Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" червня 2011 р. Справа № 5023/1903/11
вх. № 1903/11
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 14.07.2010р.;
3-ої особи-1 на стороні позивача - ОСОБА_2, за довіреністю № 01-01/663 від 23.03.2011р.;
3-ої особи-2 на стороні позивача - не з"явився;
відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю № 8/05-11 від 01.06.2011 р.; ОСОБА_4, за довіреністю № 1/05-11 від 06.05.2011р.;
3-ої особи-1 на стороні відповідача - не з"явився;
3-ої особи-2 на стороні відповідача - не з"явився;
3-ої особи-3 на стороні відповідача - не з"явився;
3-ої особи-4 на стороні відповідача - не з"явився;
3-ої особи-5 на стороні відповідача - не з"явився;
3-ої особи-6 на стороні відповідача - ОСОБА_5 за довіреністю № 68 від 12.01.2011 р.
розглянувши справу за позовом
Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ;
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України в особі Харківської філії, м. Харків;
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6, м. Харків;
до
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас", м. Харків
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Декор-Схід», м. Харків;
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Аргамак», м.Харків;
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС», м. Харків;
Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», м.Харків;
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Дружба», м. Харків
Третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Південкомбанк», м.Донецьк
про звернення стягнення на предмет іпотеки
21.03.2011р. позивач ПАТ “ОТП Банк”звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача ЗАТ “Харпластмас”про звернення стягнення на предмет іпотеки -нежитлові приміщення за адресою, м. Харків, вул.. Залютинська, 4, та про зобов'язання третьої особи ДП “Інформаційний центр”Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру іпотек запис про обтяження предмету іпотеки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 572, 590, 610 ЦК України, ст.ст. 7, 23, 33 Закону України “Про іпотеку”. Позивач стверджує, що підставою звернення стягнення на належне відповідачеві майно є невиконання боржником ТОВ “Декор-Схід”своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004. Забезпеченням останніх був договір іпотеки спірного майна укладений між позивачем та ЗАТ “Аргамак”від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641. Право власності на це майно, стверджує позивач, разом із обтяженим іпотекою було передане відповідачеві.
В судовому засіданні 06.06.2011р. представник позивача просить прийняти до розгляду уточнену позовну заяву, в котрій, крім іншого змінено предмет позову -перелік приміщень, на які позивач просить звернути стягнення. Суд відмовляє у прийнятті даної позовної заяви з огляду на те, що вона подана до суду після початку розгляду справи по суті, а отже з порушенням ч.4 ст.22 ГПК України (позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті).
Представник позивача в судовому засіданні підтримує первісні позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні з підстав вказаних у позовній заяві. Крім того, заявив клопотання про вихід суду за межі позовних вимог в порядку ст. 83 ГПК України, мотивуючи його необхідністю захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Представник позивача усно в судовому засіданні 06.06.2011р. та письмовому клопотанні про вихід за межі позовних вимог просить звернути стягнення на ті приміщення, котрі перебувають у власності відповідача станом на даний момент, тобто після реконструкції. При цьому представник позивача просить застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки відповідно до ст.41 Закону України “Про іпотеку”шляхом продажу з публічних торгів за початковою ціною відповідно до наданого звіту про незалежну оцінку (14.532.000,00 грн.).
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство “Інформаційний центр”Міністерства Юстиції України в особі Харківської філії (залучене до участі у справі ухвалою від 23.03.2011р.) проти задоволення позову заперечує. У запереченнях по справі (т.ІІ а.с. 79-80) третя особа вказує, що вона не є реєстратором Державного реєстру іпотек, а відтак на неї не можуть бути покладені обов'язки по здійсненню реєстрації спірної іпотеки.
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 (залучена до участі у справі ухвалою від 16.05.2011р.) правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася. Листом від 30.05.2011р. №801/01-16 просить розглянути справу без її участі.
Відповідач ТОВ “Харпластмас”(залучений до участі у справі як належний відповідач замість неналежного відповідача ЗАТ “Харплатсмас”ухвалою від 16.05.2011р. (т. ІІ а.с. 142-146)) проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позовну заяву (т.ІІ а.с. 77-78) відповідач стверджує, що, оскільки договір іпотеки є договором майнової поруки, зобов'язання за ним є припиненими у зв'язку із пропуском кредитором шестимісячного строку на пред'явлення вимог до поручителя (ч.4 ст.559 ЦК України). Крім того, відповідач посилається на абз.5 ч.1 ст.17 Закону України “Про іпотеку”, стверджуючи, що іпотечні правовідносини наразі припинилися у зв'язку із знищенням предмету іпотеки шляхом його самочинної реконструкції.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ “Декор-Схід”(залучена до участі у справі ухвалою від 23.03.2011р.) у відзиві на позовну заяву (т.ІІ а.с. 135) повідомила наступне. ТОВ “Декор-Схід”в 2004 році отримало від позивача кредит в сумі 500.000,00 дол. США, котрий до цього часу не погасило. Після визнання ТОВ “Декор-Схід”банкрутом ПАТ “ОТП Банк”включений до реєстру кредиторів із сумою кредиторських вимог 6.539.550,91 грн., нарахованою за відповідним кредитним договором.
Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”(залучена до участі у справі ухвалою від 26.04.2011р.) пояснення на позовну заяву та інші витребувані судом документи не надала. Представник третьої особи в судовому засіданні 30.05.2011р. проти задоволення позову заперечує, посилаючись на зміни в реєстрації права власності на спірне майно.
Третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ “Південкомбанк”(залучена до участі у справі ухвалою від 30.05.2011р.) пояснення на позовну заяву та інші витребувані судом документи не надала. Представник третьої особи в судовому засіданні 06.06.2011р. проти задоволення позову заперечує, посилаючись на перебування спірного майна в іпотеці у ПАТ “Південкомбанк”.
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ “Аргамак”, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ “АСС”, (залучені до участі у справі ухвалою від 30.05.2011р.), третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ “Торгівельний центр “Дружба”(залучена до участі у справі ухвалою від 30.05.2011р.) правом на участь представника у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
10.09.2004р. між правопопередником (див. т.І а.с.41) позивача ПАТ “ОТП Банк”(АКБ Райффайзенбанк Україна”) та третьою особою-1 ТОВ “Декор-Схід”був укладений договір про надання кредитної лінії №19/1-249/2004 (т.ІІ а.с. 12-27). Згідно умов цього договору позивач зобов'язався надати позичальнику мультивалютну кредитну лінію в розмірі, який не перевищує 500.000,00 дол. США, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму одержаного кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитною лінією.
Протягом вересня-грудня 2004р. позивачем в порядку виконання своїх обов'язків за вказаним договором від 10.09.2004р. №19/1-249/2004 на поточний рахунок ТОВ “Декор-Схід” було перераховано 500.000,00 дол. США (т.ІІ а.с. 132-134, 135).
Згідно п.1.6.1. договору від 10.09.2004р. №19/1-249/2004 позичальник зобов'язаний повернути банку суму усіх Траншів, виданих в рамках даної кредитної лінії в повній сумі не пізніше 10.09.2005р.
Станом на даний час вказана сума кредиту позичальником ТОВ “Декор-Схід”позивачеві ПАТ “ОТП Банк”не повернута, що підтверджується наявними у справі доказами (т. І а.с.13-24, т.ІІ а.с.126, 135). Згідно розрахунку позивача та згідно акту звіряння розрахунків від 10.05.2011р. загальна сума заборгованості за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004 становить 821.396,84 дол.США та 9.457,23 грн. (т.І а.с. 37-38, т.ІІ а.с. 126).
10.09.2004р. на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Декор-Схід”за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004 між ПАТ “ОТП Банк”(АКБ Райффайзенбанк Україна”) та третьою особою-2 ТОВ “Аргамак”був укладений договір іпотеки (майнової поруки) №PL-SR/2004-641. Згідно п.1.1. договору іпотекодавець (ТОВ “Аргамак”) надав в іпотеку іпотекодержателеві (ПАТ “ОТП Банк”) на забезпечення зобов'язань боржника (ТОВ “Декор-Схід”) за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004 певне майно. Так в іпотеку були передані нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 загальною площею 1744,3 кв.м. та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3.434,1 кв.м., будівлі літ. А-6, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4.
Крім того, згідно змін №1 від 01.03.2005р. до договору іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641 вказаною іпотекою додатково було забезпечено зобов'язання третьої особи-5 ТОВ “Торгівельний центр “Дружба”перед позивачем ПАТ “ОТП Банк”за договором про надання кредитної лінії від 28.02.2005р. №19/1-065/2005. Втім станом на даний час вказаний кредит погашено, і тому позивач не висуває претензій до ТОВ “Торгівельний центр “Дружба”і просить звернути стягнення на передане в іпотеку майно виключно на виконання зобов'язань ТОВ “Декор-Схід”за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004.
25.09.2006р. рішенням господарського суду Харківської області у справі №29/288-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. було задоволено позов ЗАТ “Аргамак”та визнано недійсним договір іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641. Вказані рішення та постанова були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. у справі №29/288-06 (т.ІІ а.с. 52-57).
05.08.2009р. рішенням господарського суду Харківської області у справі №21/139-09 в порядку перегляду за ново виявленими обставинами скасовано рішення господарського суду від 17.09.2007р. у справі №21/233-07 та задоволено позов ЗАТ “Аргамак”-визнано недійсним договір іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641 (т.ІІ а.с. 60-63).
Вказане рішення від 05.08.2009р. у справі №21/139-09 було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2010р, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В результаті нового розгляду справи ухвалою господарського суду Харківської області ЗАТ “Аргамак”було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду від 17.09.2007р. у справі №21/233-07, вказане рішення (про відмову у визнанні недійсним договору іпотеки) залишено без змін (т.ІІ а.с.64-66).
Втім, 14.03.2007р. між ЗАТ “Аргамак”та ТОВ “АСС” був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 р/№243 (т.ІІ а.с.71-74). Згідно умов цього договору продавець ЗАТ “Аргамак”передав у власність, а покупець ТОВ “АСС”прийняв нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 загальною площею 1744,3 кв.м. та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3.434,1 кв.м., будівлі літ. А-6, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4.
05.10.2007р. між ТОВ “АСС”та ЗАТ “Харпластмасс” (правопопередником відповідача ТОВ “Харпластмасс”(див. т.І а.с. 81-82, т.ІІІ а.с. 42)) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 р/№1339 (т.ІІ а.с.67-70). Згідно умов цього договору продавець ТОВ “АСС”передав у власність, а покупець ЗАТ “Харпластмас”прийняв у власність ті самі спірні нежитлові приміщення.
Протягом 2007-2010рр. відповідачем ТОВ “Харпластмасс” була проведена реконструкція спірних нежитлових приміщень. Право власності на приміщення, які утворились внаслідок реконструкції (нежитлову будівлю загальною площею 6.492,70 м.2 літер. "А-7" по вул. Залютинській, 4 в м. Харкові) визнане за ТОВ “Харпластмасс” рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2010р. у справі №29/21-10.
17.05.2010р. між відповідачем ТОВ “Харпластмасс”та третьою особою-6 ПАТ “Південкомбанк” укладено договір іпотеки, яким спірні приміщення передані в іпотеку ПАТ “Південкомбанк”в забезпечення зобов'язань ТОВ “Харпластмасс”.
Викладені обставини, на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, власником яких ТОВ “Харпластмасс”. При цьому представник позивача в письмовому клопотанні про вихід за межі позовних вимог просить звернути стягнення на ті приміщення, котрі існують на даний момент, тобто після реконструкції (нежитлову будівлю загальною площею 6.492,70 м.2 літер. "А-7" по вул. Залютинській, 4 в м. Харкові).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про порушення відповідачем строків повернення кредиту та сплати процентів за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004. Матеріали справи свідчать, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду заборгованість відповідача за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004 становить 821.396,84 дол.США та 9.457,23 грн, в т.ч. 500.000,00 дол. США -прострочений кредит, 321.396,84 дол. США -відсотки за користування кредитом, 9.457,23 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту. Цей факт підтверджується наявними у справі доказами (т.І а.с. 37-38, т.ІІ а.с. 126) і не заперечується відповідачем. Так зокрема відповідачем в порушення вимог ухвали суду від 23.03.2011р. та всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суду не надано доказів повного або часткового виконання зобов'язань відповідачем.
Порушення умов договору про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004. приводить до наслідків, котрі передбачені цим договором, а також до наслідків, визначених договором іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641. Пунктом 6.2. останнього, зокрема, визначено, що Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмету іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якого з іпотечних випадків, в т.ч. (п.п. “а”) несплати боржником будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі.
Згідно до ст. 33 ч. 1 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такі обставини свідчать про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому суд знаходить правомірними та обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, котрий перебуває у власності відповідача, хоча останній і не укладав безпосередньо відповідний договір іпотеки. Вбачається, що відповідач набув це майно обтяжене іпотекою, а відтак набрав статусу іпотекодавця в силу положень Закону.
Цей висновок суду ґрунтується на положеннях ч.ч.1, 2 ст. 23 Закону України “Про іпотеку”згідно яких у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Також суд вважає правомірним та обґрунтованим посилання представника позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в тому вигляді, в якому він перебуває станом на даний час, тобто після реконструкції - на нежитлову будівлю загальною площею 6.492,70 м.2 літер. "А-7" по вул. Залютинській, 4 в м. Харков. Цей висновок ґрунтується на тому, що сторони саме такий порядок вирішення цього питання встановли у договорі іпотеки. Так пункт 3.2. договору іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641 містить таке застереження: “проведення реконструкції чи ремонту предмету іпотеки не змінює правовідносин сторін за цим договором”. Таке положення договору з урахуванням положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) означає неможливість припинення чи зміни правовідносин іпотеки внаслідок реконструкції предмету іпотеки, а навпаки свідчить про те, ці відносини іпотеки зберігають свою силу і у відношенні предмету, котрий був змінений внаслідок самовільної реконструкції.
Такий висновок суду узгоджується також із положеннями ст.ст. 9, 10 Закону України “Про іпотеку”згідно яких іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Із наведеними положеннями чинного законодавства України кореспондуються заборони, які обумовлені сторонами у договорі іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641. Зокрема, згідно п.п. “в”, “і”п. 5.2. договору іпотекодавець зобов'язався утримуватись і не допускати вчинення будь-якою третьою особою будь-яких дій, які можуть привести до погіршення технічного чи експлуатаційного стану предмету іпотек, його пошкодження, руйнування або втрати; не вчиняти фактичні дії щодо предмету іпотеки, якщо це порушує встановлений порядок вчинення таких дій.
Також такий висновок відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості цивільного права (п.6 ст.3 ЦК України). Адже в протилежному випадку це означало б, що порушення умов договору та приписів імперативних норм права шляхом проведення самочинної реконструкції предмету іпотеки не тільки не є правопорушенням, а ще й звільняє від цивільних обов'язків, котрі виникли на підставі відповідного кредитного договору.
Одночасно суд зауважує, що в разі ж якщо виявиться, що вартість реконструйованого предмету іпотеки на який звернуто стягнення перевищує вартість предмету, котрий був переданий у іпотеку, заінтересована особа вправі ставити питання повернення їй суми надлишку, одержаного від реалізації майна за рахунок відповідної реконструкції (зокрема, в порядку ч.7 ст.38 Закону України “Про Іпотеку”, ст.1212 ЦК України тощо).
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що внаслідок самовільної реконструкції предмету іпотеки відносини іпотеки припинилися, а тому у зверненні стягнення на реконструйований предмет іпотеки слід відмовити. Суд зауважує, що такі твердження не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому є юридично неспроможними.
Так чинне законодавство розрізняє поняття знищення майна (ст.349 ЦК України) та переробка майна (ст.332 ЦК України). Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Натомість під знищенням слід розуміти використання майна, в результаті якого воно припиняє своє існування (наприклад, продукти харчування) або коли право власності припиняється на майно поза волею власника в результаті непереборної сили, неправомірних дій третіх осіб тощо. Тобто в даному випадку мало місце не знищення предмету іпотеки (як помилково вважає представник відповідача), а його переробка, внаслідок якої предмет іпотеки не припинив свої існування, а лише змінив якісні характеристики.
Також безпідставність тверджень про припинення відносин іпотеки внаслідок реконструкції предмету іпотеки випливає з того, що така підстава (реконструкція, переробка, капітальний ремонт тощо) не названа в ст.17 Закону України “Про іпотеку” в переліку підстав припинення іпотеки. Більш того, такі твердження представника відповідача прямо суперечать і тому спростовуються положеннями ч.5 ст. 3 Закону України “Про іпотеку”(іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.), абз.1 ч.1 ст.17 Закону України “Про іпотеку”(іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору). Тобто, вказані законодавчі приписи унеможливлюють припинення іпотеки до припинення основного зобов'язання. Останнє ж, як було встановлене вище, наразі продовжує своє існування.
Відхиляюься судом і посилання представника відповідача на неможливість звернення стягнення на новоутоврене майно мотивовані тим, що новоутворені приміщення не мають відношення до приміщень до тих, які були передані в іпотеку. Відповідач не довів обгрунтованості цих тверджень. У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Всупереч цих вимог процесуального Закону відповідач не надав доказів на підтвердження цих своїх тверджень. Натомість з доказів наданих позивачем (рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2010р. у справі №29/21-10 та звіту про незалежну оцінку майна від 06.06.2011р.) вбачається, що наявні наразі приміщення утворені саме внаслідок реконструкції тих, котрі були передані в іпотеку позивачеві за договором іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641.
Крім того, зі змісту абз.4 ч.1 ст.5 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що частина приміщень може бути предметом іпотеки виключно у разі реєстраціїї її у встановленому законом порядку як окремого об"єкту права. Натомість в даному разі матеріали справи не містять доказів реєстрації окремих частин спірної будівлі як окемих об"єктів. Відтак предметом іпотеки є об"єкт вцілому - нежитлова будівля загальною площею 6.492,70 м.2 літер. "А-7" по вул. Залютинській, 4 в м. Харкові.
Суд відхиляє також заперечення відповідача та третьої особи-6 мотивовані тим, що спірне майно передане в наступну іпотеку ПАТ “Південкомбанк”. Суд зазначає, що згідно ч.1 ст.13 Закону України “Про іпотеку”предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку лише за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Наразі договором іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641 іншого не встановлено. Навпаки у п. 5.3. договору міститься положення згідно якого виключно на підставі згоди іпотекодавця допускається передання предмету іпотеки в наступну іпотеку. Згідно ч.3 ст.12 Закону України “Про іпотеку”правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя є недійсним.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ “ОТП Банк” про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки (майнової поруки) від 10.09.2004р. №PL-SR/2004-641, право власності на який сьогодні належить відповідачеві ТОВ “Харплатсмас”є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Відповідно цьому, враховуючи необхідність захисту прав і законних інтересів позивача ПАТ “ОТП Банк”, порушених відповідачем та третіми особами шляхом самовільного відчуження предмету іпотеки, самовільного передання в наступну іпотку, здійснення самочинної реконструкції предмету іпотеки, та наявність у матеріалах справи відповідного клопотання представника позивача, суд вважає за необхідне частково вийти за межі позовних вимог задовольнивши їх шляхом, визначеним у резолютивній частині рішення.
В задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання про зобов'язання третьої особи-1 ДП “Інформаційний центр”Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру іпотек запис про обтяження предмету іпотеки суд відмовляє з таких підстав. По-перше, ці вимоги не відповідають ч.3 ст.20 ГПК України (відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу), адже вони пред'явлені не до відповідача, а до третьої особи. По-друге, згідно Тимчасовому порядку державної реєстрації іпотек , затв. ПКМУ від 31.03.2004р. №410 до компетенції третьої особи-1 не входить обов'язок по внесенню до державного реєстру іпотек запису про обтяження предмету іпотеки. По-третє, позивачем не надано доказів порушення його права під час додержання встановленого порядку внесення відповідного запису, в т.ч. не надано доказів звернення із належною заявою компетентної особи, доказів наявності неправомірної відмови з її боку тощо.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в частині майнових вимог і на позивача в частині немайнових вимог.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог.
Позов задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю загальною площею 6.492,70 м.2 літер. "А-7" по вул. Залютинській, 4 в м. Харкові, яка належить відповідачеві Товариству з обмеженою відповідальністю “Харпластмас” (ідент. код 31642900, місцезнаходження м.Харків, вул.. Залютинська, 4) для погашення заборгованості позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю “Декор-Схід” (ідент. код 32868436, місцезнаходження: м.Харків, вул. Полтавський шлях, 12) перед Публічним акціонерним товариством “ОТП Банк” (ідент. код 21685166, місцезнаходження: м.Київ, вул.. Жилянська,43) за договором про надання кредитної лінії від 10.09.2004р. №19/1-249/2004 в сумі 821.396,84 дол.США (в т.ч. 500.000,00 дол. США - прострочений кредит, 321.396,84 дол. США - відсотки за користування кредитом) та 9.457,23 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, а також для відшкодування 25.415,00 грн. державного мита та 235,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки відповідно до ст.41 Закону України “Про іпотеку”шляхом продажу з публічних торгів за початковою ціною 14.532.000,00 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Суддя Бринцев О.В.
/Справа №5023/1903 /11/
Повний текст рішення підписано
10.06.2011р.