Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
21 червня 2011 р. № 2-а- 387/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді - Волошина Д.А.
за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.
представників : позивача -ОСОБА_1, відповідача -Усачова О.В., прокурора -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, за участі прокурора Фрунзенського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м Харкова від 10.01.2011 року №0000011702/0 та від 10.01.2011 року № 0000021702/0.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку, до виручки включав тільки комісійну винагороду. Податковою інспекцією за результатами проведеної документальної перевірки неправомірно включено до обсягу виручки за 2008 рік суму грошових коштів перераховану за договором комісії, що призвело до перевищення граничного річного обсягу виручки для платника єдиного податку, про що винесене податкове повідомлення -рішення - №0000011702/0 від 10.01.2011 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб та податкове повідомлення - рішення № 0000021702/0 від 10.01.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазнаючи, що ФОП ОСОБА_3 у період, коли він підлягав обов'язковій реєстрації, як платник ПДВ, з відповідним нарахуванням податку, не включив до обсягу продажу суму виручки, що надходила від реалізації товару у розмірі 7 730 216,70 грн, та відповідно, в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 6.1 ст. 6, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не включив до складу податкових зобов'язань з ПДВ суму у розмірі 1 546 044,00 грн. Також, оскільки під час перебування ФОП ОСОБА_3 на спрощеній системі оподаткування у 1 кварталі 2008 року, у нього перевіркою встановлене перевищення граничного обсягу реалізації з початку року (500 тис. грн), у зв'язку з досягненням розміру отриманої на розрахунковий рахунок виручки - 3 851 973,15 грн, перевіркою зроблено висновок, що підприємець в порушення п. 9.4 ст. 9, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" не зареєструвався платником ПДВ до 01.04.2008 та відповідно, в порушення вимог п.п.4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не надано до органів державної податкової служби 21 податкової декларації з ПДВ за період квітень - грудень 2008 року та січень - грудень 2009 року.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.
Прокурор Фрунзенського району м. Харкова до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним, що підтверджується розпискою, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009р., про що складено акт перевірки від 08.12.2010р. № 5726/17-211/НОМЕР_1. В ході перевірки встановлено наступні порушення:
- перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку у 2-4 кв.2008р. на суму 10095167,07грн., у 2009р. - 487022,75 грн., чим порушено ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р.;
- п.4.1 ст.4 , пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР; в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 1546044 грн. ПДВ, у т ч. у 2008р. - 1348639 грн., у 2009р. -197405 грн.
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України ''Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 зі змінами та доповненнями та п. 19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб'" від 22.05.2003 №889, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 1246746,35 грн. в т. ч. у 1 кв. 2008р. -377096,98 грн., 2 кв.2008р. - 353943,4 грн., 3 кв. 2008р.- 295163,06 грн., 4 кв. 2008р. - 109502.85 грн., в період з 01.01.2009 по 11.06.2009 -111040,06 грн., в період з 12.06.2009 по 31.12.2009.
- неподання декларацій про отримані доходи за 2кв. 2008р., 3 кв.2008р., 4 кв. 2008р., 2009 р., ( термін подання 40 календарних днів), чим порушено пп. "в" п.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889- IV "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами' ч.1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- неподання 21 декларацій з ПДВ за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., чим порушено пп 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .
На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, згідно пп.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.п. 54.3.1, 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення №0000011702/0 від 10.01.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 1246746,35 грн., у т.ч. за основним платежем - 1246746,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 00,00 грн. та № 0000021702/0 від 10.01.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1936125 грн., у т.ч. за основним платежем - 1546044 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями - 390081 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.10.1999 року за №24800170000012597. Державна реєстрація проведена за адресою:61099, АДРЕСА_1. Перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 11.10.1999 року за №1730 . Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 за період, що перевірявся перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.
В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.
Перевіряючи висновки відповідача, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, судом встановлено.
При проведенні перевірки позивачем не було надано документи фінансово господарської діяльності за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. Листом від 30.09.2010 року позивач повідомив про втрату даних документів та неможливість їх надання для проведення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи в період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснював такі види господарської діяльності: посередницька діяльність в торгівлі автомобілями.
Судом встановлено, що згідно звітів суб'єкта малого підприємництва -особи-платника єдиного податку обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) наростаючим підсумком склав за 2008р. - 327755,00 грн., за 2009р. - 55000,00 грн.
Згідно виписок банку на розрахунковий рахунок № 260010131816 у 2008р. надійшло 10595167,07 грн. (у тому числі наростаючим підсумком у: 1 кварталі 2008 року - 3 851 973,15 грн; 2 кварталі 2008 року - 6 998 136,74 грн; 3 кварталі 2008 року - 9 621 808,42 грн; 4 кварталі 2008 року - 10 595 167,07 грн.), з 01.01.2009 по 11.06.2009р. надійшло 987022,75 грн.
Згідно з наданих позивачем до суду документів судом встановлено, що в 2008-2009р.р. між позивачем, як комісіонером та третіми особами, як комітентами було укладено договори комісії, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався за винагороду, від свого імені за дорученням та за рахунок комітентів здійснити придбання автомобілів у аварійному стані у третіх осіб.
На виконання умов договорів комісії “Комітенти” перераховували на рахунок “Комісіонера” грошові кошти у 2008 році - 10 595 167,07 грн., у 2009 році - 987022,75 грн., що підтверджується банківською випискою.
Згідно контрактів позивачем у AUTO PLANET INTER LLP було придбано та передано комітентам автомобілі у аварійному стані.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, у власному обліку в якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивач відображав лише суми комісійної винагороди, отриманої від комітента за надання посередницьких послуг. Інші грошові суми, які позивач отримував від комітентів до складу виручки не включались.
В судовому засіданні позивач обґрунтував свою позицію тим, що отримані ним кошти від комітента за договорами комісії, відповідно до статті 1 Указу № 727/98, не є виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг), оскільки не належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі на праві власності. Оскільки оподаткуванню підлягає тільки винагорода за комісійні послуги, то обсяг виручки від реалізації товарів на підставі відповідних договорів комісії від свого імені та за рахунок комітентів за періоди, що перевірялися, не перевищував 500 000 грн.
З цього приводу суд зазначає, що Указом № 727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно з положенням п. 4 ст. 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).
З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500 тис. грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.
Перевищення позивачем встановленого цією нормою обсягу виручки позбавляло його права на пільговий режим оподаткування і звітності та зобов'язувало сплатити податок з доходів на загальних підставах.
Відповідно п. 1.6 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 року № 889 ”Про податок з доходів фізичних осіб” загальний оподаткований дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із п. 9.12 ст. 9 цього Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким спеціальним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин був IV розділ Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян”, згідно якого оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Згідно з п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В ході проведення перевірки позивачем не надано первинних документів, що підтверджують такі витрати. Враховуючи, що документально такі витрати не є підтвердженими відповідачем розраховано такі витрати за нормами, що встановлені Додатком N 6 до "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" затв. Наказом ГДПІ № 12 від 21.04.1993, в розмірі 25 % - за здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну. Таким чином твердження позивача, щодо неправомірності визначення таких витрат не є обґрунтованим.
В судовому засіданні із дослідженого акту перевірки (р.2.2.3) вбачається, що оподатковуваний дохід позивача за період 2008р., з 01.01.2009р. по 11.06.2009 року складає 8311642,35 грн., внаслідок чого з урахуванням приписів пп.7.1.ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач мав визначити податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за вказаний період у розмірі 1246746,35 грн.
Аналізуючи положення наведених норм Указу, норми Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а також беручи до уваги закріплений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, суд доходить висновку, що оподаткуванню за правилами спрощеної системи оподаткування підлягають фінансові результати лише тієї господарської діяльності суб'єкта права, яка здійснюється з дотриманням вимог Указу та в межах визначеної Указом суми.
Наявності підстав для застосування норм Указу до правовідносин з оподаткування сум перевищення розміру максимально допустимого доходу платника єдиного податку ані з положень Указу, ані з положень інших актів законодавства не вбачається.
Тому суд погоджується з доводами відповідача, ДПІ про правомірність оподаткування суми перевищення фактично отриманого особою доходу над сумою максимально дозволеного доходу платника єдиного податку згідно з Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” за правилами Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”.
В ході розгляду справи судом не встановлено порушень з боку відповідача у визначенні ФОП суми податку з доходів фізичних осіб згідно з Декретом КМУ “Про прибутковий податок з громадян” за господарськими операціями.
Окрім того, при розгляді і вирішенні справи суд бере до уваги приписи ч.1 ст.244-2 КАС України, де зазначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
При вирішенні справи судом встановлено, що в рішеннях Верховного Суду України від 11.04.2011р. у справі за позовом приватного підприємця до ДПІ у Київському районі м. Донецька про скасування правових актів індивідуальної дії, від 20.04.2010р. у справі за позовом ФОП Луценко до ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова та ДПА у Харківській області про скасування правових актів індивідуальної дії, від 07.04.2009р. у справі за позовом приватного підприємця до ДПІ у Святошинському районі міста Києва про скасування правових актів індивідуальної дії викладені правові позиції, згідно з якими наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців -платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, -передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Підприємець, отримавши в ході реалізації товару на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування.
З огляду на імперативні приписи ч.2 ст.19 Конституції України, закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.244-2 КАС України Харківський окружний адміністративний суд не вбачає жодних правових підстав для неврахування згаданих рішень Верховного суду України при відправленні правосуддя.
При цьому, викладені в згаданих судових актах мотиви Верховного суду України повністю спростовують правомірність викладених в позові доводів позивача.
За таких обставин, позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення -рішення №0000011702/0 від 10.01.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 1246746,35 грн., у т.ч. за основним платежем - 1246746,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 00,00 грн. належить залишити без задоволення.
По епізоду визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларацій з ПДВ.
Крім зазначеного Указу положення про умови та порядок набуття права здійснення підприємницької діяльності за такою системою оподаткування містяться в Законі України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” , із змінами та доповненнями.
Надаючи оцінку обставинам у справі, суд зазначає, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податку на додану вартість на загальних підставах.
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема, податку на додану вартість), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
А положення пункту 9.4 статті 9 вказує, якщо обсяг оподатковуваних операцій суб'єкта господарювання протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.
Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснення оподатковуваних операцій з обсягом, що перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 Закону, то ця особа зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість до кінця передбаченого законом періоду.
Особа, котра не надсилає таку заяву у визначених випадках і строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
За таких обставин, позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000021702/0 від 10.01.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1936125 грн., у т.ч. за основним платежем - 1546044 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями - 390081 грн. належить залишити без задоволення.
Твердження позивача про неправомірність посилань на положення п.п. 54.3.1, 54.3.2, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в частині здійснення розрахунку податкового зобов'язання не може бути прийнято судом до уваги, оскільки податкові повідомлення - рішення прийняті 10.01.2011 року, тобто після набуття Податкового кодексу України та визначають право контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань та застосувати штрафну санкцію. При цьому суд зазначає, що зазначені податкові повідомлення - рішення містять посилання на норми законів з питань оподаткування, які були порушені та визначають об'єкт оподаткування на момент вчинення господарських операції.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.
Керуючись ст.ст.8-14, 71, 160-163,167,185 КАС України суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, за участі прокурора Фрунзенського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 25 червня 2011 року.
Суддя Волошин Д.А.