"22" червня 2011 р. м. Київ К-18749/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Смоковича М.І.
Ситникова О.Ф.
Малиніна В.В.
Чумаченко Т.А.
Мироненка О.В. (суддя -доповідач)
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до міського голови м. Львова - Садового Андрія Івановича, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, голови громадської комісії з житлових питань при Виконавчому комітеті Львівської міської ради - Литвинюк Марії Василівни, з участю третьої особи -ОСОБА_8 про захист прав від порушень з боку суб'єкта владних повноважень та відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю та протиправними рішеннями суб'єкта владних повноважень за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року,
У липні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до міського голови м. Львова - Садового Андрія Івановича, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, голови громадської комісії з житлових питань при Виконавчому комітеті Львівської міської ради - Литвинюк Марії Василівни, з участю третьої особи -ОСОБА_8 про визнання незаконними рішення громадської комісії з житлових питань при Виконкомі Львівської міської ради щодо надання його сім'ї квартири АДРЕСА_1, які були оформлені протоколами від 04.04.2007 року, від 22.08.2007 року, від 20.08.2008 року та від 17.09.2008 року; зобов'язати громадську комісію з житлових питань при Виконкомі Львівської міської ради прийняти рішення щодо надання його сім'ї квартири АДРЕСА_1; визнання неправомірними дій Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради стосовно зволікання з поданням на розгляд Виконкому Львівської міської ради проекту рішення щодо надання його сім'ї квартири АДРЕСА_1; зобов'язання Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради подати на розгляд Виконкому Львівської міської ради проект рішення щодо надання його сім'ї квартири АДРЕСА_1; зобов'язання Виконкому Львівської міської ради прийняти рішення щодо надання його сім'ї квартири АДРЕСА_1; визнання неправомірними дій міського голови Садового А.І. щодо неналежного розгляду його звернень; стягнення з відповідачів 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконними рішення громадської комісії з житлових питань при Виконкомі Львівської міської ради щодо надання сім'ї позивача квартири АДРЕСА_1, які були оформлені протоколами від 04.04.2007 року, від 22.08.2007 року, від 20.08.2008 року та від 17.09.2008 року; визнано неправомірними дії Департаменту господарства та інфраструктури Львівської міської ради стосовно зволікання з поданням на розгляд Виконкому Львівської міської ради проекту рішення щодо надання сім'ї позивача квартири АДРЕСА_1; зобов'язано громадську комісію з житлових питань при Виконкомі Львівської міської ради прийняти рішення щодо надання сім'ї позивача квартири АДРЕСА_1; зобов'язано Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради подати на розгляд Виконкому Львівської міської ради проект рішення щодо надання його сім'ї квартири АДРЕСА_1; зобов'язано Виконком Львівської міської ради прийняти рішення щодо надання сім'ї позивача квартири АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог вимовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачі звернулися із скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 23 березня 2010 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради задоволено частково, апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження по справі закрито.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява про захист прав від порушень з боку суб'єкта владних повноважень та відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю та протиправними рішеннями суб'єкта владних повноважень, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено вичерпний перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, до цього переліку не відносяться спори, що виникають із цивільних правовідносин.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначає обставини, які повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються захисту житлових прав.
Справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача.
В даному випадку законом встановлено інший порядок захисту порушеного права, а саме, відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, здійснюються за правилами цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції правомірно закрив провадження по справі з підстав, передбачених ст. 160 КАС України.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Смокович М.І. Ситников О.Ф. Малинін В.В. Чумаченко Т.А. Мироненко О.В.