16 червня 2011 року (17 год. 37 хв.) Справа № 2а-0870/4018/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,
за участю:
представників позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.05.2011,
Фірсова В.В., голови господарства,
представника відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1/10/10-010 від 17.05.2011
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фермерського господарства «Фарватер-ФЕМ»
до: Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
25.05.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Фарватер-ФЕМ» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (далі - відповідач), в якому, після уточнення позовних вимог 07.06.2011, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0000112311 та №0000122311 від 19.05.2010.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача, прийняті на підставі акту перевірки позивача від 30.03.2011, без законних на те підстав, а порушення податкового законодавства, про які йдеться в акті перевірки, позивачем не вчинялись, що підтверджується наявними у позивача документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. Висновки відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК» правочину не ґрунтуються на нормах законодавства України, є недоведеними.
Ухвалою судді від 27.05.2011 було відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначене на 06.06.2011.
За наслідками підготовчого провадження було постановлено ухвалу від 06.06.2011 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 16.06.2011.
У судовому засіданні 16.06.2011 представники позивача підтримали свої вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що відповідач у акті перевірки дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК» правочину. Висновки відповідача про нікчемність цього правочину суперечать вимогам цивільного та податкового законодавства і спростовуються даними документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача. У зв'язку з чим просили задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.06.2011 представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що згідно акту перевірки позивача від 30.03.2011 №14/2311/35215978 було встановлено, що позивачем в порушення ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст.ст. 629, 655, 656, 658, 662, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснення між ТОВ «ЗНТК» та позивачем, та в порушення п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон № 168) підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по ТОВ «ЗНТК» за вересень 2009 року 13067 грн., а також в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334) позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати по «придбанню» товарів у ТОВ «ЗНТК» в 3 кварталі 2009 року на суму 65333 грн., в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 9 місяців 2009 року в сумі 16333 грн.
Таких висновків відповідач дійшов на підставі акту перевірки ТОВ «ЗНТК» від 11.06.2010 №93/23-2/35802928, проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, яким було встановлено, що у ТОВ «ЗНТК» в період з 01.04.2008 по 15.04.2010 були відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 3 Закону №334, ст. 3 Закону №168. Відтак, фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЗНТК» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ЗНТК» та контрагентами є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Відтак, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
30.09.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНТК» та приватним підприємством «Фарватер-ФЕМ» було укладено правочин, за умовами якого ТОВ «ЗНТК» поставило в адресу ПП «Фарватер-ФЕМ» свиней в кількості 50 голів живою вагою 3920 кг, на загальну суму 78400 грн., в тому числі ПДВ 13066,67 грн.
Вчинення зазначеного правочину підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної №1-000075 від 30.09.2009, податкової накладної №82 від 30.09.2009 та квитанції до прибуткового касового ордеру №51 від 30.09.2009.
Відповідно до п. 1.5 статуту позивача в редакції 2009 року, позивач створений шляхом перетворення ПП «Фарватер-ФЕМ» та є правонаступником усіх його прав та обов'язків.
На підставі направлення від 15.03.2011 №080065, від 22.03.2011 №080079, виданих відповідачем, в період з 15.03.2011 по 23.03.2011 співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ЗНТК» в 2009 році. За наслідками цієї перевірки 30.03.2011 відповідачем був складений акт №14/2311/35215978 (далі - акт перевірки позивача).
Згідно висновків акту перевірки позивача відповідачем було встановлено наступне: на порушення ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст.ст. 629, 655, 656, 658, 662, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснення між ТОВ «ЗНТК» та позивачем, та в порушення п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по ТОВ «ЗНТК» за вересень 2009 року 13067 грн., а також в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати по «придбанню» товарів у ТОВ «ЗНТК» в 3 кварталі 2009 року на суму 65333 грн., в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 9 місяців 2009 року в сумі 16333 грн.
На підставі акту перевірки позивача 19.05.2011 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000122311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16333,75 грн., з яких 13067,00 грн. - за основним платежем, 3266,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000112311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 20416,25 грн., з яких 16333,00 грн. - за основним платежем, 4083,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В обґрунтування висновків за актом перевірки позивача відповідач посилається на висновки акту від 11.06.2010 №93/23-2/35802928 позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЗНТК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.04.2008 по 15.04.2010 (далі - акт перевірки ТОВ «ЗНТК»), проведеної ДПІ у Жовтневому районі в період з 07.06.2010 по 11.06.2010.
Згідно висновків акту перевірки ТОВ «ЗНТК» перевіркою встановлено порушення: ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЗНТК» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був придбаний в порушення ст. 662, 655 та 656 УК України; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.04.2008, по 15.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону №334; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.04.2008, по 15.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону №168.
Згідно даних розділу 1 акту перевірки ТОВ «ЗНТК», наданого відповідачем, перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, у зв'язку з тим, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за 01.04.2008, по 15.04.2010, станом на 11.06.2010 встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 15466916,97 грн. та у зв'язку з тим, що на запит ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємством ТОВ «ЗНТК» надана відповідь, що первинні документи були втрачені та триває їх відновлення.
Перевірка проводилась без відома та присутності директора ТОВ «ЗНТК», або уповноважених ним осіб - представляти його інтереси, оскільки на момент проведення та складання акту перевірки посадові або уповноважені особи підприємства від надання пояснень та документів фінансово-господарської діяльності відмовились. Дана перевірка проведена на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, оскільки на письмову вимогу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ТОВ «ЗНТК» первинні бухгалтерські документи для перевірки не надано.
Крім того, на сторінці 4 акту перевірки ТОВ «ЗНТК» зазначено, що співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, було направлено запит підприємству ТОВ «ЗНТК» щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ. Від підприємства ТОВ «ЗНТК» 26.10.2009, отримано лист б/н, в якому вказується, що документи були втрачені, про що було подано заяву від директора ТОВ «ЗНТК» в Комунарський РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, стосовно якої Комунарський РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу №10480906 про крадіжку з авто первинної документації ТОВ «ЗНТК», запит про надання пояснень не надсилався.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Суд не визнає акт перевірки ТОВ «ЗНТК» належним доказом нікчемності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК» через наступне.
По-перше, як зазначалось вище під час перевірки ТОВ «ЗНТК» були відсутні документи первинного бухгалтерського обліку цього підприємства.
По-друге, перевірка ТОВ «ЗНТК» проводилась за відсутності представників ТОВ «ЗНТК» та таких представників не було повідомлено у встановленому законодавством порядку про проведення перевірки.
По-четверте, із орфографічного викладення висновків акту перевірки ТОВ «ЗНТК» неможливо встановити чи то ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя дійшло висновків про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у певний період, чи то про відсутність таких об'єктів станом на певні дати (01.04.2008 та 15.04.2010).
По-п'яте, ані в описовій, ані в мотивувальній частині акту перевірки ТОВ «ЗНТК», ані у висновках не міститься посилання на правовідносини, які мали місце між позивачем та ТОВ «ЗНТК».
Через наведене акт перевірки ТОВ «ЗНТК» не є належним доказом на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК».
В обґрунтування висновків, зроблених у акті перевірки позивача, відповідач посилається на нікчемність відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК», а також на те, що він в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Відтак, для повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, суд має дослідити обґрунтованість та вмотивованість висновків відповідача щодо нікчемності цього правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагаєтеся.
Посилання відповідача як на підставу нікчемності правочину лише на ч.ч. 1, 5 ст. 203 та на ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України не обґрунтовує висновків відповідача про його нікчемність, оскільки така правова позиція суперечить змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України відповідно до якої - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а також не враховує вимог ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Станом на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень законодавство України визначало вичерпний перелік випадків, коли правочин є нікчемним (ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 219, ч.1 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 1 ст.224, ч. 1 ст. 226, ч. 2 ст. 228, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 3 ст. 719 ЦК України та ін.). Проте, обґрунтування нікчемності правочину, наведене відповідачем в акті перевірки позивача, не містить посилання на відповідні правові норми, які встановлювали б нікчемність Договору.
Крім того, в ході судового розгляду відповідачі не довели будь-якого порушення правочином вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, а так само й інших норм цього кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168).
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Враховуючи вищевикладене, позивачем надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, а складені на виконання договору документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.
Суд не приймає як доказ нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК», посилання відповідача на відсутність у ТОВ «ЗНТК» матеріальних, трудових та інших ресурсів, оскільки характер зазначеного правочину не виключає можливості його реального вчинення за відсутності відповідного персоналу, виробничо-складських приміщень та транспортних засобів у ТОВ «ЗНТК», не виключає того, що виконання цього правочину могло відбуватися за рахунок залучення ТОВ «ЗНТК» відповідних ресурсів третіх осіб.
Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
Так, згідно розділу 2 акту перевірки ТОВ «ЗНТК» у період за який проводилась перевірка ТОВ «ЗНТК» було зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.04.2008 №100112585, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя. Актом від 26.11.2009 №672/35802928 зазначене свідоцтво було анульовано. Відповідно до заяви від 03.12.2009 ТОВ «ЗНТК» видано свідоцтво платника ПДВ №100258877 від 10.12.2009.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - станом на 23.05.2011 дані щодо ТОВ «ЗНТК» перебувають у цьому реєстрі.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на фіктивність укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК» правочину. Проте, згідно вимог ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивність правочину встановлюється лише судовим рішенням. Такого рішення відповідач суду не надав, відтак, посилання на фіктивність такого правочину є недоведеним. Крім того, у висновках акту перевірки позивача відповідна правова норма, яка передбачає фіктивність правочину, відповідачем не наведена.
На пропозицію суду надати додаткові докази нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ЗНТК», відповідач зазначив, що такі докази відсутні.
З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Фермерського господарства «Фарватер-ФЕМ» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області №0000112311 від 19.05.2010 та №0000122311 від 19.05.2010.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль
Постанова виготовлена у повному обсязі 20.06.2011.