Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" червня 2011 р. Справа № 5023/3383/11
вх. № 3383/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за дорученням, відповідача - не з"явився,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" в особі Структурної одиниці "Кураховська ТЕС", м. Курахове
до Товариства з обмеженою відповідальністю НВЦ "Промкондиционер", м. Харків
про стягнення 58900,00 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 49000,00 грн., перераховані в якості авансового платежу та штраф у розмірі 9900,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 530, 611, 612, 1212 ЦК України та ст.ст. 193, 232 ГК України.
До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
21.06.2011 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.05.2011 року, місцезнаходження відповідача -61010, м. Харків, вул. Першої Кінної армії 101-А, кв. 21 та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Проте ухвала суду від 24.05.2011 року повернулась на адресу суду.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
22.06.201 року між сторонами був укладений договір № 220610-1К21/4.2.10.39/ИП, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи, а саме: розробити проектну документацію аспираційних установок в будівлі дробильного блоку (з конвеєра № 12 на конвеєр № 13) та на підставі затвердженої позивачем проектної документації на свій ризик, з використанням власних матеріальних ресурсів, виконати та здати позивачу підрядні роботи з монтажу аспираційних установок в будівлі дробильного блоку (з конвеєра № 12 на конвеєр № 13) на ЦІК "Кураховська ТЕС".
Відповідно до п. 5.1 договору, оплата виконаних робіт проводиться позивачем поетапно, при цьому розрахунок по проектним роботам, відповідно до п. 5.1.1 договору, проводиться у вигляді авансового платежу в сумі 49000,00 грн. на витрати пов'язані з розробкою, узгодженням проекту та експертної проектної документації після отримання від відповідача оригінала відповідного рахунку.
13.07.2010 року платіжним дорученням № 4110 позивач перерахував відповідачу 49000,00 грн.
Відповідно до п. 1.4 договору строк виконання робіт ухвалюється календарним графіком виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався виконати розробку проектної документації на протязі двох місяців з моменту перерахування авансового платежу, тобто в строк 13.09.2010 року.
Відповідно до п. 8.1 договору, здача-приймання виконаних проектних робіт здійснюється сторонами після виконання відповідачем даних робіт, про що сторонами складається та підписується акт приймання виконаних проектних робіт.
Проте, станом на 18.10.2010 року відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, акт приймання-передачі не підписав.
19.10.2010 року позивач направив відповідачу листа, в якому повідомив про відмову з 26.10.2010 року від договору підряду № 220610-1К21/4.2.10.39/ИП від 22.06.2010 року та просив повернути отримані кошти у розмірі 49000,00 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 9900,00 грн. Відповідач на лист не відповів, грошові кошти не повернув.
Позивач звернувся до господарського суду та просить суд стягнути з відповідача 49000,00 грн., перерахованих в якості авансового платежу та штраф у розмірі 9900,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 10.4 договору, за порушення строку виконання робіт, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 10% від вартості робіт по договору, зазначеної у п. 2.1 договору. Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт складає 99000,00 грн.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1212 Цивільного кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ "Промкондіціонер" (61010, м. Харків, Червонозаводський район, вул. 1-ї Кінної Армії, буд. 101-А, кв. 21, код ЄДРПОУ 34861982, п/р 26000225634700 АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" в особі структурної одиниці "Кураховська ТЕС" ТОВ "Східенерго" (85612, м. Курахове, вул. Плеханова, 34, код ЄДРПОУ 26160824, п/р 26005002911000 в ПАТ "Донгорбанк" м. Донецька, МФО 334970) - 49000,00 грн. коштів, перерахованих у вигляді авансового платежу за договором № 220610-1К21/4.2.10.39/ИП від 22.06.2010 року; 9900,00 грн. штрафу; 589,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 21 червня 2011 року