79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
16 червня 2011 р. № 2а-1746/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.;
за участю:
секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача Гнатів О.П., Горбової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування вимоги про сплату боргу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу від 27.10.2010 року № 355.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем та платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для суб'єктів малого підприємництва застосовується спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Крім того, зазначає, що фізична особа підприємець має право обрати оподаткування доходів єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року платника єдиного податку, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податків, а тому платник єдиного податку не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов № 1613/06-14 від 23.03.2011 року, в якому проти позову заперечує, з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Заперечення обґрунтовані тим, що зобов'язання щодо сплати фізичними особами-підприємцями страхових внесків, які обрали особливий спосіб оподаткування встановлено Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески, визначеному вказаним Законом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач є платником єдиного податку. Зазначає, що наступного дня після сплати єдиного податку відділення Державного казначейства України перераховує до Пенсійного фонду України 42% від суми єдиного податку в рахунок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, при сплаті позивачем єдиного податку, ним також сплачується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених в запереченні. Додатково пояснили, що фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхового внеску (обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального доходу, з якої сплачуються страхові внески). Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Позивач -ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, зареєстрована державним реєстратором Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області як фізична особа-підприємець та, відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області та, у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 цього Закону, зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати в у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, що підтверджується повідомленням про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 16.09.2005 року № 3913/04-14.
У зв'язку із несплатою позивачем в повному обсязі суми нарахованих страхових внесків, відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управлінням Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області винесено вимогу про сплату боргу № 355 від 27.10.2010 року, в якому ставиться вимога про сплату позивачем недоїмки в розмірі 569 грн. 64 коп.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно вказаним Законом визначаються платники страхових внесків, порядок їх нарахування та сплати.
Згідно з визначенням термінів, що даються у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. При цьому, страхувальниками визнаються роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частина 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що види пенсійного забезпечення, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи її рівня, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення, визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Зобов'язання щодо сплати страхових внесків фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок) врегульовано Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ч. 2 вказаного Закону п. 4 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»викладено в наступній редакції: фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, а саме: фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно.
При цьому, сума страхового внеску з врахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить: у липні-вересні 294 грн. 82 коп.; у жовтні листопаді 301 грн. 12 коп.; у грудні 306 грн. 10 коп.
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду, а саме: за липень-вересень 2010 року -до 20 жовтня 2010 року; за жовтень-грудень 2010 року -до 20 січня 2011 року.
Враховуючи те, що згідно з вимогами чинного законодавства України мінімальний розмір страхового внеску встановлено на календарний місяць, сплата страхових внесків за липень 2010 року здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Враховуючи те, що позивачем не сплачено в повному розмірі суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску в період до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року, управлінням Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області надіслано розрахунки сум, які підлягають сплаті за відповідні квартали з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату.
Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За підсумками року, вказані особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1.
На підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, управлінням Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області направлено до позивача вимогу про сплату боргу від 27.10.2010 року № 355.
Враховуючи те, що позивачем протягом десяти робочих днів після отримання вимоги не сплачено визначену суму боргу, згідно з вимогами ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідач звернувся до державної виконавчої служби.
Узагальнюючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про сплату боргу від 27.10.2010 року № 355 є правомірною.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 94 КАС стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 червня 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Гулик А.Г.