"30" червня 2011 р.
Справа № 5004/875/11
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ковельський хлібокомбінат", м.Ковель
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь", м.Луцьк
про стягнення 4 556,80 грн.
Суддя Бондарєв С. В.
від позивача: ОСОБА_1. - довіреність від 10.01.2011р. №145;
від відповідача: н/з.
Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Ковельський хлібокомбінат" - звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь" про стягнення 4 556,80 грн. - суму за безпідставно утриманого майна відповідно до ст. 1212 ЦК України.
В заяві від 10.05.2011р. №366 позивач відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду справи по суті змінив підставу позову і просить стягнути з відповідача 4 556,80 грн. суми боргу за поставлений товар (хлібобулочні вироби) згідно накладних.
Ухвалою суду від 07.06.2011р. дана заява судом прийнята.
Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду направлена, на адресу відповідача, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №252234 (м.Луцьк, вул.Чорновола, 8/15), повернулась на адресу суду.
У разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд,-
Позивач -Відкрите акціонерне товариство "Ковельський хлібокомбінат" - поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь" товар на загальну суму 4 992,25 грн., що підтверджується реєстром накладних, накладними за період з 16.12.2009р. по 15.02.2011р.
На підставі зібраних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, ч. 2 ст. 639, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.
Відповідач частково оплатив товар на суму 2 500,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, частково товар повернув по видаткових накладних №ВН-1524 від 20.12.2010р., №ВН-72 від 13.01.2011р. на загальну суму 221,24 грн.
Заборгованість відповідача становить (з врахуванням боргу на початку періоду в сумі 2 285,79 грн., часткової оплати - 2500,00 грн.) - 4 556,80 грн.
06.04.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №282 про сплату боргу.
Однак відповідач товар не оплатив (доказів оплати суду не надано).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).
Відповідно до ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).
Тому з відповідача підлягає до стягнення 4 556,80 грн. заборгованості за відпущений товар.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених вимог, слід стягнути з нього.
Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України , ст.ст. 25, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь", м.Луцьк, вул. Чорновола, 8/15 (р/р 2600901032207 в АТ "БМ Банк", м.Луцьк, МФО 380913, код 36606469) на користь Відкритого акціонерного товариства "Ковельський хлібокомбінат", м.Ковель, 2-ий провулок Ватутіна, 6 (р/р 26002689 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Луцьк, МФО 303569, код 00377182) -4 556,80 грн. основного боргу та 102,00 грн. витрат по оплаті держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя С. В. Бондарєв
Повний текст рішення
складено та підписано
01.07.11