Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" червня 2011 р. Справа № 5023/3186/11 (н.р. 15/41-10)
вх. номер 3186/11
Суддя Господарського суду Харківської області Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Ліпко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-62юр/160 від 10.01.2011 року
відповідача - 1. ОСОБА_2, дов.№ 49 від 16.02.2011 року
2. не з'явився
розглянувши матеріали справи за позовом: АК "Харківобленерго", м. Харків
до 1. Військової частини А-2112, м. Харків;
2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ, м. Харків
про стягнення 6018,50 грн.
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з першого відповідача Військової частини А-2112: - індекс інфляції 589,99 грн. (тарифна складова 506,68 грн. та ПДВ 83,31 грн.), 3 % річних у розмірі 82,84 грн., (тарифна складова 69,04 грн. та ПДВ 13,80 грн.) на п/р 260053011272 у Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599 код 00131954, перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 326,05 грн. (тарифна складова 271,71 грн. та ПДВ 54,34 грн.) - п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954; з другого відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова: - вартість електричної енергії 2160,49 грн. та ПДВ 20% - 360,08 грн., пеню 1285,55 грн., індекс інфляції 1168,66 грн. (тарифна складова 973,88 грн. та ПДВ 194,78 грн.), 3 % річних 404,92 грн. (тарифна складова 337,42 грн. та ПДВ 67,50 грн.). Судові витрати просить суд покласти на відповідачів. Cвої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі не виконали належним чином свої договірні зобов'язання передбачені договорами № 1-0110С від 27.11.2002 року та № 1-0110С від 20.11.2008 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 вересня 2010 р. по справі № 15/41-10 позов було задоволено частково. Припинено провадження у справі відносно стягнення з Квартирно-експлутаційного відділу м. Харкова суми вартості електричної енергії за січень 2010 року в сумі 2160,49 грн. (тарифна складова 1880,41 грн. та ПДВ 20 % - 360,08 грн.). Стягнуто з першого відповідача суму боргу за перевищення договірних величини споживання електричної енергії у розмірі 326,05 грн., у тому числі тарифна складова 271,71 грн. та ПДВ у розмірі 20% - 54,34 грн. В задоволенні позову в частині стягнення з першого відповідача 3% річних за період з січня 2007 року по грудень 2008 р. в сумі 82,84 грн. та індексу інфляції за період з грудня 2006 року по грудень 2008 року в сумі 470,78 грн. - відмовлено. Позов в частині стягнення з другого відповідача пені в сумі 1285,55 грн., 3% річних в сумі 404,92 грн. та індексу інфляції в сумі 1168,66 грн. - залишено без розгляду відповідно до п. 5 статті 81 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2010 р. апеляційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго” залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини А-2112 задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.10р. у справі № 15/41-10 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким в частині задоволення позову про стягнення з Військової частини А-2112 суми боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 326,05 грн., у тому числі тарифна складова 271,71 грн. та ПДВ в розмірі 20%- 54,34 грн., у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20.09.10р. у справі № 15/41-10 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02 березня 2011 року касаційну скаргу було задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.10 р. та рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2010 року по справі № 15/41-10 скасовано. Справу передано на розгляд господарському суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2011 р. було призначено справу до розгляду на 18 травня 2011 р.
Відповідно до ч.3 ст. 2-1 ГПК України, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи між суддями від 18.05.11 (обґрунтування проведення повторного автоматичного розподілу справи: хвороба), для розгляду справи №5023/3186/11 (н.р. 15/41-10) було призначено суддю Смірнову О.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2011 року розгляд справи було відкладено на 07 червня 2011 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 червня 2011 року розгляд справи було відкладено на 15 червня 2011 року.
07 червня 2011 року до господарського суду Харківської області від першого відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх. 14104), в якій перший відповідач при прийнятті рішення в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних за грудень 2006 року, січень, лютий 2007 року просить суд застосувати строк позовної давності. Зазначена заява приймається судом до розгляду та залучається до матеріалів справи.
Позивача в призначеному на 15.06.2011 р. судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог до Військової частини А 2112 заперечує у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, наданому до суду 03.06.2011 року та залученому до матеріалів справи.
Представник другого відповідача у судове засідання свого повноважного представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В силу вимог Закону України «Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-ІV) та «Правил користування електричною енергією» затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
27.11.2002 року між АК "Харківобленерго" (позивачем) та Військовою частиною А-2112 (перший відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 1-0110С, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, згідно з визначеними у договорі умовами, за тарифами (цінами), що розраховуються в порядку, установленому Національною комісією регулювання електроенергетики, а перший відповідач, відповідно до п. 3.1.1 договору, зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за електричну енергію, за перетоки реактивної енергії, інші платежі згідно з умовами даного договору.
27 січня 2006 року між АК "Харківобленерго" (постачальник), Військовою частиною А-2112 (споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платник) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 1-0110С від 27.11.2002 року, якою у пункті 4.5 додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" слова "споживач" було замінено на "платник".
Також, 15 лютого 2008 року між АК "Харківобленерго" (постачальник), Військовою частиною А-2112 (споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платник) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 1-0110С від 27.11.2002 року, якою п. 4.2 додатку 2 до договору викладено у наступній редакції "Платник за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3% річних, індекс інфляції або податкові збитки за повторне підключення, а також плата за перевірку та ремонт лічильників та інші послуги надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України, перераховуються платником (Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова) на поточний рахунок постачальника в термін 15 банківських діб після отримання платником акту звіряння взаєморозрахунків або виконаних робіт. Також, цією додатковою угодою у п. 4.5 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії "Порядок розрахунків" слова "споживач" було замінено на "платник".
20.11.2008 року між позивачем та Військовою частиною А- 2112 був укладений договір про постачання електричної енергії № 1-0110С, пролонгований на 2010 рік.
Згідно п. 2.2.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатку № 1, та додатку № 2.
Споживач, в свою чергу, відповідно до п. 2.3.3 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 “Порядок розрахунків” до Договору.
Відповідно до п.1 додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 25-го числа місяця до 25-го числа наступного місяця. Відповідно до п.5 додатку №2 для проведення остаточного розрахунку Споживач (відповідач-1) протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок мав бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.
Пунктом 4.5 цього додатку було передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.
31.12.2008 року між АК "Харківобленерго" (постачальник), Військовою частиною А-2112 (споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платник) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 1-0110С від 20.11.2008 року, якою у пункті 4.5 додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" слова "споживач" було замінено на "платник"; п. 4.1. додатку № 2 до договору було викладено у наступній редакції: "Оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або рішенням суду) з ПДВ, здійснюється Платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків". Також змінено п. 4.2 договору додатку №2 до договору та викладено в наступній редакції: Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії з ПДВ, сума пені, 3 % річних, індекс інфляції, плата за надання Споживачу додаткових послуг та інші Платежі перераховуються Платником на поточний рахунок Постачальника в термін 10 операційних днів після отримання Споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт т.1 а.с.20). Пункт 5 додатку 2 сторони узгодили викласти в наступній редакції: "Остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду Споживачем, здійснюється Платником на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка та акту звіряння взаєморозрахунків, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 5 операційних днів після закінчення розрахункового періоду у відповідному РВЕ рахунок та акт звіряння взаєморозрахунків або акт виконаних робіт. Цей рахунок має бути сплачений протягом 10 банківських днів з дня отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків".
Як свідчать матеріали справи, позивач виконувув свої договірні зобов'язання належним чином та у повному обсязі, протягом усього строку дії договору між сторонами здійснював відпуск електричної енергії споживачу, першому відповідачу, у повному обсязі, проте своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги отримано не було, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом за захистом порушеного права.
Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України).
Дослідивши матеріали справи та взаємовідносини між сторонами, судом встановлено, що після укладання додаткової угоди від 27 січня 2006 року до основного договору № 1 - 01 ЮС від 27.11.02, якою було внесено зміни до додатку № 2 «Порядок розрахунків», згідно з якими встановлено, що починаючи з січня 2006, платником за послуги з постачання електроенергії став виступати квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова, тобто саме з 27 січня 2006 року, перший відповідач, військова частина А2112, перестав бути боржником перед позивачем у зобов'язанні з оплати послуг електропостачання, а в свою чергу таке зобов*язання виникло у квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме другим відповідачем - Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова не виконані належним чином взяті на себе зобов'язання за додатковою угодою від 27 січня 2006 року до договору № 1 - 01 ЮС від 27.11.02, другий відповідач відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість електричної енергії наданої споживачу.
З матеріалів справи вбачається, що на час подання позову заборгованість Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова за поставлену Військовій частині А 2112 електричну енергію за січень 2010 року становила 2160,49 грн. Зазначена заборгованість у березні 2010 року була сплачена Квартирно-експлутаційним відділом м. Харкова, що підтверджується платіжним дорученням № U 555391 від 15.03.2010 року на суму 2160,49 грн. із зазначенням призначення платежу: "за спожиту електричну енергію в січні 2010 року". Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з другого відповідача суми основного боргу у розмірі 2160,49 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до п. 6 додатку № 2 до спірного договору сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми боргу. Крім того, передбачено нарахування 3% річних з простроченої суми та встановлено, що сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена платником з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Матеріалами справи підтверджений факт прострочення другим відповідачем виконання грошового зобов'язання, яке випливає із договору № 1-0110с від 20.11.2008 року.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та відповідно якого належна до сплати сума пені становить 1285,55 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з другого відповідача цієї суми.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних за період з березня 2007 р. по листопад 2008 р., сума яких складає 51,20 грн. та за період з січня 2009 року по січень 2010 року, сума яких складає 285,14 грн.
Позивачем розраховані інфляційні втрати за період з грудня 2006 р. по грудень 2008 р. на суму 407,31 грн. та за період з лютого 2009 року по січень 2010 року на суму 855,58 грн.
Приймаючи до уваги, що другий відповідач не виконував договірні зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії у строки передбачені у договорі та враховуючи встановлену у договорі та законом відповідальність за невиконання договірних зобов'язань, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суми 3% річних за період з березня 2007 р. по листопад 2008 р. у розмірі 51,20 грн. та за період з січня 2009 року по січень 2010 року у розмірі 285,14 грн.; суми інфляційних втрат за період з квітня 2007 р. по грудень 2008 р. у розмірі 288,84 грн. та за період з лютого 2009 року по січень 2010 року у розмірі 855,58 грн. Зазначені вище суми підлягають стягненню з другого відповідача - Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, як з боржника який прострочив виконання грошового зобов'язання.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат за період з грудня 2006 р. по січень 2007 року у розмірі 118,47 грн. суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Оскільки ця можливість є суб'єктивним правом, що виникає при наявності деяких юридичних фактів, то вона може бути зупинена правозупиняючим юридичним фактом закінченням строку позовної давності.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з інфляційних втрат у розмірі 118,47 грн. пред'явлена до стягнення за період з грудня 2006 р. по січень 2007 року, тобто саме в цей період позивач дізнався про її виникнення.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Таким чином на момент пред'явлення позову (04.03.2010 року) сплинув строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 118,47 грн. за період з грудня 2006 р. по січень 2007 року.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
07.06.2011р. першим відповідачем у наданій заяві (вх. 14104) оголошено про сплив строку позовної давності щодо цієї вимоги.
Наслідком спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є відмова у позові.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент пред'явлення позову сплинув строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 118,47 грн. за період з грудня 2006 р. по січень 2007 року, про застосування якого заявлено першим відповідачем, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 151,42 грн. ПДВ на 3% річних та 495,76 грн. ПДВ на індекс інфляції суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.
Крім того, судом встановлено, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи із суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”.
З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону. Отже суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 151,42 грн. ПДВ на 3% річних та 495,76 грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення з першого відповідача оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, слід зазначити наступне.
Відповідно до "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441, зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473 (далі - Порядок), споживачам запроваджується регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення величин її споживання, та передбачено, що відповідно до п. 11 Порядку договірні величини споживання та потужності доводяться до споживачів у терміни, обумовлені договором.
Додатком № 1, якій є невід'ємною частиною договору на користування електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії, що вважаються сторонами щомісяця доведеними.
Вищезазначеним Порядком встановлено порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності для споживачів, зокрема п. 7 передбачає, що енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договором про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).
Як свідчать матеріали справи, першим відповідачем - Військовою частиною А2112, за листопад 2008 року перевищено договірні величини споживання електричної енергії на 2763 кВт/г на суму 1615,25 грн.
Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил користування електричною енергією" позивачем складено повідомлення № 15379 від 11.12.2008 року про перевищення договірної величини споживання електричної енергії по підсумкам розрахункового періоду, згідно якого споживача повідомлено про порушення ним ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику".
23 лютого 2009 року між позивачем та першим відповідачем була укладена додаткова угода № 1322 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості, предметом якої, відповідно до пункту 1, було реструктурування заборгованості за договором на постачання електричної енергії від 20.11.08 № 1 - 01 ЮС на суму 1615,25 грн., що виникла з 01.11.08 по 01.02.09.
Зі змісту пунктів 3 та 4 додаткової угоди вбачається, що військова частина А2112 визнала в повному обсязі заборгованість перед Позивачем на суму 1615,25 грн., як понад договірне споживання електричної енергії та зобов'язалась, починаючи з березня 2009 р., щомісячно протягом 6 місяців перерахувати на рахунок Постачальника платіж з реструктурованої суми.
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди сторони визначили графік погашення реструктурованої заборгованості. При цьому, частиною 2 даного пункту було визначено, що при здійсненні споживачем платежу по цій угоді, грошові кошти зараховуються в погашення вартості електричної енергії з ПДВ.
Таким чином суд приходить до висновку, що до суми 1615,25 грн., яка значиться у повідомленні позивача № 15379 від 11 грудня 2008 року і додатковій угоді № 1322 від 23 лютого 2009 року про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості входить ПДВ.
Матеріалами справи підтверджено, що Військова частина А2112 взяті на себе зобов'язання по додатковій угоді № 1322 від 23 лютого 2009 року про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості виконала повністю, про що свідчать відповідні платіжні документи, копії яких залучені до матеріалів справи.
За таких обставин, враховуючи той факт, що першим відповідачем взяті на себе зобов'язання по додатковій угоді № 1322 від 23 лютого 2009 року про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості виконані повністю, суд вважає за необхідне в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 326,05 грн. провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 46,88 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 108,47 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, п/р 35217001000219 УДК в Х/о, МФО 851011; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; п/р 260053011272 Перша Харківська філія АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954) пеню у сумі 1285,55 грн., 3% річних в сумі 336,34 грн., інфляційні нарахування у сумі 1144,42 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 46,88 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108,47 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Припинити провадження у справі відносно стягнення з Квартирно-експлутаційного відділу м. Харкова суми вартості електричної енергії за січень 2010 року в сумі 2160,49 грн. (тарифна складова 1880,41 грн. та ПДВ 20 % - 360,08 грн.).
В частині стягнення 151,42 грн. ПДВ на 3% річних та 495,76 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 118,47 грн. за період з грудня 2006 р. по січень 2007 року в позові відмовити.
В частині стягнення 326,05 грн. перевищення договірних величин споживання електричної енергії провадження у справі припинити.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст судового рішення підписано 20.06.2011 року.