73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"16" червня 2011 р.
15 год. 40 хв.Справа № 2а-1873/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
при секретарі: Грицай Л.В.,
позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
представника відповідача - Горбунової К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ, відповідач) про визнання незаконними дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 14.01.2011 р. № 0000031702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 60 660,00 грн., в тому числі за основним платежем - 40 440,00 грн., за штрафними санкціями - 20 220,00 грн. та № 0000051702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 30 329,57 грн., в тому числі за основним платежем - 30 329,57 грн., а також скасування названих рішень.
Під час розгляду справи позивач вимоги уточнив, просив суд лише скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011 р. №№ 0000031702/0 та № 0000051702/0.
Спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 14.01.2011 р. № 5645/17-2/2999802634 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. (далі - акт перевірки).
За даними акту перевірки одним з контрагентів позивача по першому ланцюгу постачання був ФОП ОСОБА_3, який, в свою чергу, мав господарські відносини ПП "Техстрой", ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5
Податковий орган дійшов висновку, що усі операції по ланцюгу придбання товару від ФОП ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними до "вигодонабувача".
Позивач в судовому засіданні пояснив, що він дійсно мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_3, але всі операції купівлі-продажу товарів з придбання в нього товару належним чином оформлені, фактично здійснені, розрахунки проведені, що підтверджується відповідними первинними документами. Відповідати за діяльність інших контрагентів він не може, оскільки як законодавчо так і фактично позбавлений можливості контролювати їх діяльність, обгрунтованість формування податкового кредиту та виконання податкових зобов'язань, а тому вважає оскаржувані рішення є неправомірними.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, пояснила, що податковим органом встановлено схему фіктивного руху товарів по ланцюгам постачання, ФОП ОСОБА_3 товар не отримував, а тому не міг його постачати, мало місце лише документування господарських операцій з метою отримання податкової вигоди. Оскільки він не отримував товар, то, відповідно, цього не міг зробити і позивач, тому в задоволені позовних вимог просила відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про порушення ФОП ОСОБА_1 наступних норм податкового законодавства:
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет КМУ № 13-92), п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР), ст. ст. 203, 216 Цивільного кодексу України, а саме включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат вартості нібито придбаних від ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 202 197,15 грн., що стало підставою для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2009 р. у сумі 30 329,57 грн.;
- пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), що виразилось в неправомірному включені ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 40 440,00 грн., визначеного від вартості товару згідно накладних та податкових накладних, отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_3, та, відповідно, заниження податкових зобов'язань з ПДВ на вказану суму.
Такі висновки відповідач зробив за наслідками перевірки контрагентів позивача в ланцюгах постачання.
З акту перевірки та постанови від 02.03.2010 р. про призначення позапланової перевірки у кримінальній справі № 330201-10 вбачається, що відносно ФОП ОСОБА_3, контрагента ФОП ОСОБА_1 по першому ланцюгу постачання, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Щодо контрагентів ФОП ОСОБА_3 (другий ланцюг постачання) встановлені наступні обставини.
ФОП ОСОБА_4 зареєстрований та взятий на облік в органах державної влади на втрачений паспорт громадянина України ОСОБА_4 із вклеєною фотокарткою невстановленої особи. Згідно свідчень, наданих ОСОБА_4, він не має ніякого відношення до діяльності ПП ОСОБА_4, документи фінансово-господарської діяльності, зокрема, по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_3, ніколи не підписував.
ФОП ОСОБА_5 зареєстрований та взятий на облік в органах державної влади на втрачений паспорт громадянина України із вклеєною фотокарткою невстановленої особи. Сам громадянин ОСОБА_5 на початку 2009 р. виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006 р. припинено юридичну особу - приватне підприємство "Техстрой".
В межах кримінальної справи було проведено обшук за місцем фактичного ведення бухгалтерського та податкового обліку ПП ОСОБА_3, під час якого виявлено та вилучено печатки, оригінали установчих та реєстраційних документів ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, незаповнені бланки первинних документів з відтисками печатки ПП "Техстрой", що, на думку податкового органу, може свідчити про їх використання ПП ОСОБА_3 для прикриття незаконної діяльності.
Відповідно до акту перевірки ПП ОСОБА_3 не має земельної ділянки, інших основних фондів, трудових ресурсів, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, умов зберігання та транспортування товарів.
ДПІ вважає, що первинні документи, отримані позивачем від ПП ОСОБА_3, не відповідають чинному законодавству та не мають юридичного статусу, оскільки зазначені контрагенти на час вчинення угод не мали статусу суб'єктів господарювання в розумінні Господарського кодексу України. Видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) складались з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.
Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не має складських приміщень та не надав на перевірку документів по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції, докази фактичного отримання та відвантаження товару в нього відсутні, операції із придбання та реалізації мали нетоварний характер, договори реально не виконувались, вони є нікчемними та недійсними і не спричиняють реального настання правових наслідків, їх мета - отримання податкової вигоди.
Суд вважає висновки акту перевірки та обгрунтування позиції відповідача в судовому засіданні такими, що не підтверджується дослідженими доказами та такими, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Право на податковий кредит та валові витрати у платника податків виникає за умов придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності та наявності належним чином оформлених податкових накладних.
Судом повністю досліджено всі обставини справи, в тому числі, здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 Суд вважає, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності.
Відповідно до договору від 01.11.2008 р. № 1 ПП ОСОБА_3 протягом 2009 р. здійснював постачання ПП ОСОБА_1 будівельних матеріалів (емульсію бітумну, поребрики, щебінь, суміші а/б гарячі тип Б, шлак металургійний, розчин готовий кладковий важкий цементний марка М 100 та ін.).
Всі господарські операції з постачання будівельних матеріалів підтверджені належним чином складеними первинними документами, а саме:
- податковими та видатковими накладними;
- доказами оплати за поставлений товар (платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку);
- довіреностями на отримання цінностей від ПП ОСОБА_3;
- договором про надання послуг механізмами та автотранспортом від 01.04.2009 р., укладеним між ПП ОСОБА_1 та ПП "НВП "Норма Хім";
- актами здачі-прийняття робіт про надання послуг механізмами та автотранспортом;
- товарно-транспортними накладними;
- актами приймання виконаних підрядних робіт ПП ОСОБА_1,
- актами контрольного обміру фактичних обсягів виконаних робіт, складених в присутності контролера-ревізора з питань будівництва КРУ в Херсонській області та ін. документами.
Товар, який придбавав позивач у ПП ОСОБА_3, характерний та необхідний для його господарської діяльності та використовувався в межах господарської діяльності.
Так, відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт будівельні матеріали використовувались при проведенні таких робіт:
- експлуатаційне утримання автомобільних доріг місцевого значення Нововоронцовського району (ямковий ремонт автомобільних доріг), замовник - служба автомобільних доріг у Херсонській області;
- поточний ремонт дорожньої мережі міста та об'єктів дорожнього господарства, забивання тріщин водо бітумною емульсією в асфальтобетонному покритті (замовник - служба автомобільних доріг у Херсонській області);
- капітальний ремонт асфальтобетонного покриття вул. 28 Армії (від вул. 40 років Жовтня до вул. Перекопської), замовник - управління доріг Херсонської міської ради;
- поточний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення (обласних) Іванівського району (ямковий ремонт автомобільних доріг), замовник - служба автомобільних доріг у Херсонській області;
- поточний ремонт дорожнього покриття по вул. Блюхера, замовник - виконавчий комітет Суворовської у м. Херсоні ради;
- реконструкція дорожньої мережі та об'єктів дорожнього господарства смт. Архангельське Високопільського району, замовник - Архангельська селищна рада та ін.
Частину будівельних матеріалів ПП ОСОБА_1 поставив філії "Великоолександрівський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" відповідно до договору від 01.10.2009 р.
Таким чином, посилання відповідача на, що ФОП ОСОБА_1 не мав можливості здійснювати вказані господарські, оскільки у нього відсутні складські приміщень, а також докази по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції, докази фактичного отримання та відвантаження, спростовуються наданими до суду копіями первинних документів.
Суд вважає, що господарські операції між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3 відповідають вимогам закону, належним чином підтверджені первинними документами, а товар, який придбавав позивач використовувався в межах його господарської діяльності.
Висновок податкового органу про те, що первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій, не відповідають вимогам закону, оскільки контрагенти позивача в ланцюгах постачання товару на час вчинення угод не мали статусу суб'єктів господарювання, не є вірним.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП ОСОБА_3, контрагент позивача по першому ланцюгу постачання, на час здійснення господарських операцій (2009 рік), перебував в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та був платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця від 16.03.1999 р., витягом з Єдиного державного реєстру від 30.03.2011 р. та свідоцтвом про реєстрацію ПДВ, виданим 07.05.1999 р.
За приписами ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.
Крім того, позивач не спростовує того, що контрагенти ОСОБА_3 можливо і не були зареєстровані належним чином чи не могли здійснювати реальне виконання угод, але ПП ОСОБА_3 здійснював такі поставки, що вище вже зазначалось і належним чином підтверджено. Тому нікчемність правочину між ПП Зубрицьким та його поставщиками не може ставитись в вину позивачу. Тільки шляхом розслідування кримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_3 можна з'ясувати походження матеріалів поставлених ним позивачу.
Суд вважає, що вигодонабувачем при такій ситуації є ПП ОСОБА_3 і саме застосування до нього передбачених законом санкцій, зменшення податкового кредиту та здійснення інших нарахувань буде приведенням у належний стан нарахування та сплати податків.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку це особа, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Тому сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету та може бути притягнутий до відповідальності у разі його несплати.
Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.
В свою чергу, контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо порушення позивачем вимог до оформлення первинних документів та про те, що інформація, яку вони місять, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій щодо збільшення ФОП ОСОБА_1 зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,
постановив:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14 січня 2011 р. № 0000031702/0 та № 0000051702/0.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 червня 2011 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 8.2.1