"09" червня 2011 р. м. Київ К-3370/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Черпака Ю.К.,
Шведа Е.Ю.,
при секретарі: Чернікові П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 31 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності незаконною, визнання незаконним тримання під вартою та відшкодування моральної шкоди,-
У березні 2006 року у ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання неправомірною бездіяльності Держави Україна; визнання факту порушення Державою Україна пунктів 1, 3, 4, 5 статті 5 Конвенції з захисту прав людини та основних свобод; припинення порушення його прав та звільнення з-під варти. Також позивач просив стягнути на його користь з Держави Україна за незаконне тримання під вартою у період з 22.08.2004р. до часу звернення до суду моральну шкоду у розмірі 285 500,00 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 31 січня 2008 року, у задоволенні позову в частині позовних вимог до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Державного Казначейства України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 31 січня 2008 року, в частині позовних вимог до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України в частині визнання незаконною бездіяльності Держави Україна, визнання факту порушення Державою Україна Конвенції про захист прав людини та звільнення з-під варти -закрито провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачу, що з питання законності тримання під вартою він має право звернутися до Нахімовського районного суду м. Севастополя в порядку кримінального судочинства.
Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання незаконною бездіяльності держави України, визнання факту порушення Державою України Конвенції про захист прав людини та звільнення позивача з-під варти не можуть вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Також суд дійшов висновку про те, що позивач в порушення ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України не довів, що йому з боку органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду була спричинена моральна шкода, шляхом незаконного взяття і тримання його під вартою.
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції ухваленими з порушенням норм матеріального права та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, за виключенням вимог про звільнення з-під варти.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності Держави Україна в частині неприйняття своєчасних заходів по звільненню його з-під варти; про визнання факту порушення Державою Україна п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод; припинення порушення його прав і звільнення його з-під варти, стягнення з Держави Україна за незаконне тримання його під вартою в період з 22.08.2004р. по день подачі позову до суду 285 500,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Встановлено, що 22.08.2004р. позивач був затриманий на підставі ст. 115 Кримінально процесуального Кодексу України за підозрою в здійсненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
01.09.2004р. Нахімовським районним судом м. Севастополя позивачу був обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту. 21.10.2004р. термін тримання під вартою подовжено судом до 4 місяців, а 22.12.2004р. -до 6 місяців.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що під час тримання його під вартою Державою Україна були порушені вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, оскільки судами не була врахована практика Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна позивачу як громадянину внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою.
Статтею другою Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Розділами 29-31 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що питання законності і обґрунтованості судових рішень щодо тримання під вартою позивача розглядаються судами апеляційної та касаційної інстанцій в порядку кримінального злочинства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідно до ч. 2 ст. 17 та п. 2 ст. 2 КАС України розгляд позовних вимог про звільнення позивача з-під варти не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Однак, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди не вирішували публічно-правового спору про визнання протиправними дій відповідачів.
Тому спір у цій частині повинен розглядатися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року і ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 31 січня 2008 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Державного Казначейства України про відшкодування моральної шкоди - скасувати, провадження у справі закрити. Роз'яснити особам, які беруть участь у справі, що вони не позбавлені права вирішити вищевказаний спір в порядку цивільного судочинства.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2007 року і ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 31 січня 2008 року в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Держави Україна, визнання факту порушення Державою Україна Конвенції про захист прав людини - залишити без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 -244-2 КАС України.