"29" червня 2011 р.
Справа № 5004/754/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2 "
про розірвання договору та повернення предмету лізингу
та зустрічним позовом Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2 "
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
про визнання недійсним договору №071029/ОЛ-01099
Суддя: Пахолюк В. А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1.,дов. № 29-10/09
від відповідача: не прибув.
Суть спору:
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша Західно - Українська Лізингова Компанія”, звернувшись з позовом до господарського суду просить розірвати договір оперативного лізингу (оренди) № 071029/ОЛ-01099, укладений 29.10.2007 р. між ТОВ “Перша Західно - Українська Лізингова Компанія”(“лізингодавцем”) та Державним підприємством “Луцький комбінат хлібопродуктів № 2”Державного комітету України з державного матеріального резерву (“лізингоодержувачем”) та повернути “лізингодавцю” належний йому на праві власності предмет лізингу, а саме: автомобіль Лексус ЕS-350, д.н. НОМЕР_2, куз.№ НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог посилається на договір оперативного лізингу (оренди) № 071029/ОЛ-01099 від 29.10.2007 р., відповідно до умов якого позивач на підставі акту приймання - передачі від 09.11.2007 р. надав у користування відповідачу транспортний засіб - автомобіль Лексус ЕS-350, д.н. НОМЕР_2, куз.№ НОМЕР_1 за встановлену плату згідно узгодженого графіка нарахування та сплати лізингових платежів.
В результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, станом на 04.04.2011 р. у нього перед позивачем виник борг в сумі 58 396, 40 грн., у зв'язку з чим, на підставі ст.651 ЦК України, п.п.11.1.1, 17.3.2 договору оперативного лізингу (оренди) № 071029/ОЛ-01099 від 29.10.2007 р. заявлено вимогу про розірвання договору та повернення предмета лізингу.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. До матеріалів справи долучив відповідь заступника прокурора м. Луцька О.Юрченка на звернення ОСОБА_2 щодо неналежного виконання умов договорів оперативного лізингу (оренди), укладених з ЗАТ “Західпромбуд”та Державним підприємством “Луцький комбінат хлібопродуктів № 2”Державного комітету України з державного матеріального резерву; постанову д/інспектора ВДІМ Луцького МВ лейтенанта міліції Ліпич І.В. про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням гр.ОСОБА_2 з приводу погроз гр.ОСОБА_3.; повідомлення начальника Луцького МВ УМВС України у Волинській області громадянину ОСОБА_2. за зверненням від 12.11.2010 р. про погрози зі сторони гр.ОСОБА_3
Відповідач письмових заперечень по суті та предмету спору не подав, представник в судове засідання повторно не з'явився.
Водночас, на адресу суду ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву було подано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" зустрічний позов № 147 від 17.06.2011р.(Вх. № 01-32/1153/11) по даній справі про визнання недійсним договору № 071029/ОЛ-01099 оперативного лізингу (оренди).
В обгрунтування вимог зустрічного позову посилається на те, що згідно п.1.8 Договору оперативного лізингу,-"предмет лізингу переданий в заставу ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк" в якості забезпечення виконання зобов'язань лізингодавця за договором кредиту".
Як зазначає позивач, при укладенні договору оперативного лізингу відповідачем не було надано ДП " Луцький комбінат хлібопродуктів №2 " будь-яких відомостей про заставодержателя та доказів того, що заставодержатель дав свою згоду на передачу заставленого майна в лізинг, а саме: не були надані копії договорів застави, ні письмові погодження від заставодержателя на передачу майна в лізинг, а відтак позивач за основним позовом не має належних доказів того, чи передбачає договір застави, перебування майна, що є об'єктом лізингу, у володінні заставодержателя.
Крім того, позивачем не було подано ніяких відомостей, що підтверджували б перебування заставленого майна у володінні заставодавця.
Таким чином, ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", як лізингоодержувач, позбавляється права викупити об'єкт лізингу, оскільки з доводів останнього це можливе тільки зі згоди заставодержателя, то відсутність такої згоди порушує принцип, закладений в ч.5 ст.203 ЦК України (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
Ухвалою суду від 20.06.2011р. зустрічну позовну заяву ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного комітету України з державного матеріального резерву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» про визнання недійсним договору №071029/ОЛ-01099 оперативного лізингу оренди прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного комітету України з державного матеріального резерву про розірвання договору та повернення предмету лізингу.
У запереченнях та зустрічний позов від 29.06.2011р. за №29-06/11 ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»вважає його безпідставним, таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Щодо згоди заставодержателя предмету лізингу -ЛОФ «Укрсоцбанк»та доказів того, що Банк надає свою згоду на передачу заставленого майна в лізинг і таким чином Позивач позбавлений відомостей про те, чи передбачає договір застави, перебування майна, що є об'єктом лізингу у володінні Заставодержателя та Заставодавця.
Як зазначає відповідач за зустрічним позовом , відповідно до п.1.7 договору відносини, що виникають у зв'язку з договором оперативного лізингу регулюються положеннями Цивільного, Господарського кодексів України про лізинг, найм (оренду) купівлю-продаж, поставку у урахуванням особливостей та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинними у редакції на дату підписання цього Договору.
Згідно п.1.5 договору протягом цього строку дії Договору майно є власністю Лізингодавця і підлягає поверненню Лізингодавцю. Водночас, не передбачено ні умовами договору, ні чинними ЦК та ГК України зобов'язання власника майна-Заставодавця погоджувати з Лізингоодержувачем свої дії щодо забезпечення своїх зобов'язань перед третіми особами за рахунок власного майна.
Більше того, Позивач, укладаючи договір оперативного лізингу, знав та погоджується з тим, що предмет лізингу передано в заставу , оскільки дане положення міститься в ст. 1 договору.
Щодо викупу предмету лізингу , то з доводів відповідача, зазначені вимоги є безпідставними та необгрунтованими, оскільки Договором взагалі не передбачено права Позивача на викуп предмету лізингу.
Більше того, з доводів відповідача, п.1,5 , ст.11, ст. 13 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору, у тому числі в разі дострокового розірвання, предмет лізингу підлягає поверненню Лізингодавцю.
Таким чином, оскільки умовами договору не передбачено зобов'язань Лізингодавця надати згоду Банку щодо передачі майна в лізинг, а згідно умов п.1.1 договору Лізингодавець надає Лізингоодержувачу в користування майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця ( виробника) на певний строк і за встановлену плату, твердження позивача щодо викупу Лізингоодержувачем предмету лізингу не відповідають дійсності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
29.10.2007 року між ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(лізингодавець) та Державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву (лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу (оренди) № 071029/ОЛ-01099 (надалі -договір), за умовами якого лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом оперативного лізингу за даним договором є транспортний засіб (предмет лізингу), найменування, строки та умови передачі, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики якого встановлені і погоджені лізингоодержувачем у замовленні і наведені в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).
Строк лізингу становить 48 місяців з дня підписання акту приймання-передачі предмета лізингу (п. 2.1 договору).
Згідно п. п. 3.2, 3.3 договору розмір місячних лізингових платежів та місячного нарахування лізингового платежу визначені в додатку № 2 до даного договору, загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюються у Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору, сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього, цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ст..144 ГК передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як встановлено між сторонами цивільні права та обов'язки виникли на підставі договору оперативного лізингу (оренди) №071029/ОЛ-01099 від 29.10.2007 року, що регулюється положеннями Цивільного Господарського кодексів України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинними у редакції на дату підписання цього Договору.
Відповідно до ст..180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнанні такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Судом встановлено, що сторонами при укладенні договору оперативного лізингу була досягнута згода з усіх його істотних умов.
Підставою недійсності правочину згідно вимог ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин).
Водночас, з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору оперативного лізингу.
При цьому суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.292 ГК України лізинг-це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною
( лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність ( господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем перехідних лізингових платежів.
Ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати зокрема, з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків.
Згідно п.1.8 договору сторонами було узгоджено, що предмет лізингу переданий в заставу ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк» в якості забезпечення виконання зобов'язань Лізингодавця за договорами кредиту.
Слід зазначити, що ні умовами договору, ні чинним законодавством не передбачено зобов'язання власника майна-заставодавця погоджувати з лізингоодержувачем свої дії щодо забезпечення своїх зобов'язань перед третіми особами за рахунок власного майна.
Згідно ст..9 Закону України «Про заставу» законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.
Водночас, сторони при укладенні договору оперативного лізингу передбачили(п.1.8) про те, що предмет лізингу переданий в заставу, а в відтак твердження позивача , що він не знав про передачу предмету лізингу в заставу та необхідність письмової згоди Заставодержателя, не відповідає дійсності та фактичним обставинам .
Як визначено п.1.5,п.11, п.13 Договору передбачено, що після закінчення строку дії договору, в т.ч. в разі дострокового розірвання, предмет лізингу підлягає поверненню Лізингодавцю.
Беручи до уваги дії сторін за договором, а саме відповідача щодо придбання та передачі у володіння та користування позивачу предмета лізингу та дій позивача щодо прийняття майна та заставної оплати лізингових платежів, слід дійти висновку, що між сторонами виникли зобов'язання, врегульовані ст..806 ЦК України, відповідно до якої за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Отже, даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» позбавлений в майбутньому придбання предмету лізингу на тій підставі, що сторонами не виконано в повному обсязі своїх зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджено невиконання зобов'язань за договором оперативного лізингу лише зі сторони Лізингоодержувача.
Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі.
Згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язань згідно укладеного договору позивач придбав та передав на підставі довіреності серії ЯОЕ № 478873 від 09.11.2007 р. відповідачу предмет лізингу -автомобіль Лексус ЕS-350, д.н. НОМЕР_2, куз.№ НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 09.11.2007 р.
Проте, відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання щодо внесення лізингових платежів в розмірах та строки, встановлені графіком сплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору), а саме, починаючи з квітня 2009 року несвоєчасно та не в повному обсязі вносив лізингові платежі, а з вересня 2010 року взагалі перестав їх сплачувати, внаслідок чого станом на 04.04.2011 року у нього виникла заборгованість перед позивачем по лізингових платежах в сумі 58 396, 40 грн., яка підтверджується наявними у справі доказами.
Доказів, які б спростовували наявність вказаної заборгованості, чи її оплати відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, не подав.
Одночасно, п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» надає лізингодавцю право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Право лізингодавця у межах строку дії договору на дострокове повернення предмета лізингу встановлено п.11.1.1 договору, зокрема, у випадку несплати лізингоодержувачем лізингового платежу в повному обсязі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого у графіку сплати та нарахування лізингових платежів (додаток № 2 до договору).
14.01.2011 року у зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів позивач в порядку, встановленому п. 11.2 договору, направив відповідачу лист-вимогу № 2516 про сплату існуючої заборгованості та повернення предмета лізингу.
Однак, відповідач в порушення п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.2 договору вимогу позивача не виконав і предмет лізингу в строк, встановлений вищевказаним листом, не повернув.
За таких обставин, зважаючи на те, що прострочення відповідачем сплати лізингових платежів перевищує один місяць, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про повернення відповідачем автомобіля Лексус ЕS-350, д.н. НОМЕР_2, куз.№ НОМЕР_1, який було передано йому по акту приймання-передачі транспортного засобу від 09.11.2007 року.
Окрім того, позивач у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оперативного лізингу (оренди) № 071029/ОЛ-01099 від 29.10.2007 р., заявив вимогу про розірвання цього договору в судовому порядку.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 17.3.2 договору встановлено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у випадку, зокрема, коли лізингоодержувач не сплачує лізинговий платіж в повному обсязі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого у графіку сплати та нарахування лізингових платежів (додаток № 2 до договору).
Враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, зокрема, ступінь виконання відповідачем зобов'язань по укладеному договору, період прострочення ним сплати лізингових платежів та розмір заборгованості, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку позивач як лізингодавець за спірним договором значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього договору, а саме протягом тривалого періоду не отримував визначену договором плату (лізингові платежі), а тому, позовна вимога про розірвання договору оперативного лізингу (оренди) №071029/ОЛ-01099 від 29.10.2007 р. підлягає до задоволення.
Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 11, 526, 611, 651, 806 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 33, 34, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(04176, м.Київ, вул..Електриків, задовольнити.
2. Договір №071029/ОЛ-01099 від 29.10.2007 р. оперативного лізингу (оренди), укладений між ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(04176, м.Київ, вул..Електриків, 26, п/р 260013092841 в АБ «Діамантбанк», МФО 320854, код ЄДРПОУ 31362539) та Державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву (43022, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Молодогвардійська, 11, п/р 26005015923 в КБ «Західінкомбанк», МФО 303486, код ЄДРПОУ 00953065) розірвати.
3. Державному підприємству "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву (43022, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Молодогвардійська, 11, п/р 26005015923 в КБ «Західінкомбанк», МФО 303486, код ЄДРПОУ 00953065) повернути ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(04176, м.Київ, вул..Електриків, 26, п/р 260013092841 в АБ «Діамантбанк», МФО 320854, код ЄДРПОУ 31362539)належні йому на праві власності предмет лізингу, а саме: автомобіль Лексус ЕS-350, д.н. НОМЕР_2, куз.№ НОМЕР_1.
4. Судові витрати покласти на відповідача за основним позовом .
5. В задоволенні зустрічного позову ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовити.
Суддя В.А.Пахолюк
Дата складання повного тексту рішення -01.07.2011 р.