Копія
Україна
24 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1267/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.
за участю : - позивача -ОСОБА_1,
- відповідача -Мукоїда В.І.,
- третя особа -ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (надалі - позивач) до Голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (надалі -третя особа) про визнання нечинним і скасування розпорядження.
Встановив:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання нечинним і скасування розпорядження №10-р від 10.01.2011р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 лютого 2011 року між відповідачем та третьою особою був укладений договір проведення агротехнічних заходів, предметом якого є проведення агротехнічних заходів утримання (рекультивації, реконструкції, поліпшення) 30,92 га земель с/г призначення (рілля) земель державної власності, резервного фонду, які знаходяться на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Позивач зазначає, що земельна ділянка, яка передана на підставі вищезазначеного договору, повністю входить до складу 51,6 га землі, яка надана позивачеві у постійне користування на підставі рішення Маловисківської сільської ради від 12.02.99р. №51, про що видано державний акт про право постійного користування землею, а тому прийняття оскаржуваного розпорядження порушує права позивача, як землекористувача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд позов задовольнити.
Відповідачем надано письмові заперечення на позов, яким вимоги позивача не визнаються з тих підстав, що державний акт про право постійного користування землею був предметом дослідження в судовому засіданні Маловисківського районного суду Кіровоградської області та рішенням вказаного суду від 22.04.2011р. встановлено, що акт не містить серію та не зареєстрований в книзі державних актів на право постійного користування землею, а тому є недійсним.
Третя особа позов також заперечила з підстав вказаних відповідачем.
В судовому засіданні 24.06.2011 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 29.06.2011р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»до повноважень місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Судом встановлено, що 10 січня 2011 року відповідачем прийнято розпорядження №10-р (а.с. 32) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель в оренду.
Вказаним розпорядження надано дозвіл третій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель с/г призначення державної власності (землі запасу) в оренду площею 30,92 га, в т.ч. ріллі 30,92 га на території Плетеноташлицької сільської ради терміном на 15 років для городництва з орендною платою в розмірі 3,5 % від грошової оцінки ріллі з урахуванням індексу інфляції.
Крім того, вказаним розпорядженням на період виконання робіт по складанню проекту землеустрою, третю особу зобов'язано забезпечити відповідні агротехнічні заходи щодо утримання земель від забур'янення, вивітрювання та змиву ґрунту, про що було укладено договір проведення агротехнічних заходів від 01.02.2011р. (а.с. 8, 9).
Таким чином, прийняття оскаржуваного розпорядження здійснено відповідачем в межах компетенції та на виконання повноважень, щодо розпорядження землею, визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації».
Доводи позивача щодо того, що земельна ділянка, щодо якої прийнято оскаржуване розпорядження, повністю входить до складу 51,6 га землі, яка надана позивачеві у постійне користування на підставі рішення Маловисківської сільської ради від 12.02.99р. №51, про що видано державний акт про право постійного користування землею (а.с. 7) суд вважає безпідставними враховуючи наступне.
Згідно ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу 1990р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до ст. 23 вказаного Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Постановою Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею»від 13.03.92р. № 2201-XII (в редакції чинній на момент оформлення державного акту) затверджено форму Державного акту на право постійного користування землею, зокрема вказана форма містить такий обов'язковий реквізит акту, як запис про його реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за відповідним номером.
Оглянутий в судовому засіданні державний акт на право постійного користування землею виданий на ім'я позивача не містить запису про реєстрацію вказаного акту в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, а тому у позивача не виникло право постійного користування землею на підставі вищевказаного акту.
Крім того, судом враховано наступне.
Зміст акту на який посилається позивач, вказує на те, що земельна ділянка передавалась для ведення селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 64-67) 02.12.2005р. було зареєстровано фермерське господарство «Ташлицьке», членами якого окрім позивача стали фізичні особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 06.04.2006р. №201-р (а.с. 44) земельні ділянки, які знаходились в користуванні ФГ «Ташлицьке» передані у власність членам вказаного господарства, а саме: ОСОБА_4 -6,36 га, ОСОБА_10 -6,36 га, ОСОБА_9 -6,36 га, ОСОБА_11 -6,36 га, ОСОБА_12 -6,36 га, ОСОБА_6 -6,36 га, ОСОБА_5 -6,36 га.
Таким чином, позивач через об'єктивні обставини не має право посилатись, як на підставу правомірності користування землею, на державний акт на право постійного користування землею, оскільки вказана земельна ділянка ще у 2006 році була перерозподілена та передана у власність членам ФГ «Ташлицьке».
Також судом враховано, що вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17.12.2009р. (а.с. 55-58) встановлено наступні обставини.
02 грудня 2005 року підсудний ОСОБА_4, позивач в даній справі, перебуваючи на посаді голови фермерського господарства «Ташлицьке», маючи умисел на службове підроблення, бажаючи протиправно обернути земельну ділянку господарства на користь третіх осіб ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10, склав статут фермерського господарства «Ташлицьке»та в порушення ст.ст. 1, 3 Закону України «Про фермерське господарство», включив в члени фермерського господарства ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10, які не можуть бути членами фермерського господарства, тому, що не є родичами або іншими членами сім'ї ОСОБА_4
Вказані обставини стали наслідком незаконного отримання громадянами ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 у приватну власність земельних ділянок, площею 6,36 га кожна.
Рішеннями Маловисківського районного суду від 16.06.2010р. (а.с. 59-63) було скасовано державну реєстрацію державних актів на право приватної власності на земельну ділянку громадян ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10, а земельні ділянки повернуто у власність держави в особі Маловсиківської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Інші члени ФГ «Ташлицьке»такі як, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_4 одержали державні акти на право власності на земельну ділянку (а.с. 68-70) та за інформацією відповідача є власниками вказаних земельних ділянок станом на час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку що позивач не є належним землекористувачем, право на земельну ділянку якого підвереджується державним актом на право постійного користування землею, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено належними доказами власниками вказаної земельної ділянки є фізичні особи ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_4, а також держава в особі Маловсиківської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 29.06.2011р.
Суддя-підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.