"20" червня 2011 р.Справа № 29-5/3-08-99
За позовом відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”
до Кілійської міської ради Одеської області
про стягнення 255193,35 грн.
суддя Аленін О.Ю.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність;
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність;
СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальне компанія „Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради про стягнення шкоди в розмірі 255193,35грн.
Ухвалою суду від 30.01.2008р. порушено провадження по справі №5/3-08-99 за позовом відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” до Кілійської міської ради про стягнення шкоди в розмірі 255193,35 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2008р. провадження по справі №5/3-08-99 було зупинено на підставі ст.. 79 ГПК України.
Ухвалою суду від 05.03.2009р., на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області №75-р від 02.03.2009р. справу №5/3-08-99 прийнято до провадження суддею Аленіним О.Ю. та присвоєно справі №29-5/3-08-99.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2011р. провадження по справі №29-5/3-08-99 було поновлено на підставі ст.. 79 ГПК України.
20.04.2011р. позивачем надані доповнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд визнати недійсним рішення Кілійської міської ради Одеської області „Про реформування Кілійського виробничого управління комунального господарства” №157-ХХІІІ-17 від 09.11.2000р. та стягнути з Кільійської міської ради шкоди в розмірі 255193.05грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що приймаючи оспорюване рішення, відповідач залишив дебіторську та кредиторську заборгованість на балансі ВУКГ, проте повністю позбавив основних та обігових коштів ВУКГ, а разом з тим позбавив всіх засобів для ведення цим підприємством господарській діяльності, а отже й погашення дебіторської заборгованості.
На думку позивача, зі змісту рішення Кілійської міської ради №157-ХХШ-17 від 09.11.2000р. вбачається, що прийнявши оскаржуване рішення, відповідач порушив приписи ст.ст. 4, 14, 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, положення Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ін.
Позивач наполягає, що внаслідок таких дій відповідача, ВУКГ було доведено до банкрутства та до стану неспроможності відшкодувати ВАТ „Одесаобленерго” витрати в сумі 255193,35грн., пов'язані з поставкою електричної енергії за договором про користування електричною енергією від 16.02.2000р., укладеного між позивачем та ВУКГ.
Відповідач проти позову заперечує, оскільки на його думку спірне рішення приймалось відповідачем в межах його владних повноважень та у спосіб, що передбачений законом.
Крім того, відповідач надав клопотання про застосування строків позовної давності. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що спірне рішення було прийняте Кілійською міською радою 09.11.2000р., позивачу про його прийняття стало відомо 07.07.2003р. втім з позовною заявою він звернувся до суду лише 30.01.2008р., таким чином з часу коли йому стало відомо про прийняття спірного рішення і до часу звернення його до суду пройшло більше ніж три роки.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував та заявив клопотання про визнання поважними причин пропущення строків позовної давності а також клопотання про відкладення розгляду справи для надання письмових пояснень щодо застосування до спірних відносин позовної давності.
В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відмовлено, з огляду на його необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” здійснювало постачання електричної енергії Комунальному підприємству „Кілійське виробниче управління комунального господарства” на підставі договору про користування електричною енергією №26 від 16.02.2000р..
Внаслідок неналежного виконання з боку ВУКГ умов договору про користування електричною енергією, рішенням господарською суду Одеської області від 23.05.2005 р. по справі №3-14/215-03-5913 з ВУКГ на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 243448,65 гри., державне мито у сумі 802,40 грн. та видати на ІТЗ судового пронесу в сумі 118грн.
Постановою господарського суду Одеської області від 26.07.2007р. по справі № 7/196-07-5589 ВУКГ визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2007 р. по справі № 7/196-07-5589 визнано кредиторські вимоги ВАТ "Одесаобленерго" до ВУКГ в сумі 255143,35 грн. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припинено юридичну особу - Комунальне підприємстве „Кілійське виробниче управління комунального господарства”.
Як встановлено розглядом справи, рішенням Кілійської міської ради №157-ХХІІІ-17 від 09.11.2000р. було вирішено вилучити у Кілійського ВУКГ з оперативного управління інженерні комунікації, приміщення комунальної власності Кілійської міськради, а також основні га обігові кошти та передати їх в безоплатну оренду приватним підприємствам „Водопровід”, „Полісток”. „Комунтранс". Поряд із цим, згідно із п. 4 вказаного рішення Кілійської міської ради, ВУКГ було доручено вжити заходи по погашенню дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.
Позивач стверджує, що внаслідок таких дій відповідача, ВУКГ було доведено до банкрутства та до стану неспроможності відшкодувати ВАТ „Одесаобленерго” витрати в сумі 255193,35грн., пов'язані з поставкою електричної енергії за договором про користування електричною енергією від 16.02.2000р., укладеного між позивачем та ВУКГ.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення шкоди позивач посилається на положення ст.. 1173 ЦК України.
Відповідно ст.. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Отже підставами для відшкодування шкоди є прийняття органом влади незаконного рішення, яке суперечить приписам законів та інших нормативних актів.
На думку суду, підстави на які посилається позивач щодо визнання недійсним оспорюваного рішення, не є підставами, з якими закон пов'язує неправомірність прийняття такого рішення.
Суд погоджується з твердженнями відповідача, що оспорюване рішення прийняте відповідачем в межах його владних повноважень та у спосіб, що передбачених законом.
Повноваження органів місцевого самоврядування визначені Конституцією України та Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та заковами України.
Пунктом 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно із пунктом 30 ч. 1 ст. 26 того ж Закону до виключної компетенції міських рад відноситься прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
За змістом пункту 1 статті 5 Закону України "Про підприємства в Україні" та пункту 3 статті 6 Закону України "Про власність" підставою для створення підприємства є рішення власника (власників) майна. Здійснення ліквідації і реорганізації (злиття, поєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства віднесено до компетенції власника шляхом прийняття відповідного рішення.
Відповідно до пункту 8.1. Статуту Виробничого управління комунального господарства, ліквідація і реорганізація (об'єднання, приєднання, виділення тощо) підприємства проводиться по рішенню органа управління власністю.
Викладене свідчить про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним. Оскільки судом не встановлено неправомірність та незаконність рішення, з прийняттям якого позивач пов'язує завдання йому шкоди, позовні вимоги про стягнення 255193,35 грн. шкоди також не підлягають задоволенню.
Твердження відповідача щодо необхідності застосування строків позовної давності суд відхиляє з огляду на те, що відповідачем не доведено у належний спосіб момент з якого на його думку позивач дізнався про прийняте оспорюване рішення.
За таких підстав в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.06.2011р.
Суддя Аленін О.Ю.