Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" червня 2011 р. Справа № 5023/2974/11
вх. № 2974/11
Суддя господарського суду Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федорова К.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 31.01.11 р.;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 9 від 08.04.11 р.;
розглянувши справу за позовом ТОВ "Щьолково агрохім Україна", м Київ
до ТОВ "Сінтал Агро Трейд", с. Олександрівка
про стягнення 491626,96 грн.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтал Агро Трейд», з урахуванням заявлених та прийнятих судом уточнень, 502 892,92грн., в т.ч. 327 635,09 грн. заборгованості по оплаті товару, отриманого за договором поставки засобів захисту рослин № 03/100521/1 від 21.05.2010 року з урахуванням інфляційних збитків, 47 896,08 грн. пені, 31 095,29 грн. штрафу, 46 266,56 грн. - 28% річних, нарахованих за порушення грошових зобов'язань та відшкодування сплачених судових витрат по справі.
Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві та додаткових запереченнях по справі, зокрема, посилаючись на недоведеність матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 502 892,92 грн. за договором № 03/100521/1 від 21.05.2010 року.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.05.11 р. до 15.06.11 р.
30 травня 2011 року від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів. Клопотання у відповідності до ст.ст. 22, 81-1 ГПК України судом було задоволено.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
Між ТОВ «Щьолково Агрохім Україна» та ТОВ «Сінтал Агро Трейд» укладено договір № 03/100521/1 від 21.05.2010 року ( далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що відповідач проводить оплату вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, розрахованої відповідно до положень п. 2.2 Договору, на банківський рахунок постачальника.
Термін оплати вартості товару вказується в додатках до договору, що передбачено п. 2.4 Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору, позивач зобов'язаний передати товар покупцеві в термін та місці, які визначені Договором.
Пунктом 3.4 Договору, сторони погодили, що відповідач зобов'язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та строків, встановлених Договором.
Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом, у встановлений Договором термін, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Положеннями п. 7.4 Договору встановлено, що, при затримці оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченої вартості товару.
У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків за користування товарним кредитом, відповідно до п. 7.5 Договору, відповідач сплачує відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.
21.05.2010 року сторони підписали додаток № 1 до Договору, яким обумовили найменування та кількість товару, що підлягає поставці, та строки розрахунку за поставлений товар. Відповідно до вказаного додатку ціна товару складає - 100 766,16 грн.
Згідно додатку № 1 сторонами погоджено графік розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого, відповідач сплачує 20 153,23 грн. передоплати в строк до 25.05.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
10.06.10 р. сторонами підписано додаток № 2 до договору, відповідно до якого, ціна товару складає - 3 231,36 грн.
Згідно додатку № 2 погоджено графік розрахунку за поставлений товар, згілно якого, відповідач сплачує 646,27 грн. передоплати в строк до 15.06.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
17.06.2010 року сторони підписали додаток № 3 до Договору, яким збільшили об'єм поставки товару, ціна якого складає - 9 694,08 грн.
Згідно додатку № 3 погоджено графік розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого, відповідач сплачує 1938,82 грн. передоплати в строк до 22.06.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
29.06.2010 року сторони підписали додаток № 4 до Договору, яким збільшили об'єм поставки товару, ціна якого складає - 15 040,08 грн.
Згідно додатку № 4 погоджено графік розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого, відповідач сплачує 3 008,02 грн. передоплати в строк до 29.06.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
05.07.2010 року сторони підписали додаток № 5 до Договору, яким збільшили об'єм поставки товару, ціна якого складає - 11 309,76 грн.
Згідно додатку № 5 погоджено графік розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого, відповідач сплачує 2 261,95 грн. передоплати в строк до 05.07.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
08.07.2010 року сторони підписали додаток № 6 до Договору, яким збільшили об'єм поставки товару, ціна якого складає - 21 003,84 грн.
Згідно додатку № 6 погоджено графік розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого, відповідач сплачує 4 200,77 грн. передоплати в строк до 13.07.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
04.08.2010 року сторони підписали додаток № 7 до Договору, яким збільшили об'єм поставки товару, ціна якого складає - 125 642,88 грн.
Згідно додатку № 7 погоджено графік розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого, відповідач сплачує 25 128,58 грн. передоплати в строк до 11.08.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
30.08.2010 року Сторони підписали додаток № 8 до Договору, яким збільшили об'єм поставки товару, ціна якого складає - 80 308,80 грн.
Згідно додатку № 8 погоджено графік розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого, відповідач сплачує 16 061,76 грн. передоплати в строк до 31.08.2010 року та решту в строк до 01.11.2010 року.
У виконання Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму - 365 381,28 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи: № 273 від 31.05.2010 на суму 48470,40 грн.; № 292 від 15.06.2010 на суму 3231,36 грн.; № 319 від 18.06.2010на суму 9694,08 грн.; № 341 від 05.07.2010 на суму 11309,76 грн.; № 344 від 12.07.2010 на суму 21003,84 грн.; № 345 від 12.07.2010 на суму 15040,08 грн.; № 397 від 17.08.2010 на суму 124027,20 грн.; №442 від 10.09.2010 на суму 80308,80 грн.
Відповідачем на виконання умов Договору та додатків до нього сплачено за поставлений товар - 57 336,87 грн., що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи, а саме: квитанцією № СР093459.1 від 28.05.2010 на суму 15000,00 грн.; квитанцією № СР141858.1 від 28.05.2010 на суму 5153,23 грн.; квитанцією № ПН102 від 08.07.2010 на суму 3654,29 грн.; квитанцією № СР141257.1 від 15.07.2010 на суму 4200,00 грн.; платіжним дорученням № 163 від 06.08.2010 на суму 25128,58 грн.; квитанцією № СР142049.1 від 25.08.2010 на суму 4200,77 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 308 134,41 грн.
Посилання позивача на те, що кошти, сплачені відповідачем, зараховувалися позивачем, у порядку передбаченому ст. 534 Цивільного кодексу України, в зв*язку з чим сума основного боргу за договором становить 309 006,94 грн., судом не беруться до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до квитанцій та платіжного доручення наданих відповідачем, вбачається, що відповідачем проводилася оплата за спірним договором саме за товар, з врахуванням ПДВ. Сплата пені та відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачем не проводилася. Відповідно до ч.4 ст. 343 Господарського кодексу України, платник зобов'язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів. Згідно доказів наданих сторонами, відповідачем, під час дії спірного договору, не робився самостійний розрахунок пені та відсотків річних та не було надано банку відповідних доручень щодо перерахування коштів на рахунок позивача, в рахунок погашення пені та відсотків річних. Позивачем, в свою чергу, не надано доказів, на підставі яких первинних документів та у який час, вказані в розрахунках до позовної заяви суми, зараховувалися в рахунок погашення пені та відсотків річних за порушення грошових зобов'язань за спірним договором.
Судом досліджено надані позивачем копії наказів № 1-р від 28.05.11 р., № 3-р від 08.07.11 р., № 4-р від 15.07.11 р., № 7-р від 06.08.11 р., № 9-р від 25.08.11 р., які надані в підтвердження прийняття директором ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" рішень про розподіл і зарахування коштів в рахунок погашення, в першу чергу пені та відсотків річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов*язань за договором. Існування даних наказів не береться судом до уваги, оскільки, розрахунки між сторонами проводились ще у 2010 році, а накази датовано 2011 роком. До того ж, в наказах 3 3-р, № 4-р, № 7-р, № 9-р значаться дати майбутніх періодів 2011 року, які, на момент прийняття рішення, ще не настали.
Докази, надані позивачем на підтвердження порядку обліку, розподілу та зарахування коштів, що надходили від відповідача, у випадках недостатності сум для виконання всіх зобов*язань за спірним договором, а саме таблиці з даними аналізу операцій по рахунках № 311, № 361, № 373, суд не може визнати належними, оскільки дані документи використовуються позивачем лише у своїй внутрішній діяльності і не можуть підтвердити факт зарахування коштів, що надходили від відповідача, на погашення пені та відсотків річних у період надходження коштів, як стверджує позивач. Інших доказів, що підтвердили зарахування коштів в рахунок погашення пені та штрафу за спірним договором, які відображено у податковій звітності позивачем не надано.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 308134,41 грн.
Відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», зі змінами і доповненнями, господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК ( 1798-12 ) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Розрахунок штрафних санкцій, наданий позивачем, є помилковим, оскільки проводився позивачем, виходячи з необґрунтованої суми основного боргу в розмірі 309 006,94 грн. При розрахунку штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних збитків за спірним договором, суд виходить із того, що сума основного боргу складає 308044,41 грн.
Положеннями ч. 1 т. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2. ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 230 ГК України суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 231 ГК України встановлено, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Таким Законом є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 343 ГК України, відповідно до якої, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, граничний розмір пені, визначений спеціальним законом, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
До того ж, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач, в позовній заяві при розрахунку ціни позову, застосував формулу розрахунку пені, що суперечить визначенню поняття пені. При цьому, при проведені розрахунку позивачем застосовано розмір пені, що значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить приписам ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Враховуючи помилки, допущені позивачем при розрахунку розміру основної заборгованості та пені, судом проведено перерахунок розміру пені, за період порушення відповідачем грошових зобов'язань за спірним договором, з врахуванням термінів оплати за поставлені засоби захисту рослин, часткових розрахунків та періоду нарахування пені, що відповідно до умов спірного договору не може перевищувати шести місяців з дати нарахування пені.
Відповідно до п. 7.4 при затримці оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченої вартості товару.
Враховуючи, помилки допущені позивачем при розрахунку розміру основної заборгованості, судом проведено перерахунок розміру штрафу, за період порушення відповідачем грошових зобов'язань за спірним договором, з врахуванням термінів оплати за поставлені засоби захисту рослин та часткових розрахунків за них.
Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків за користування товарним кредитом, відповідач сплачує відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.
Враховуючи, помилки допущені позивачем при розрахунку розміру основної заборгованості, судом проведено перерахунок розміру відсотків річних за період з 28.05.2010 року по 11.05.2011 року з врахуванням термінів оплати за поставлені засоби захисту рослин та часткових розрахунків за них.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Враховуючи, помилки допущені позивачем при розрахунку розміру основної заборгованості, судом проведено перерахунок розміру інфляційних збитків, за період з вересня 2010 року по квітень 2011 року з врахуванням термінів оплати за поставлені засоби захисту рослин та часткових розрахунків за них.
Таким чином, провівши перерахунок, заявлених позивачем до стягнення сум пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних збитків, суд визнав правомірними вимоги позивача в частині стягнення 24 060,80 грн. - пені, 31 483,10 грн. - штрафу, 45 960,96 грн. - 28 % річних за період з 28.05.2010 року по 11.05.2011 року, 18 093,67 грн. - інфляційних збитків за період з вересня 2010 року по квітень 2011 року.
Пунктом 2.6 договору, сторони погодили, що строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який підлягає оплаті сума відстроченого платежу. Відповідно до пункту 2.7 Договору, відсотки за користування товарним кредитом нараховуються та підлягають сплаті у термін, визначений Договором для сплати відстроченого платежу та підписаного сторонами акту надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається позивачем на адресу відповідача, що вказано в тексті договору.
Позивачем не надано підписаного відповідачем акту надання (приймання-передачі) послу товарного кредитування, та жодних доказів направлення такого акту на адресу відповідача.
Таким чином, враховуючи невиконання умов спірного договору позивачем, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 79, 54 грн., та відмовляє в задоволені даної вимоги.
Розглянувши вимоги позивача стосовно стягнення 50 000,00 грн. збитків від витрат на правову допомогу, суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, з наступних підстав.
Положеннями ст. 44 Господарського процесуального України, до складу судових витрат включено, зокрема, оплату послуг адвоката.
Таким чином, витрати на допомогу адвоката підлягають відшкодуванню лише в порядку, передбаченому ГПК України, шляхом їх покладання на сторону, яка програла спір. Такі витрати, згідно норм чинного законодавства та роз'яснень наданих Вищим господарським судом України, не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України і вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому впровадженні.
Позивач вимагає на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України стягнення збитків від витрат на юридичну допомогу з метою отримання виконання.
Судом досліджено надані позивачем докази на підтвердження збитків від витрат на правову допомогу, а саме: договір № 03-пд від 01.03.11 р., укладений між позивачем та адвокатом - фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, платіжне доручення № 1838 від 15.04.11 р. про сплату позивачем на рахунок ОСОБА_1.50000,00 грн. витрат за надання правової допомоги згідно договору № 03-пд від 01.03.11 р., юридичні завдання від 01.03.11 р., від 13.04.11 р. та від 05.05.11 р., акти приймання передачі документів від 02.03.11 р., 10.03.11 р., 15.03.11 р., 01.04.11 р., 21.04.11 р., 06.05.11 р. На підставі наданих позивачем доказів суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків від витрат на правову допомогу.
Відповідно до приписів Цивільного та Господарського кодексів та інших нормативних актів, збитками є, як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), так і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною, оскільки ч.1 ст. 22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність, власне, збитків;наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб, та наявність вини боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором, дана норма кореспондує з положеннями ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної матеріальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків.
Позивач, вимагаючи стягнення з відповідача 50 000,00 грн. збитків від витрат на юридичну допомогу, невірно трактує норми матеріального та процесуального законодавства, так як залучення адвоката є правом, а не обов'язком позивача та такі видатки сторони не мають обов'язкової природи, їх наявність та розмір не перебувають у причинному зв'язку з оспорюваною шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України. Таким чином, немає будь-яких законних підстав визнавати витрати позивача на правову допомогу збитками.
Схожої позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.04.2011 року № 27/62, в якій зазначено: «Враховуючи правову природу збитків, відсутні підстави для віднесення до складу збитків витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати, незалежно від підстав їх виникнення, не мають обов'язкового характеру, не відносяться до обов'язкових платежів, здійснюються на власний розсуд замовника і не можуть бути покладені на іншу особу, тому не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із діями позивача.».
Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на підставі ст. 83 ГПК України та про відстрочення виконання рішення до 01.12.2011 року.
Обґрунтовуючи своє прохання, відповідач,посилається на несприятливі погодні умови, що сталися влітку 2010 року та на висновок Торгово-промислової палати України від 25.02.2011 року № 410/05-4, яким підтверджено, що несприятливі погодні умови у 2010 році, які спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтал Агро Трейд» - є форс мажорними обставинами.
Згідно положень ст. 83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ТОВ «Сінтал Агро Трейд» про зменшення розміру неустойки до 10 % від розміру передбаченого спірним договором та задовольнити заявлені вимоги про стягнення пені частково в сумі 2406,08 грн.
Враховуючи форс-мажорні обставини, що спричинили загибель урожаю 2010 року та призвели до погіршення фінансового стану відповідача, що стало причиною порушення ним умов спірного договору, враховуючи сезонний характер господарської діяльності відповідача та той факт, що у відповідача відсутні можливості виконати рішення суду до закінчення польових робіт по збиранню урожаю 2011 року, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення до 01.11.2011 року.
Положеннями ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач, вимагаючи стягнення з відповідача 502 892,92 грн. боргу за Договором, безпідставно, у зв'язку із довільним тлумаченням норм матеріального права та положень договору, збільшив розмір основної заборгованості, та не надав доказів на підтвердження права вимоги у заявленому до стягнення розмірі, відтак позивачем, на підставі невірного розрахунку суми основного боргу, проведено помилковий розрахунок пені, штрафу, інфляційних збитків та відсотків річних.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України сторони повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
Статтями 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За даних обставин, є обґрунтованими і підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки засобів захисту рослин № 03/100521/1 від 21.05.2010 року в розмірі 377 653,43 грн., в тому числі 308 044,41 грн. основного боргу, 2 406,08 грн. пені, 3 148,31 грн. штрафу, 45960,96 - 28 % річних, 18093,67 грн. інфляційних збитків.
Відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, в разі часткового задоволення позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 46, 48, 49, 69, 82-85, 121 ГПК України, ст.ст. 193, 217, 230-233 ГК України, ст.ст. 549, 551, 623, 625, ЦК України, ст.ст. 1,3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтал Агро Трейд» (62214, Харківська обл., Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Набережна, 1, код ЄДРПОУ 33817183) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна» (03083, м. Київ, пр. Науки, 119 б, код ЄДРПОУ 36285672) 308 044,41 грн. основного боргу, 2 406,08 грн. пені, 3 148,31 грн. штрафу, 45960,96 - 28 % річних, 18093,67 грн. інфляційних збитків, 3 776, 53 грн. державного мита та 179,6 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в задоволені позову відмовити.
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 5023/2974/11 до 01.11.2011 року.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Інте Т.В.
Повне рішення складено 17 червня 2011 року.