83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.06.11 р. Справа № 36/353
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Староконь Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АРКСЕЛ” м. Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ
про: стягнення 30 685,27грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “АРКСЕЛ” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 30 685,27грн., з яких 29 137,58грн. - основний борг, 1547,69грн. - пеня.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 15/148 від 01.02.2007р., додаткові угоди № 1 від 05.12.2007р., № 1А від 13.10.2008р., № 2 від 29.12.2008р., специфікації № 12 від 05.12.2008р., № 13 від 06.02.2009р., № 15 від 19.02.2009р., лист № 1070 від 02.09.2009р., претензії № 828 від 22.07.2009р., № 726 від 25.06.2009р., № 1210 від 05.10.2009р., видаткові накладні № АР-0000155 від 20.02.2009р., № АР-0000105 від 06.02.2009р., № АР-0001543 від 17.12.2008р., довіреності № 350 від 20.02.2009р., № 235 від 06.02.2009р., № 1932 від 17.12.2008р., повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, банківські виписки, розрахунок заборгованості.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 26.01.2010р. строк розгляду справи № 36/353 був продовжений на 1 місяць.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 26.01.2010р., від 31.08.2010р. провадження по справі № 36/353 зупинялось.
Ухвалами від 10.08.2010р., від 17.05.2011р. провадження по справі № 36/353 було поновлено.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.09.2010р. справа № 36/353 передана на розгляд судді Левшиній Г.В.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області справа № 36/353 передана на автоматичний розподіл справи. У відповідності до положень ст. 2-1 ГПК України справа розглядається суддею Морщагіною Н.С.
Представник позивача до судового засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача до судового засідання з'явився, у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, проти позову заперечив з підстав ненастання зобов'язання відповідача з оплати поставленої продукції, у зв'язку з невиконанням позивачем п. 6.2. договору поставки № 15/148 від 01.02.2007р. Додатково надав платіжне доручення № 14911 від 19.02.2009р. як доказ часткової оплати за поставлений товар.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
01.02.2007р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “АРКСЕЛ” м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (Покупець), укладено договір поставки № 15/148, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник зобов'язався передати у встановлений строк продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язався у відповідності з умовами діючого договору прийняти цю продукцію та оплатити її.
Пунктом 12.2. Договору встановлений строк його дії - до 31.12.2007р.
Додатковою угодою № 1 від 05.12.2007р. сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2008р.
Додатковою угодою № 1А від 13.10.2008р. сторони внесли зміни до розділу “Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін”.
Додатковою угодою № 2 від 29.12.2008р. сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2009р.
Специфікаціями № 12 від 05.12.2008р., № 13 від 06.02.2009р., № 15 від 19.02.2009р. сторони погодили найменування продукції, що поставляється, її якісні та кількісні характеристики, вартість, порядок та умови поставки, строки оплати.
У відповідності з п. 1.2. Договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна, строки поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами діючого договору.
Згідно а. 2.1. Договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Загальна сума договору складає 400 000,00грн. (п. 2.2. Договору).
Пункт 5.1. Договору встановлює, що поставка здійснюється на умовах: EXW (склад постачальника) згідно ІНКОТЕРМС - 2000.
Згідно з правилами Інкотермс - 2000 термін EXW ("франко-завод") означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
У відповідності з п. 5.2. Договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію в строк, вказаний у відповідній специфікації.
Відповідно до п. 5.3. Договору датою фактичної поставки продукції вважається дата її вручення покупцю або отримувачу з додатком пакету документів, обумовлених в п. 6.2. Договору.
Пункт 6.1. Договору встановлює, що передача продукції здійснюється в пункті поставки
Згідно з п. 6.2. Договору Постачальник зобов'язується передати покупцю одночасно з продукцією наступні документи:
- рахунок,
- сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності);
- накладну;
- податкову накладну.
На виконання умов Договору позивач згідно видаткових накладних № АР-0000155 від 20.02.2009р., № АР-0000105 від 06.02.2009р., № АР-0001543 від 17.12.2008р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 42 396,60грн.
Товар згідно представлених видаткових накладних відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується підписами уповноважених осіб останнього на вказаних видаткових накладних, повноваження яких на отримання товару підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором № 15/148 від 01.02.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи представлені видаткові накладні безпосередньо не містять посилань на договір поставки № 15/148 від 01.02.2007р. Однак, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей містять вказівку на зазначений договір, а також, враховуючи можливість ідентифікувати товар, який вказаний в специфікаціях до договору поставки № 15/148 від 01.02.2007р. та представлених видаткових накладних, суд доходить висновку, що поставка товару за накладними № АР-0000155 від 20.02.2009р., № АР-0000105 від 06.02.2009р., № АР-0001543 від 17.12.2008р. відбулася саме в межах договору поставки № 15/148 від 01.02.2007р.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 42 396,60грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм ст. 664 ЦК України та умов договору поставки № 15/148 від 01.02.2007р.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 8.1. Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті.
Умови оплати обговорюються на кожну партію товару та вказуються в специфікаціях до договору (п 8.4. Договору).
Згідно з представленими специфікаціями: № 12 оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, вказаних в п. 6.2. Договору; згідно специфікації № 13 - після поставки продукції протягом 30 календарних днів; згідно специфікації № 15 - протягом 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, вказаних в п. 6.1. Договору.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати товару, з підстав ненадання позивачем при поставці продукції, визначеного п.п. 6.1, 6.2 Договору пакету документів судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).
При прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, що свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.
Крім того, відповідач ніяких дій, пов'язаних з витребуванням вищевказаних документів у позивача, не здійснював і доказів цього суду не надав.
Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 15/148 від 01.02.2007 р.
Як зазначає позивач, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленої продукції сплати частково в сумі 13 259,02грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією банківської виписки.
25.06.2009р., 22.07.2009р., 02.09.2009р., 05.10.2009р. позивачем на адресу відповідача були направлені претензії з вимогами про сплату заборгованості за поставлену продукцію.
Однак, як зазначає позивач, на момент подання позову відповідач прийняті на себе згідно договору зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції виконав не в повному обсязі, вартість поставленого товару сплатив частково в сумі 13 259,02грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою банківською випискою та долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 14911 від 19.02.2009р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 29 137,58грн.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів погашення заборгованості на суму 29 137,58грн. відповідач суду не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 29 137,58грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АРКСЕЛ” м. Донецьк суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.4. Договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем, заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 1547,69грн., нарахованої з моменту виникнення права вимоги по 01.12.2009р. з урахуванням поступового зменшення боргу.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми пені в сумі 1547,69грн., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку, враховуючи, що розмір пені нарахований позивачем не суперечить вимогам ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, зважаючи, що заявлений до стягнення розмір не перевищує розміру пені розрахованого судом у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, який за періоди з 17.01.2009р. по 18.02.2009р., з 19.02.2009р. по 12.07.2009р., з 09.03.2009р. по 08.09.2009р., з 23.03.2009р. по 22.09.2009р. складає 2494,54грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявлених у розмірі 1547,69грн.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АРКСЕЛ” м. Донецьк - задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АРКСЕЛ” м. Донецьк основний борг в сумі 29137,58грн., пеню в сумі 1547,69грн., витрати за державним митом в сумі 306,85грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.
Суддя Морщагіна Н.С.