щодо постачання теплової енергії і саме з цієї дати у Позивача виникло право звернутись з вимогами щодо стягнення заборгованості, однак, він звернувся до суду лише 30.03.2011 р., в зв'язку з чим пропустив трирічний строк звернення до суду.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 р. скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2011 р. о 16:00, про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи ,що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому поштового відправлення, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив про причини свого нез'явлення суд не повідомив і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник Позивача в усних поясненнях наданих суду просив відмовити в задоволенні скарги, оскільки вважає рішення місцевого суду законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
ВАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” протягом опалювальних сезонів 2005-2008 років відпускало теплову енергію в гарячій воді споживачам житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується нарядами на підключення споживачів (серед яких і кафе-бар “ІНФОРМАЦІЯ_1”) до тепломереж від 15.10.2004 р., 20.10.2005 р., 23.10.2006 р. та 08.11.2007 р. (ас. 57-64).
Як вбачається з наданих Позивачем рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04.04.2006 р. № 203 (п. 1 щодо закінчення опалювального сезону з 04.04.2006 р.) та розпоряджень Миколаївського міського голови від 03.04.2007 р. та 07.04.2008 р. (а.с. 102-104), згідно яких визначено закінчення опалювальних сезонів відповідно 04.04.2007р. та 07.04.2008 р. відключення теплопостачання в ці періоди відбувалось на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.
Споживання теплової енергії кафе-баром “ІНФОРМАЦІЯ_1”, належного ТОВ “Карат-СВ”, яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, здійснювалось через внутрішньобудинкову систему теплопостачання, що разом із зобов'язанням сплатити вартість спожитої кафе-баром “ІНФОРМАЦІЯ_1” теплової енергії не заперечувалось Відповідачем в суді першої інстанції. На користь такої позиції, зокрема, свідчить, зміст листа ТОВ “Карат-СВ” без номера і дати, направленого позивачу рекомендованим поштовим відправленням від 11.01.2008 р. (а.с.53-54), в якому відповідач повідомляє ВАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” про відчуження кафе-бару “ІНФОРМАЦІЯ_1” та про необхідність переоформити відповідні документи щодо постачання теплової енергії на нового власника.
В мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2010 р. у справі №12/235/08-НР (а.с. 8-10) визначено, що між ТОВ "Карат-СВ" та ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” відсутній договір але спожиті енергоносії мають бути оплачені, оскільки ТОВ "Карат-СВ" зобов'язано утримувати належне йому майно, яке було підключене до споживання теплової енергії.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.01.2011 р. у справі №12/235/08-НР(10) (а.с. 35-38) ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” було відмовлено в позові про стягнення з ТОВ "Карат-СВ" заборгованості, оскільки позивачем не пред'явлено вимогу, як то передбачено ст. 530 ЦК України.
Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку ним поставлено на опалення кафе-бару “ІНФОРМАЦІЯ_1” ТОВ “Карат-СВ” у період з листопада 2005 року по березень 2008 року теплової енергії за регульованим тарифом на загальну суму 19931,50 грн. Обсяг спожитої теплової енергії визначено розрахунковим способом, оскільки належний ТОВ “Карат-СВ” об'єкт теплоспоживання не обладнаний приладом обліку теплової енергії.
21.02.2011р. Позивачем рекомендованим поштовим відправленням направлена Відповідачу вимога № 147-Ю (а.с. 16-17) разом із рахунками за № 2382 на оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 1 по 30 листопада 2005 року на суму 748 грн.73 коп., за період з 1 по 31 грудня 2005 року на суму 890 грн. 22 коп., за період з 1 по 31 січня 2006 року на суму 1101 грн. 76 коп., за період з 1 по 28 лютого 2006 року на суму 737 грн. 39 коп., за період з 1 по 31 березня 2006 року на суму 909 грн. 32 коп., за період з 1 по 4 квітня 2006 року на суму 174 грн. 35 коп., за період з 1 по 31 січня 2007 року на суму 3368 грн. 23 коп., за період з 1 по 28 лютого 2007 року на суму 1554 грн. 29 коп., за період з 1 по 31 березня 2007 року на суму 1439 грн. 88 коп., за період з 1 по 4 квітня 2007 року на суму 74 грн. 88 коп., за період з 1 по 30 листопада 2007 року на суму 1253 грн.26 коп., за період з 1 по 31 грудня 2007 року на суму 1477 грн. 10 коп., за період з 1 по 31 січня 2008 року на суму 2418 грн. 06 коп., за період з 1 по 28 лютого 2008 року на суму 2038 грн. 70 коп., за період з 1 по 31 березня 2008 року на суму 1745 грн. 33 коп. на загальну суму 19931,50 грн.
Зазначену вимогу ТОВ “Карат-СВ” не виконано.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу: із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Зазначений Закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов'язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як встановлено судом першої інстанції, і з цим висновком погоджується колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, між ТОВ "Карат-СВ" та ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” відсутній договір але спожиті енергоносії мають бути оплачені.
Оскільки строк виконання зобов'язання не встановлений, застосовуються норми ст.530 ЦК України, за змістом ч. 2 якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Звернення з вимогою, як вище зазначалось, здійснено Позивачем 21.02.2011 р., що відповідає вимогам ст. 530 ЦК України, Відповідач, в свою чергу, залишив цю вимогу без задоволення, в зв'язку з чим Позивач звернувся з відповідними позовними вимогами, які судом першої інстанції обґрунтовано визнано такими, що підлягають задоволенню.
Господарським судом Миколаївської області позовні вимоги щодо стягнення боргу за постачання теплової енергії задоволено частково в загальній сумі 13 729 грн. 91 коп. за період з листопада 2005 року по 26 грудня 2007 року, з огляду на те, що 26.12.2007 р. право власності на приміщення кафе-бару “ІНФОРМАЦІЯ_1” перейшло до ОСОБА_2. Позивачем часткова відмова в позові не оскаржена і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обмеження періоду стягнення заборгованості та часткового задоволення позовних вимог.
Посилання скаржника на пропуск Позивачем трирічного строку позовної давності в зв'язку з початком його перебігу, за думкою Відповідача, з дати направлення ним листа про продаж кафе-бару “ІНФОРМАЦІЯ_1” та пропозицію переоформлення документів на нового власника, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України імперативно пов'язують виникнення обов'язку боржника по виконанню зобов'язання саме з моментом пред'явлення до нього вимоги кредитором. Вищезгаданий лист Відповідача ніяким чином не може бути пов'язаний з приписами ч.2 ст. 530 ЦК України, по суті є повідомленням про зміну власника і згідно діючого законодавства не породжує для Позивача обов'язку негайного звернення з вимогою про виконання зобов'язання.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5\422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” ( з наступними змінами та доповненнями) рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. .
Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу , тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи , наявним в них доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,
101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.05.2011 р. у справі №5016/906/2011 (13/52) -залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Карат-СВ" на зазначене судове рішення -без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 30.06.2011 р.