29.06.2011 року Справа № 10/5005/6879/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік(доповідач)
суддів: Чоха Л.В., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання: Алексєєв О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 19/57 від 20.04.2011р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 року у справі № 10/5005/6879/2011
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м. Запоріжжя
до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
про стягнення 6 055,50 грн.
На підставі розпорядження секретаря судової палати апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»передана на розгляд колегії суддів: головуючий (доповідач) суддя Антонік С.Г., судді Чоха Л.В., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою суду від 29.06.2011р. даною колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»прийнята до провадження.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011р. (суддя Кощеєв І.М.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця»6 055,50 грн. повернуто позивачу на підставі п.п.4, 10 ч.1 ст.63 ГПК України у зв'язку з неподанням доказів сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у встановленому порядку, оскільки документ системи «клієнт -банк»не може вважатися належним доказом оплати вказаних судових витрат.
Не погодившись з ухвалою суду, ПАТ «Запоріжкокс» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду від 30.05.2011р.. скасувати, справу направити для розгляду по суті до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що документ системи «Клієнт - Банк»не є належним доказом слати держмита та послуг ІТЗ судового процесу. Факт зарахування грошових коштів підтверджується написом на зворотному боці, який скріплений підписами посадових осіб банку та печаткою, що відповідає п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22.04.93р.
Представник позивача в судовому засідання підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. Своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101, 106 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги по суті без присутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Запоріжкокс»звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» 6 055,50 грн.
Ухвалою від 30.05.2011 р. позовну заяву та додані до неї документи повернуті позивачу без розгляду на підставі п.п.4, 10 ч.1 ст.63 ГПК України, оскільки документ системи «клієнт -банк»не може вважатися належним доказом оплати держмита судових витрат на ІТЗ судового процесу.
Колегія суддів не погоджується з ухвалою господарського суду у зв'язку з наступним.
Відповідно до пунктів 4, 10 частини 1 статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В підтвердження оплати держмита та витрат на ІТЗ судового процесу позивачем до позовної заяви додані документи системи «Клієнт -Банк», в яких зазначено дату, номер доручення, одержувач, банк одержувача, сума переказу, призначення платежу, платник та його реквізити, дата і час одержання доручення та його виконання. На зворотному боці мітиться запис про зарахування коштів до бюджету, стоїть дата, підписи працівників банку та печатка банку.
Згідно п.14. «Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції, від 22.04.1993, № 15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
При цьому колегія суддів зазначає, що належним доказом сплати є не саме платіжне доручення, а саме напис кредитної установи про зарахування коштів до бюджету.
Відповідно до п. 1.30) ст..1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Пунктом 1.6. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Національного банку від 12.11.2003, № 492, порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).
Платіжний інструмент, згідно п.1.31) ст..1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», це засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби.
Згідно п.16.1. ст..16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
З вищезазначеного випливає, що розрахункові документи (платіжне доручення) відносяться до документів на переказ, які є платіжним інструментом (засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації) за допомогою якого здійснюються операції за рахунками.
Відповідно до п.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Національного банку від 29.03.2001р. № 135, клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді розрахункових документів в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс "клієнт - банк". Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі між банком та клієнтом про розрахунково-касове обслуговування. А п.11 розділу Х встановлено, що під час здійснення розрахунків через систему "клієнт - банк" застосовуються розрахункові документи в електронному вигляді.
Таким чином, документ системи «Клієнт -Банк»є платіжним дорученням у вигляді розрахункового документу в електронному вигляді і оскільки факт сплати державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу підтверджується відповідними записами на зворотному боці розрахункових документів, то господарський суд безпідставно повернув позовну заяву і додані до неї документи позивачу без розгляду.
З урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 року у справі № 10/5005/6879/2011 скасувати.
Справу № 10/5005/6879/2011 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя ________________________ С.Г.Антонік
Судді ________________________ Л.В.Чоха
________________________ Е.В.Орєшкіна