"30" червня 2011 р.Справа № 15/179-ПН-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко
при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Херсонської області від 11.11.2010 р.
у справі № 15/179-ПН-10
за позовом Прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Цюрупинської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділу Держкомзему в Цюрупинському районі
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною вартістю 62218 грн. 64 коп. та відшкодування шкоди в розмірі 2682 грн. 28 коп.
У вересні 2010 року Прокурор Цюрупинського району Херсонської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Цюрупинської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділу Держкомзему в Цюрупинському районі, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною вартістю 62218 грн. 64 коп., площею 0,0425 га, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1, та стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям, в сумі 2682 грн. 28 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовував зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів на право користування, чим завдав шкоду у вищевказаному розмірі.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.11.2010 р. (суддя Клепай З.В.), яке оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12.11.2010 р., позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Не погодившись з даним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначив, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи у зв'язку з чим він не зміг скористатись своїми процесуальними правами. Також підприємець припинив свою господарську діяльність з 01.09.2010 р., про що повідомив державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель м. Цюрупинськ листом від 03.09.2010 р., тому на момент подання позову земельна ділянка ФОП ОСОБА_1 вже не використовувалась. Крім того, скаржник вважає, що матеріали справи про адміністративне провадження не є належними доказами вчинення ним самовільного зайняття земельної ділянки та заподіяння шкоди у зазначеному розмірі.
Одночасно скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.06.2011 р.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, проведеною Відділом Держкомзему у Цюрупинському районі, встановлено самовільне зайняття Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0425 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка використовувалась ним для реалізації будівельних матеріалів без правовстановлюючих документів, про що складено акт від 06.07.2010 р.
04.08.2010 р. Відділом Держкомзему м. Цюрупинськ внесено припис № 000837, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 в місячний термін звільнити самовільно зайняту ділянку.
Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, яка становить 2682 грн. 28 коп.
04.08.2010 р. складено протокол № 000618 про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України відносно ОСОБА_1 та 06.08.2010 р. прийнято постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. 1 п. 10, п. 12 Перехідних положень вказаного Кодексу (в редакції, чинній на час розгляду справи) рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. ст. 125, 126 ЗК України).
Статтею 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правовою підставою відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка - дії чи бездіяльність, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, та наявність вини особи, яка завдала шкоду.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б однієї складової правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 вказаного Кодексу.
Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок (п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України).
У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Згідно пунктів 2.1, 2.2, 3.1 5.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. № 110, шкода, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, повинна бути відшкодована державі та територіальній громаді. Шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх самовільного зайняття повинні бути відшкодовані власнику чи користувачу земельної ділянки. Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі та територіальним громадам, здійснюється інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель (далі - Держземінспекція) та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка знаходиться в межах Цюрупинської міської ради, якою рішення про продаж або передачу ділянки в постійне користування чи оренду ФОП ОСОБА_1 не приймалось, а отже, земельна ділянка була зайнята та використовувалась відповідачем самовільно, що підтверджується також відповідними матеріалами справи про адміністративне провадження.
В результаті вказаного порушення позивачу, як власнику землі, заподіяно шкоду в розмірі 2682 грн. 28 коп.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, в зв'язку з чим підставно задовольнив позов.
Посилання скаржника на неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі було повернуто з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Доводи ФОП ОСОБА_1 щодо виконання ним припису № 000837 від 04.08.2010 р. стосовно звільнення спірної земельної ділянки до подання позову, про що було повідомлено державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель м. Цюрупинськ листом від 03.09.2010 р., також не приймаються колегією суддів до уваги. Так, на день розгляду справи в матеріалах справи були відсутні відповідні докази, а надана скаржником копія названого листа не може бути належним доказом, оскільки не засвідчена відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України.
Твердження підприємця про те, що матеріали справи про адміністративне провадження не є належними доказами вчинення ним самовільного зайняття земельної ділянки та заподіяння шкоди у зазначеному розмірі, є необґрунтованими, тому що матеріали справи не містять доказів скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 06.08.2010 р., а отже, вона є чинною.
Таким чином, підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Херсонської області від 11.11.2010 р. у справі № 15/179-ПН-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 01.07.2011 р.