"23" червня 2011 р. м. Київ К-36912/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі №2а-11388/09/1570 за позовом Комунального підприємства “Одескомунтранс” до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, -
Комунальне підприємство “Одескомунтранс” звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.
Постановою господарського суду Волинської області від 25 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області щодо включення до п.4.1.1 плану роботи на ІІІ квартал 2009 року, затвердженого наказом від 22.06.2009 №16, проведення планової перевірки Комунального підприємства “Одескомунтранс”. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 01.09.2009 №443 щодо проведення планової перевірки позивача з питань дотримання Порядку формування та застосування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів згідно постанови КМ України від 26.07.2006 №1010.
В касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги послалися на ті обставини, що ціни та тарифи на послуги з вивезення побутових відходів не є державно регульованими, встановлюються органами місцевого самоврядування, а тому і їх застосування має перевірятися лише цими органами.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки i підпорядковується йому. Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань дотримання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін i тарифів. Держцінінспекція має територіальні органи -державні інспекції з контролю за цінами.
Відповідно до п.4 цього Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обгрунтування; надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів; вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами; розробляє плани та організує роботу своїх територіальних органів, надає їм методичну та практичну допомогу, контролює їх діяльність, вживає заходів до усунення виявлених недоліків і порушень, а також підвищення ефективності здійснення цього контролю; здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
Пунктом 3 Положення встановлено, що Держцінінспекція має право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання.
Статтею 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.
Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно абз.2 ч.1 ст.7 цього Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Таким чином, відносини щодо встановлення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги підлягає державному регулюванню, а тому суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про те, що такі ціни і тарифи не є державно регульованими.
Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлено правильно, але невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначена обставина відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області -задовольнити частково.
Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року, та ухвалити у справі №2а-11388/09/1570 нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству “Одескомунтранс” в задоволенні позовних вимог до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: