"21" червня 2011 р. м. Київ К-49997/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
Співака В.І.,
та секретаря Овчіннікова А.А.,
за участю представника відповідача Лифаря Д.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 06.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
встановила:
У червні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 06.03.2009 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 апеляційну скаргу ОСОБА_5 було залишено без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 06.03.2009 -без змін.
ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Личаківського районного суду м. Львова від 06.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з січня 1999 позивач працював в податкових органах. На підставі наказу від 03.08.2004 № 354-0 позивач був переведений на посаду головного державного податкового ревізора -інспектора відділу по оперативному виявленню «тіньових»доходів управління оперативного контролю та запобігання порушенням в сфері діяльності суб'єктів підприємництва та працював на цій посаді до дня звільнення. Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 13.07.2005 № 263 Державною податковою адміністрацією у Львівській області прийнято наказ від 04.08.2005 № 200 «Про організаційну структуру Державної податкової адміністрації у Львівській області»та затверджено структуру Державної податкової адміністрації у Львівській області. Наказом Державної податкової адміністрації у Львівській області від 01.09.2005 № 214 «Про введення в дію штатного розпису Державної податкової адміністрації у Львівській області»управління оперативного контролю та в його складі відділ по оперативному виявленню «тіньових»доходів -ліквідовано. Згідно розписки від 08.09.2005 ОСОБА_5 було попереджено про вивільнення з займаної посади згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Відповідно до наказу від 08.11.2005 № 773-0 ОСОБА_5 було звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням посади, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно частини 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2005 позивача було належним чином попереджено про наступне вивільнення, яке відбудеться 08.11.2005, з яким позивач ознайомився під розписку. Отже ОСОБА_5 вже на час попередження знав про можливість його звільнення або переведення його на іншу посаду та вправі був звертатися за захистом своїх прав. Позивач дізнався про порушення своїх прав в день звільнення, коли отримав копію наказу та трудову книжку, при цьому після звільнення отримував соціальну допомогу у Центрі зайнятості.
Отже, ОСОБА_5 було звільнено з займаної посади 08.11.2005, а до суду з адміністративним позовом він звернувся лише 18.06.2007, тобто через рік та сім місяців. Таким чином, позивачем було пропущено річний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищенаведене, відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також наполягання відповідача на відмові у задоволенні позову за пропущенням цього строку, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, щодо відмови ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 06.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак