01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" червня 2011 р. Справа № 7/051-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауелінк-Україна», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг», м. Київ,
про стягнення 76 693,00 грн.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю б/н від 01.02.2011 року,
від відповідача: Жовнорук Є.Г. -директор, протокол №2 від 22.08.2008 року,
ОСОБА_2. -представник за довіреністю б/н від 27.014.2011 року;
від третьої особи: ОСОБА_3. -представник за довіреністю б/н від 18.05.2011 року.
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пауелінк-Україна»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 13.04.2011 року (вх. №1485 від 13.04.2011 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика»(далі -відповідач) про стягнення 76 693,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що за договором б/н про відступлення права вимоги від 28.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг»(третя особа у справі) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Пауелінк-Україна»право вимоги, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика» згідно податкових накладних, рахунків-фактур, тощо, у сумі 68 724,00 грн. Враховуючи те, що відповідач не виконав вимогу позивача про повернення коштів і грошові кошти у сумі, заявленій у претензії, позивачу не сплатив, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пауелінк-Україна»просить суд стягнути з відповідача 68 724,00 грн. основного боргу (100% попередня оплата), 7 969,00 грн. пені, а всього 76 693,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2011 року було порушено провадження у справі №7/051-11, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та призначено розгляд справи на 28.04.2011 року.
27.04.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 27.04.2011 року (вх. №5812) на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика»заперечує проти задоволення позовних вимог повністю. При цьому, відповідач посилається на те, що згідно підписаного між відповідачем та третьою особою договору №26/12-08 від 26.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика»зобов'язувалось виготовити та поставити щити керування паровим котлом після узгодження Товариством з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг»технічної (конструкторської) документації, яка третьою особою затверджена так і не була. Відтак, як стверджує відповідач, без узгодженої технічної (конструкторської) документації відповідач не мав можливість виготовити та поставити обумовлену договором продукцію. Поданий відзив разом з додатками залучений судом до матеріалів справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 28.04.2011 року представників третьої особи, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 19.05.2011 року.
У судовому засіданні 19.05.2011 року представником позивача у справі була подана заява про зміну розміру позовних вимог б/н від 19.05.2011 року, в задоволенні якої ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2011 року було відмовлено.
Представником третьої особи у судовому засіданні 19.05.2011 року були надані додаткові письмові пояснення по суті спору б/н від 19.05.2011 року, які господарським судом залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.05.2011 року господарським судом на підставі положень ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 02.06.2011 року.
Через загальний відділ господарського суду 31.05.2011 року від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 31.05.2011 року (вх. №7411), в яких відповідач повідомляє суд про те, що для виготовлення щитів керування необхідною умовою є узгоджена замовником конструкторська документація, оскільки такі щити згідно листа Державного підприємства «Науково-технічний центр енергетичного приладобудування «Інститут технічної теплофізики НАН України»виготовляють лише в порядку індивідуального виконання. Як зазначає відповідач, без узгодження конструкторської документації виготовлення щитів керування не являлось можливим, а відтак неможливим було і визначення остаточної ціни договору. Подані пояснення залучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.06.2011 року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представники відповідача у справі у судовому засіданні 02.06.2011 року заперечилипроти задоволення позовних вимог, і просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поданих додаткових письмових поясненнях. Представник третьої особи підтримав доводи, викладені у раніше поданих письмових поясненнях.
У судовому засіданні 02.06.2011 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
26.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика»(виконавець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг»(замовник за договором, третя особа у справі) був підписаний договір №26/12-08.
Відповідно п. 1.1. даного договору виконавець зобов'язується виготовити та поставити наступну продукцію: Щит керування паровим котлом ДКВР-10-13Г у кількості 2 шт. та щит керування паровим котлом ДКВР-20-13Г у кількості 1 шт., згідно: узгодженої компоновки та зовнішнього вигляду щита; узгодженої принципової схеми щита; узгодженого принципу роботи щита, які додаються до цього договору.
Згідно п. 1.2. договору замовник зобов'язується прийняти її та оплатити.
Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата здійснюється після узгодження планової калькуляції, згідно рахунків, поетапно. 50% авансом, та 50% на момент відвантаження продукції.
Як передбачено п. 4.1. договору, виконавець відвантажує продукцію на адресу замовника протягом 25 робочих днів після отримання оплати згідно п. 3.2. та узгодження конструкторської документації. На момент відвантаження продукції замовник має оплатити повну вартість.
Згідно п.п. 7.1., 8.1. договору він набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 березня 2009 року, а в частині розрахунків -до повного їх виконання. Термін дії договору встановлюється з 26.12.2008 року до 31.03.2009 року.
З поданих сторонами документів, господарським судом встановлено, що відповідачем та третьою особою згідно зазначеного вище договору була узгоджена планова калькуляція виготовлення щита керування паровим котлом ДКВР-20-13Г та ДКВР-10-13Г. При цьому, в даній плановій калькуляції містяться положення, що при уточненні технічного завдання, склад і вартість щита можуть бути змінені та при встановленні приладів 2008 року ціни будуть коректуватись в залежності від цін заводу виробника.
Також, згідно договору його сторонами узгоджені принципи роботи щита і компоновка та зовнішній вигляд щита. Всі вищезазначені документи додані до договору №26/12-08 від 26.12.2008 року і його невід'ємними частинами.
При цьому, жодною із сторін не надано суду узгодженої принципової схеми щита, яка згідно п. 1.1. повинна бути доданою до договору і складати його невід'ємну частину.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг» здійснило 100% попередню оплату за виготовлення та поставку щитів у сумі 68 724,00 грн.
Господарським судом досліджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг»на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур №СФ-0000428 від 25.12.2008 року на суму 22 908,00 грн., №СФ-0000427 від 25.12.2008 року на суму 22 908,00 грн., №СФ-0000426 від 25.12.2008 року на суму 22 908,00 грн. платіжним дорученням №164 від 26.12.2008 року перерахувало відповідачеві грошові кошти у сумі 68 724,00 грн.
При цьому, господарський суд бере до уваги той факт, що рахунки-фактури були виставлені відповідачем до підписання договору №26/12-08 від 26.12.2008 року та не містять жодного посилання на нього.
Окрім того, в платіжному дорученні №164 від 26.12.2008 року на оплату вказаних грошових коштів в графі «Призначення платежу»зазначено: «оплата за щити за рах. №№426, 427,428 від 25.12.2008 року.»
З наданих позивачем на підтвердження проведеної оплати у сумі 68 724,00 грн. податкових накладних від 26.12.2008 року, також вбачається, що умовою поставки є саме виставлені відповідачем рахунки-фактури, посилання на договір №164 від 26.12.2008р. відсутні.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБС Інжиніринг»(первісний кредитор за договором, третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пауелінк-Україна»(новий кредитор за договором, позивач у справі) 28.07.2010 року був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика»у сумі 68 724,00 грн.
Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги визначено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного та реального виконання всіх обов'язків згідно податкових накладних, рахунків-фактур тощо: повного погашення заборгованості наведеної у Додатку №1 та підтвердженою належними документами.
Новий кредитор, згідно п. 4.3. договору, зобов'язаний протягом 2-х років з моменту підписання цього договору повідомити боржника про укладання цього договору та про перехід до нього права вимоги.
Як передбачено п. 6.6. договору, він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пауелінк-Україна»зверталось до відповідача з претензією від 07.02.2011 року, в якій було викладено вимогу про повернення сплачених грошових коштів у сумі 68 724,00 грн. в якості 100% попередньої оплати за договором №26/12-08 від 26.12.2008 року та пені у зв'язку з простроченням строків поставки товару.
У відповіді №353/17 від 03.03.2011 року на претензію Товариство з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика»повністю відхиляло вимоги претензії, посилаючись на те, що сторонами не було узгоджено технічної (конструкторської) документації, без якої неможливе виготовлення щитів керування паровим котлом.
У зв'язку з відмовою у задоволенні претензії щодо повернення відповідачем сплачених грошових коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось з позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауелінк-Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промел Енергоавтоматика»76 693,00 грн. необґрунтованими та безпідставними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 68 724,00 грн., сплаченого позивачем в якості попередньої оплати по договору №26/12-08 від 26.12.2008 року за виготовлення та поставку щитів керування паровим котлом та стягнення пені за несвоєчасну поставку товару.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено п.3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зі змісту підписаного 26.12.2008 року договору №26/12-08 вбачається, що даний договір укладався сторонами на поставку, виготовлення щитів керування паровим котлом та на узгодження конструкторської документації, відтак цей договір є змішаним, оскільки містить елементи договорів поставки, підряду та окремого виду договору підряду на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1-2, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 892 ЦК України передбачено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 2 вищезазначеної правової норми господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ч. 4 зазначеної статті умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (ч. ч. 5, 7 ст. 180 ГК України).
Як уже зазначалось вище, договір №26/12-08 від 26.12.2008 року є змішаним.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, господарський суд зазначає, що договір №26/12-08 від 26.12.2008 року буде вважатись укладеним, у випадку узгодження його сторонами умов, які є істотними для договорів поставки, підряду та окремого виду договору підряду на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
Зі змісту наведеного договору вбачається, що його предметом є виготовлення та поставка наступної продукції: Щит керування паровим котлом ДКВР-10-13Г у кількості 2 шт .та щит керування паровим котлом ДКВР-20-13Г у кількості 1 шт., згідно: узгодженої компоновки та зовнішнього вигляду щита; узгодженої принципової схеми щита; узгодженого принципа роботи щита.
Господарським судом встановлено, що сторонами не було узгоджено компоновки та принципової схеми щитів, відповідно до якої виготовляються щити та яка згідно п. 1.1. договору повинна бути доданою до договору і складати його невід'ємну частину.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на передачу 12.01.2009 р. позивачу технічної документації на виготовлення щитів, оскільки докази передачі технічної документації та її погодження позивачем в матеріалах справи відсутні.
Окрім того, пунктами 2.1, 4.1 договору визначено, що якість продукції, що підлягає постачанню, має відповідати державним стандартам, технічним умовам та конструкторській документації і поставка здійснюється лише після попередньої оплати та узгодження конструкторської документації.
При цьому і відповідачем, і позивачем, і третьою особою підтверджується, що конструкторська документація, до якої згідно Інструкції про порядок використання і застосування типових форм первинного обліку науково-інформаційної діяльності затвердженої наказом Держкомстату та Міннауки України від 07.08.98 N 272/219, відносяться графічні та текстові документи, які окремо або в сукупності визначають склад і влаштування виробу і містять необхідні дані для його розробки чи виготовлення, контролю, приймання, експлуатації та ремонту, узгодженою сторонами не була.
Враховуючи те, що сторонами не було узгоджено конструкторської документації, зокрема компоновки та принципової схеми щитів, згідно якої визначається відповідно якість продукції, її склад і влаштування, господарський суд дійшов висновку, що сторони не дійшли згоди у визначеному порядку і формі щодо істотної умови - предмету договору поставки та підряду.
Також, відповідно до Загальних положень про підряд (параграф 1 Глави 61 ЦК України) до істотних умов договору підряду, елементи якого також присутні в укладеному договорі №26/12-08, відноситься окрім предмету, також ціна робіт або способи її визначення, строки виконання робіт, їх етапність, порядок прийняття результатів виконаних робіт.
Господарським судом встановлено, що досліджений договір містить окрім того і елементи договору підряду на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, до якого також застосовуються загальні положення законодавства щодо договорів підряду.
Частинами 1-3 ст. 331 ГК України унормовано, що за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція. Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо).
Умовами договору передбачено узгодження сторонами конструкторської документації, на підставі якої здійснюється виготовлення і поставка щитів керування паровим котлом.
За змістом ст. 892 ЦК України до істотних умов договору на виконання конструкторських робіт належать: предмет, ціна та строк виконання.
Однак, в підписаному сторонами договорі не міститься жодної умови щодо особи, на яку покладається обов'язок розробити та подати на погодження іншій стороні конструкторську документацію, щодо визначення вартості розробки конструкторської документації, щодо порядку і строку виконання робіт з виготовлення конструкторської документації, порядку її прийняття.
Пунктами 1.2, 3.1 договору та плановими калькуляціями на виготовлення щитів, податковими накладними, рахунками-фактурами підтверджується, що сторони погодили лише вартість виготовлення та поставки щитів. Неузгодженість сторонами Договору конструкторської документації, а також ціни (кошторису) робіт на її виготовлення зумовило у ході розгляду даної справи також спір між сторонами щодо заявлених відповідачем витрат на закупівлю електротехнічних товарів, приладів, та можливість їх віднесення на витрати по виготовленню щитів за відсутності станом на момент їх придбання погодженої сторонами технічної документації.
У зв'язку з неузгодження сторонами договору також ціни договору в частині виготовлення конструкторської документації відповідачем (зокрема, витрат на її виготовлення, розміру винагороди відповідача), а також відсутність конструкторської документації на момент придбання відповідачем електротехнічних приладів та комплектуючих, дає підстави суду відхилити посилання відповідача на те, що на виготовлення конструкторської документації його витрати становлять 14980 грн.. а вартість придбаних на виконання Договору комплектуючих складає 48528,94 грн.
Таким чином, сторонами у визначених законом порядку і формі не було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
З вище встановлених господарським судом обставин вбачається, що сторони по спірному договору в порушення вимог ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України не узгодили всіх істотних умов, які є необхідними для даного виду договору.
Частина 8 ст. 181 ГК України визначає, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відтак, господарський суд дійшов висновку, що договір №26/12-08 від 26.12.2008 року є неукладеним, а тому таким, що не створює юридичних наслідків (у тому числі грошових або якихось інших зобов'язань) для його сторін.
Враховуючи, що підставою позовної вимоги про стягнення з відповідача 68 724,00 грн. боргу позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язань за договором №26/12-08 від 26.12.2008 року щодо своєчасної поставки продукції, а інших підстав позовних вимог, як-то повернення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів, у позовній заяві не наведено, господарський суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача 68 724,00 грн. боргу, оскільки господарським процесуальним кодексом України не надано право суду виходити за межі підстав та предмету позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2010 року у справі №14/28.
У зв'язку з тим, що договір №26/12-08 від 26.12.2008 року є неукладеним, відповідно підстави для стягнення з відповідача 7 969,00 грн. пені, передбаченої умовами договору, за несвоєчасну поставку товару у господарського суду відсутні.
Сукупність вказаних обставин, встановлених судом та підтверджених документами у справі, свідчать про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 68 724,00 грн. основного боргу (100% попередня оплата) та 7 969,00 грн. пені.
Відтак, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.М. Антонова
Повне рішення складено 17.06.2011 року