"25" травня 2011 р. м. Київ К-47213/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Лиски Т.О.,
Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.,
Ситникова О.Ф.,
Штульман І.В. (доповідач), -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки (далі -АР) Крим про зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, за касаційною скаргою УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року, -
встановив:
У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулася в суд із позовом до УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни»і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячну державну соціальну допомогу. Оскільки належна допомога їй не виплачувалась, просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених її прав, свобод та інтересів й зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 01.01.2006р.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.11.2008р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009р., позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим здійснити нарахування та виплатити недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни ОСОБА_6 за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. у розмірі 124,53грн. щомісячно, за травень-червень 2008 року у розмірі 96,20грн. щомісячно, за липень-вересень 2008 року у розмірі 96,40грн. щомісячно, за жовтень 2008 року у розмірі 99,20грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.1 розділу IV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон набрав чинності з 01.01.2006р.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України №3367-IV від 19.01.2006р. до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а статтею 6, -у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19.01.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
А тому висновок суду першої інстанції про те, що в 2006 році ніяких перешкод для нарахування доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не існувало, є помилковим.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни 2007 рік», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. повинне було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що надбавка, передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2007 році підлягає виплаті за весь цей рік, а не за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., є помилковим.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим наполягало на відмові у задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
За приписами ч.2 ст.99 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовом до адміністративного суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, ОСОБА_6 мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., але враховуючи те, що позивач звернулася до суду за захистом порушених її прав 07.10.2008р. та не довела поважності причин пропуску нею строку для звернення до суду і суд не вбачав підстав для поновлення такого строку, то відповідно до приписів ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, на застосуванні яких наполягав відповідач, позивачу необхідно було відмовити у вимогах про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 06.10.2007р. й зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.10.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., а не з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. та з травня по жовтень 2008 року, що помилково здійснено судом першої інстанції.
Разом з тим, ухвалюючи рішення суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про зобов'язання УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим здійснити ОСОБА_6 перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, тоді як позивачу призначена пенсія за віком, і вона має право на підвищення до пенсії, а не на щомісячну державну соціальну допомогу.
Також, суд першої інстанції безпідставно обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим підвищення до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої доплати.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.
Крім того, слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Залізничному районі міста Сімферополя АР Крим.
Слід звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, не беруться до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року -скасувати.
Постановити нове рішення по справі, яким позов ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_6 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 07 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і провести відповідні виплати за період з 07 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
С у д д і: (підписи)