31 березня 2011 року м. Київ К-42495/09
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т., Цуркана М.І.
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської Ради Луганської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною, -
Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 червня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської Ради Луганської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2009 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 05 жовтня 2009 року. У зв'язку із тим, що в установлений строк недоліки скарги не були усунуті, на підставі ч.3 ст. 108 КАС України ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області повернуто скаржнику.
В касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанцій правомірно виходив з того, що відповідно до п. 7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення виключно за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій. Звільнення органів управління праці та соціального захисту населення в інших випадках не передбачено.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. 220-1, 224 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області відхилити.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала напирає чинності з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Васильченко