12 січня 2011 р. Справа № 2а-10104/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
при секретаріГудим І.В.
за участю:
прокурора
представника позивача
представника відповідача-1
представник відповідача-2 Денисенко Д.В.
Заклецького В.В.
Крейс Л.О.
не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до 1) Криворізької митниці, 2) Головного управління Державного казначейства у Дніпропетргвській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, -
Відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області з позовними вимогами про скасування рішення Дніпропетровської митниці, а саме: скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00495 від 27.04.2010 р.; визнати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010 р. протиправним; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м.Дніпропетровськ, на користь ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 15 551,34 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27 квітня 2010 р., згідно з яким митна вартість конвеєрних стрічок та силіконової бумаги була визначена за резервним 6 методом у розмірі 3,1604 EUR за кг та 7,6191 EUR за кг, а сума нарахованого ПДВ склала 119 789,22 грн. Одночасно Криворізька митниця надала декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00495 від 27.04.2010 р. Вказані рішення відповідача є незаконними, оскільки відповідачем була визначена митна вартість товару за 6 резервним методом всупереч нормам законодавства так, як позивачем були надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним, 1 методом, а тому рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27 квітня 2010р. є необгрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст.ст. 264-267 Митного кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні позов не визнав.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач, в силу вимог ст.265 Митного кодексу України здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів у відповідності до приписів статей 259-269 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Позивачем при заявлені митної вартості товару за ціною договору (метод 1) не було надано всіх необхідних документів у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відповідачем, при визначенні митної вартості товару, в порядку послідовності був застосований 6 резервний метод, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Представник відповідача-2 надав письмові заперечення в яких зазначив, що позивач безпідставно визначив Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області відповідачем у справі, оскільки по перше, Головним управлінням Державного казначейства України у Дніпропетровській області не порушувалися права та законні інтереси позивача які б підлягали судовому захисту, по друге, повернення з Державного бюджету грошових коштів здійснюється за певною процедурою та у визначеному законом порядку, а не на власний розсуд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.01.2010 р. між ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та компанією SЕМРЕRТRАNS Веlchatow Sp z о.о., м.Белхатів, Польща було укладено зовнішньоекономічний контракт №662-09, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався здійснити поставку товару позивачу на умовах контракту та додатків до нього, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у контракті.
24.04.2010р. для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №113050000/2010/003324 відповідно до якої для проведення відповідачем-1 митного оформлення товару - стрічки конвеєрні завширшки не менш як 800 мм, але не більш як 1200 мм, армована лише текстильними матеріалами гумотканева та бумага силіконова, в рулонах: - стиковочний матеріал до конвеєрної стрічки гумотканевої 20008Т5000 19+9К бумага силіконова - 15,20 кг, темно-жовтого кольору, з обох боків силіконизована, без розчинювача завтовшки 68 мкм. Уміст волокон отриманих механічним, хімічним способом - 90/10%; - маса - 79+/-4і/М2; наявність шарів - одношарна; - форма виготовлення - рулонна; - вид обробки - покраска. Виробником було заявлено ЗАТ «Семпертранс Белхатов», Польща.
27.04.2010 р. при митному оформленні партії товару відповідачем-1 було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1, на підставі якого 27.04.2010 р. було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00495, в якій вказано, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.
28.04.10 р. митним брокером в інтересах позивача, для митного оформлення партії товару було оформлено нову вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/003366 - з відміткою відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за товар склав 119 789,22 грн. В результаті існування розбіжностей між даними двома вищезазначеними ВМД утворилась різниця нарахованого ПДВ у розмірі - 15 551,34 грн.
Суд погоджується з прийнятим рішенням відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.
Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 №339 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» митний орган здійснює шляхом:
перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено; застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.
Під час здійснення перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені згідно витягу із цінової бази даних ЄАІС ДМСУ було втсановлено, що заявлена ціни товарів - стрічки: 2, 67 EUR за кг є нижчою ніж стрічка цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) та становить 3, 1604 EUR за кг та бумага: 1,5 EUR за кг є нижчою ніж бумага цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) та становить 7,6191 EUR за кг.
Згідно п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, відповідачем-1 було запропоновано позивачу для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: прайс - лист фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями. Позивача було ознайомлено з цим записом під підпис. На зворотньому боці ДМВ-1 було відображено, що з декларантом проведено консультацію згідно вимог ст. 267 Митного кодексу України, та повідомлено про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 22.03.2008р. №230.
Проте запропоновані до надання, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, документи, позивачем надано не було. В декларації митної вартості не відображено, що декларантом надано додаткові документи, що підтверджували б заявлену ним митну вартість товарів.
Таким чином, відповідачем - 1 було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010 з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України.
Згідно зі ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положенням статті 267 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами , які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари , однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Під подібними розуміються товари які хоч і не є однакові за всіма ознаками але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів: якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
У розумінні ст. 268 МКУ митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі ст.267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абз.5 ст.268 МКУ та п. 5, 6, 7 абз. 2 ст. 267 МКУ.
Статтею 269 МКУ передбачено, що митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі ст.267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абз.5 ст.269 МКУ та п.5,6,7 абз.2 ст.267 МКУ.
Як вбачається, митницею при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010р. було використано інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ), про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі ст. 273 МКУ, тобто за резервним методом.
Витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ, не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 МКУ та коригувалась відповідно до вимог абз. 5 ст.268 МКУ чи абз. 5 ст. 269 МКУ та п.п. 5, 6, 7 абз. 2 ст. 267 МКУ.
Отже, відповідач-1 не мав правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.
Окрім цього, судом встановлено, що товари, митна вартість яких визначена згідно з оскаржуваним рішенням, імпортувалися на територію України за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом № 662-09 від 22.01.2010р., додаткова угода №1, за яким Криворізькою митницею 09.04.2010р. вже було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000255/1. Проте позивачем при поданні 26.04.2010р. ВМД №113050000/2010/003324 дане рішення не було застосоване при декларуванні митної вартості товару, та будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не надано.
Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст.271 МКУ та ст.272 МКУ відповідачем-1 неможливо було застосувати через відсутність інформації, яка повинна ґрунтуватися на даних, що є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст..273 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 МКУ, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Отже, Криворізькою митницею при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості товарів за рішенням №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010р., було використано наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за 6 методом і митне оформлення якого здійснювалось на митній території України найближчою датою.
Щодо доводів позивача про відсутність пояснень митниці про причини застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості товару то відповідно до ч.4 ст.264 МКУ на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів, проте від позивача такої письмової вимоги не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано був застосований метод 6 визначення митної вартості товару, а отже підстави для скасування рішення №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010р. Криворізької митниці про визначення митної вартості товару за резервним методом №6 відсутні.
В задоволенні вимог до відповідача - 2 про повернення надмірно сплачених платежів слід відмовити в зв'язку відсутності для цього підстав.
Крім того, щодо стягнення з Державного бюджету України 15 551,34 грн. надмірно сплаченого податку на додану вартість, слід зазначити, що відповідно до "Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Позивачем не надано доказів того, що він звертався до митниці у встановленому порядку із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету. Внаслідок чого, відповідач не міг порушити таке право позивача або охоронюваний законом інтерес.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідачів: 1 - Криворізької митниці, 2 - Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.
Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови складений 24.01.2011р.
Суддя О.В. Врона