"23" червня 2011 р. м. Київ К-36552/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції Державної санітарно-епідеміологічної служби України в особі головного державного санітарно лікаря Ленінського району м. Харкова Тимофєєвої А.В. на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі №2-а-1507/09/2012 за позовом ОСОБА_2 до Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції Державної санітарно-епідеміологічної служби України в особі головного державного санітарно лікаря Ленінського району м. Харкова Тимофєєвої А.В. про визнання дій посадової особи незаконними та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання дій посадової особи незаконними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 284 від 28 травня 2009 року, винесеної головним державним санітарним лікарем Ленінського району м. Харкова Тимофєєвою А.В., про визнання його винним у незадовільному санітарному стані прибудинкової території, що є порушенням ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», і притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 42 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102,00 гривні.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ним у протоколі була зроблена відмітка про те, що він фактично не міг виконати обов'язок, передбачений Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»у зв'язку з тим, що не мав доступу у двір, оскільки ворота були заварені мешканцем ОСОБА_3, який його фактично і забруднив. ОСОБА_3 всупереч вимогам чинного законодавства виконав перебудування першого поверху свого будинку, у зв'язку з чим створив несприятливі умови для мешканців верхніх поверхів, які були фактично відрізані від каналізації. Також позивач посилався на те, що при проведенні перевірки не були опитані мешканці будинку, які підписали скаргу. Таким чином вважає, що його вини у скоєнні цього правопорушення немає, а винесена головним державним санітарним лікарем Ленінського району м. Харкова Тимофєєвою А.В. постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2009 року, зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову від 28 травня 2009 року №284 про визнання позивача винним у порушенні ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», і притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 42 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102,00грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Щодо неправомірності постанови про адміністративне правопорушення №284 від 28 травня 2009 року, винесеної головним державним санітарним лікарем Ленінського району м. Харкова Тимофєєвою А.В., про визнання його винним у незадовільному санітарному стані прибудинкової території і притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 42 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102,00 гривні, то колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст. 236 КУпАП органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (стаття 42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 41, статтями 78, 80 - 83, 901, 95, 167, 1681, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), та статтею 18811 цього Кодексу.
Статтею 255 цього Кодексу встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За приписами ст..42 цього Кодексу порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст..22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм. У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.
Так, п. 3.3.5 Договору №280-09/1/С про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 24 лютого 2009 року, передбачено, що у разі неможливості проводити очищення сміттєзбірників, Виконавець (ТОВ «КомЕнерго-Харків) має право повідомляти про це Управителю ( (КП «Жилкомсервіс).
Суд же не звернув увагу, що основний аргумент позивача ґрунтується на праві, а не обов'язку і до того ж відноситься лише до очищення сміттєзбірників, в той час, як має місце забруднення прибудинкової території взагалі.
Крім того, п.3.4. Договору встановлені зобов'язання виконавця, зокрема, забезпечення прибирання й утримання прибудинкових територій, тощо. Саме ці зобов'язання не виконуються.
Також слід зазначити, що після винесення постанови про накладання штрафу позивач знайшов можливість прибрати звалище сміття та відходів, провести хлорування, так це зафіксовано в акті обстеження прибудинкової території будинку №1 по вул.. Чоботарській Департаменту житлового господарства від 15.06.2009, акті обстеження житлового приміщення по вул.. Чоботарській 1 КП «Жилкомсервіс»від 15.06.2009 та підтверджується інформацією на запит ДЖГ від 12.06.2009 року, довідкою ТОВ «КомЕнерго-Харків»від 12.08.2009.
Таким чином, позивач бездіяв до тих пір, поки СЕС Ленінського району м. Харкова в особі Головного лікаря Тимофєєвої А.В. не було винесено постанову про накладання штрафу.
Не можна залишити пози увагою і той факт, що позивач, як директор ТОВ «КомЕнерго-Харків», не виконав п. 3.3.5 Договору №280-09/1/С від 24.02.2009 та не повідомив управителя про неможливість доступу до прибудинкової території.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятої відповідачем постанови.
Щодо вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Суд не є тим органом в розумінні зазначеної норми, який має повноваження щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вирішення спору із ухваленням судового рішення по суті позовних виключає можливість одночасного закриття провадження щодо тих самих вимог.
Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлено правильно, але невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначена обставина відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції Державної санітарно-епідеміологічної служби України в особі головного державного санітарно лікаря Ленінського району м. Харкова Тимофєєвої А.В. -задовольнити.
Скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, та ухвалити у справі №2-а-1507/09/2012 нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: