79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
20 червня 2011 р. № 2а-4185/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Федоровича Т.О.,
третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3,
представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4,
третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_3 та третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування припису, -
ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати припис відповідача від 01.02.2011 року № 6/27-ф.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю припису відповідача у зв'язку з тим, що власником частини будинку позивач став після завершення будівельних робіт. Крім того, зазначає про протиправність проведеної перевірки, у зв'язку з недотриманням порядку її проведення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Пояснив, що припис складений відповідачем без достатніх на це правових підстав та з порушенням порядку щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у зв'язку з чим вважає його протиправним. Додатково зазначив, що будівництво завершене на підставі акту прийняття в експлуатацію від 28.11.1996 року, а позивач стала власницею частини вказаного будинку лише у 2004 році, отже після завершення будівельних робіт. Просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області наділена правом проводити перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва, та видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства. Проте, винесений позивачем припис залишається без виконання. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Протокольними ухвалами судового засідання 26.05.2011 року суд, в порядку ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_3 та третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 та ОСОБА_7.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснила, що розроблення, погодження та затвердження проектної документації здійснюється виключно на нове будівництво і реконструкцію будинків цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення. Враховуючи те, що будівництво будинку по АДРЕСА_1 закінчене, вважає, що розроблення, погодження та затвердження проектної документації на вказаний об'єкт не вимагається, а тому просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та її представник проти позову заперечили. В судовому засіданні додатково пояснили, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ведеться позивачем з порушеннями та без належним чином погодженої технічної документації. Крім того, зазначили, що вказаний житловий будинок не прийнятий позивачем в експлуатацію. У зв'язку з викладеним, просять суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та їх представників всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено перевірку з приводу перебудови житлового будинку по АДРЕСА_1, за наслідками якої складено акт перевірки № 6/106 від 26.01.2011 року.
Вказаною вище перевіркою встановлено, що позивач збудував мансардний поверх, прибудував веранду без проектної документації, чим порушено ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність».
У зв'язку з виявленим порушенням відповідачем винесено припис № 6/59-ф від 01.02.2011 року, яким зобов'язано позивача демонтувати самочинно проведене будівництво по АДРЕСА_1, а саме: привести до попереднього стану мансардний поверх, веранду, кухню, ванну кімнату, а також винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 6/59-ф від 02.02.2011 року, якою, за порушення ч. 3 ст. 96 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України «Про архітектурну діяльність»від 20.05.1999 року № 687-XІV. Під проектом у вказаному законі розуміється документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Згідно з положеннями ст. 7 вказаного Закону, проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом чи з обов'язковою участю архітектора, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат. Крім того, проект об'єкта архітектури має бути завірений підписом і особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат. Затвердження проекту замовником здійснюється за наявності погодження архітектурно-планувальної частини проекту місцевим органом містобудування та архітектури і позитивного висновку державної експертизи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»від 20.05.1999 року № 687-XІV, будівництво об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Акт прийняття в експлуатацію від 28.11.1996 року, на який посилається позивач, та рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради «Про прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків»№ 652 від 20.12.1996 року в частині щодо АДРЕСА_1 визнано нечинними рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22.02.2008 року у справі № 2-а-15/2008, яке набрало законної сили.
Позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували правомірність проведення будівельних робіт, а тому суд дійшов висновку, що відповідач здійснив будівельні роботи з будівництва житлового будинку по вул. Дорошенка-бічна, буд. 8 «а»в м. Самборі з порушенням вимог ст.ст. 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Щодо твердження представника позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року № 877-V.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року № 877-V, державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Згідно з п.п. 7, 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, який є розпорядчим документом про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та складається на підставі акту.
Окрім того, як вбачається зі змісту ст. 8 вказаного Закону, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків, а також накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
Отже, надання суб'єктам господарювання обов'язкових для виконання приписів про усунення порушень і недоліків є правом, а не обов'язком органу державного нагляду (контролю). При цьому, право накладати на таких суб'єктів штрафні санкції та вживати органом державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, інші заходи, не знаходиться у правовому зв'язку з попереднім наданням чи ненаданням суб'єкту господарювання припису про усунення порушень і недоліків. Повноваження органів державного нагляду (контролю), передбачені ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», здійснюються такими органами не залежно від послідовності реалізації наданих їм прав.
Контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Крім цього, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ведуть реєстр виданих, скасованих (анульованих) дозволів на виконання будівельних робіт та відмов у їх наданні.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»від 20.05.1999 року № 687-ХІV, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Відповідно до п. 1 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 року № 225, державний архітектурно-будівельний контроль -це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
Державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцію та її територіальними органами.
При цьому, з метою виконання покладених завдань у сфері державного контролю, Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи наділені, зокрема, функціями щодо видачі замовникам (забудовникам) та реєстрація в установленому порядку дозволів на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств, а також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудування і прийняття відповідних рішень тощо.
Відповідно до п. 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 року № 225, інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків, складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства.
Узагальнюючи викладене вище, суд дійшов висновку, що припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 01.02.2011 року № 6/27-ф є правомірним.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 червня 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Гулик А.Г.