79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
14 червня 2011 р. № 2а-3944/11/1370
о 16 год., 18 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.
секретар судового засідання Голуб О.Є.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, представник -ОСОБА_2 (довіреність від 18.04.2011 року)
до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Акціонерного товариства «Про кредит Банк»,
представник відповідача -не прибув,
представник третьої особи -не прибув
про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування постанови
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Акціонерного товариства «Про кредит Банк»у якому просить:
- визнати незаконними дії Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 70860,83 грн.,
- скасувати постанову Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції без номера від 23.03.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору,
- зобов'язати Сихівський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкласти виконавчі дії на строк 10 днів для надання боржнику можливості добровільно виконати виконавчий документ.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою від 15.03.2011 року ВП № 25127042 відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 574 виданого 01.03.2011 року, якою встановлено строк добровільного виконання до 22.03.2011 року. Вказану постанову позивач отримав на руки 21.03.2011 року у Сихівському відділі Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, а також поштою 28.03.2011 року.
22.03.2011 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, яка є підтримана обома сторонами виконавчого провадження, з проханням винести постанову про відкладення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса на строк до 10 днів, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження позивачем отримана за день до закінчення строку добровільного виконання.
Однак, державним виконавцем виконавчі дії відкладені не були та 23.03.2011 року винесено постанову ВП № 25127042 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 70860,83 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду додаткові пояснення, просив суд задоволити позов повністю.
Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено право, а не обов'язок державного виконавця на відкладення виконавчих дій за наявності обставин що перешкоджають їх провадженню. Відтак, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є такою що винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Позиція третьої особи викладена у поясненні по суті позовних вимог у якому позовні вимоги підтримує повністю з підстав наявності у позивача поважних причин пропуску строку на добровільне виконання виконавчого напису нотаріуса у строк добровільного виконання встановлений державним виконавцем.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини:
15.03.2011 року постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 25127042 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 574, виданого 01.03.2011 року про звернення до стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «ПроКредитБанк»у межах суми звернення 70868,32 грн. та надано строк добровільного виконання до 22.03.2011 року.
21.03.2011 року особисто отримала постанову про відкриття виконавчого провадження у Сихівському відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.
22.03.2011 року позивач звернулася з заявою, погодженою з Акціонерним товариством «ПроКредитБанк», до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з проханням винести постанову про відкладення виконавчих дій по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 574 від 01.03.2011 року з підстав отримання вищевказаної постанови за день до закінчення терміну добровільного виконання виконавчого напису.
23.03.2011 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 25127042 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 70860,83 грн.
28.03.2011 року позивач поштою отримала постанову про відкриття виконавчого провадження.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»за № 606-ХІV від 21.04.1999 року (в редакції від 09.03.2011 року), КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 25 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим же Законом.
Згідно ч. 1 ст. 28 цього ж Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього ж Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Згідно ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно ч. 1 ст. 35 цього ж Закону, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим же Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Судом враховуються пояснення позивача та її представника щодо обґрунтованості позовних вимог в частині скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки вказана постанова про відкриття виконавчого провадження отримана 21.03.2011 року особисто позивачем у Сихівському відділі Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та 28.03.2011 року дана постанова отримана рекомендованим листом, згідно ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», однак строк добровільного виконання встановлено до 22.03.2011 року. Відтак, позивач внаслідок несвоєчасного одержання постанови про відкриття виконавчого провадження була позбавлена можливості скористатися правами наданими їй Законом України «Про виконавче провадження»щодо добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса № 574 від 01.03.2011 року.
Таким чином, оскаржувана постанова державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору є передчасною та винесена з порушенням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак є протиправною і підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання дій Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 70860,83 грн. такі задоволенню не підлягають, оскільки позивач належними та допустимими доказами не підтвердила стягнення з неї виконавчого збору в сумі 70860,83 грн.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкласти виконавчі дії на строк 10 днів для надання боржнику можливості добровільно виконати виконавчий документ, такі задоволенню також не підлягають, оскільки суд не може підміняти державний орган, дії та рішення якого оскаржується, зобов'язуючи вчинити замість тих які визнаються протиправними, інші дії, які б відповідали закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування постанови підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання протиправною і скасування постанови Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції без номера від 23.03.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, здійснені позивачем, згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити частково.
2. Визнати протиправною і скасувати постанову Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 25127042 від 23.03.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) 1,13 грн. судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанову складено в повному обсязі 20.06.2011 року.
Суддя Гавдик З.В.
З оригіналом згідно
Суддя Гавдик З.В.