79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
16 червня 2011 р. № 2а-2325/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.;
за участю:
секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,
прокурора Татарин Ю.Б.,
представник позивача Ганущина Р.В.,
відповідач не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області - Управління у справах захисту прав споживачів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій, -
прокурор Сихівського району м. Львова звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі територіального органу Держпоживстандарту у Львівській області - Управління у справах захисту прав споживачів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь бюджету суму штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами та, в порушення вимог п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», не подано інформації щодо вартості розповсюдження реклами і виготовлення реклами, у зв'язку з чим позивачем винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Проте, у передбачений законом строк, сума штрафу відповідачем не сплачена.
Ухвалою від 03.03.2011 року суддя відкрив скорочене провадження у даній справі, надав відповідачу строк для подання заперечення проти позову або заяви про визнання позову та роз'яснив наслідки такого неподання.
Відповідачем подано до суду заперечення від 23.03.2011 року, в якому проти позову заперечує, вважає, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 0016 від 13.01.2011 року є необґрунтованим та незаконним. Просить суд відмовити позивачеві у його задоволенні.
За результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суддя дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, справу слід розглядати за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом економічної політики Львівської міської ради скеровано до територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області -управлінню у справах захисту прав споживачів подання від 04.11.2010 року № 23/р-7-1721 про порушення відповідачем Закону України «Про рекламу». До відповідача надіслано вимогу від 22.09.2010 року № 23/р-7-1525 про усунення вказаного порушення в строк до 01.10.2010 року. Проте, зазначена вимога залишилась без задоволення.
Судом встановлено, що на підставі вказаного вище подання, позивачем складено протокол № 0309 від 19.11.2010 року про порушення законодавства про рекламу, з якого вбачається, що відповідачем, в порушення п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами у м. Львові на тротуарі по пл. Ринок, буд. 13, без погодження з органами місцевого самоврядування, що також підтверджується протоколом № 0016 від 13.01.2010 року засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України «Про рекламу», позивачем на адресу відповідача скеровано запит від 19.11.2010 року № 4072 про надання інформації про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства. Проте, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем вказаної вище інформації.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 13, без погодження з органами місцевого самоврядування та, в порушення вимог п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», не подано позивачу інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або її виготовлення.
На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 19.11.2010 року № 0309, територіальним органом Держспоживстандарту у Львівській області -управлінням у справах захисту прав споживачів прийнято рішення від 13.01.2010 року № 0016 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким, за самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами без погодження з органами місцевого самоврядування та неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або її виготовлення на відповідача накладено штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп.
Виходячи з аналізу спірних правовідносин, суд зазначає, що базовим законом, який визначає засади рекламної діяльності, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є Закон України «Про рекламу»від 03.07.1996 року № 270/96-ВР.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», визначення терміну зовнішня реклама, в цьому Законі, дається в наступному розумінні: це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Контроль за дотриманням законодавства про рекламу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу», здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів реклами.
Суд зазначає, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу передбачена нормами ст. 27 Закону України «Про рекламу». Так, згідно ч. 6 вказаної статті, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем територіальному органу Держспоживстандарту у Львівській області -управлінню у справах захисту прав споживачів інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або її виготовлення та/або вартості її розповсюдження.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задовольнити.
Щодо судових витрат то, відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до бюджету суму штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 червня 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Гулик А.Г.