06 квітня 2011 р. Справа № 2а-16158/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
при секретаріГудим І.В.
за участю:
представників позивача - Дубова Д.О.
представника відповідача Аносова В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Плюс» про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії, -
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Плюс» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я Плюс" в доход держави суми вартості товару та послуг, отриманих ним за угодою від 09.04.08 № 17/0408 у сумі 780 915,86 грн. (з урахуванням уточнень).
Позов обґрунтований тим, що в результаті планової виїзної перевірки ТОВ "Сузір'я Плюс" за період з 14.06.2007р. по 31.03.2009р., було встановлено, що між ТОВ "Сузір'я Плюс" та ТОВ Компанія "Алекс-Груп" було укладено договір купівлі - продажу товарів від 09.04.2008р. № 17/0408. В ході перевірки, згідно наявних документів, не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також не встановлено документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Позивачем з'ясовано, що операції із придбання та реалізації товарів мали не реальний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно до наявних, на час проведення перевірки, документів не було можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення операцій. Відповідно документів, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу варів. Також первинні документи (договори, накладні) були підписані не директором ТОВ Компанія "Алекс - Груп" ОСОБА_6, а іншою особою, що підтверджується почеркознавчою експертизою від 12.08.2009р. проведеною в рамках кримінальної справи. Таким чином, в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ТОВ "Сузір'я Плюс" неправомірно до складу валових витрат віднесено витрати з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Алекс-Груп», які не підтверджені первинними документами, а саме підписані не посадовою особою підприємства. Вказаний правочин вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, який водночас суперечить моральним засадам суспільства. Отже, у відповідності до вимог ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України з відповідача в доход держави має бути стягнуто все одержане ним за даною угодою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмово виклавши свої заперечення та пояснив, що позивач необґрунтовано та без належних доказів стверджує про протиправність правочину між ТОВ "Сузір'я Плюс" та ТОВ «Компанія «Алекс-Груп» правомірно до складу валових витрат віднесено витрати з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Алекс-Груп». Також, у відповідача є всі необхідні документи які підтверджують дійсність та законність вказаного правочину.
Дослідивши матеріли справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Плюс» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сузір'я Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.06.07 по 31.03.09, за результатами якої було складено акт планової виїзної перевірки № 2248/23-3/35164384 від 13.08.2009 р.
В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ "Сузір'я Плюс" та ТОВ Компанія "Алекс-Груп" було укладено договір купівлі - продажу від 09.04.2008р. № 17/0408. В підтвердженні виконання вищезазначеного договору були надані податкові накладні, виписані ТОВ Компанією "Алекс-Груп".
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.08 ТОВ Компанія "Алекс-Груп" визнано банкрутом, ліквідатором призначено ТОВ «Торговий дім Д.М.М». Дата документу про скасування держреєстрації 09.01.2009р. та дата зняття з обліку в ДПІ 14.01.2009р. Обсяг операцій за 2008 рік складав 1 339 167,54 грн. де контрагент виступає як постачальник ТОВ «Сузір'я Плюс».
Відповідно до пояснення відібраного працівниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровська у директора ТОВ Компанія "Алекс-Груп" ОСОБА_6 встановлено, що він загубив паспорт і про те, що він є директором, головним бухгалтером и засновником даного підприємства нічого не знав. Він ніколи не підписував жодних документів від ТОВ «Сузір'я Плюс» - на постачання товарів або послуг та не отримував за це кошти. Йому відомо, що на даний час в прокуратурі Жовтневого району м.Дніпропетровська йде слідство по кримінальній справі згідно ст.358 КК України по факту підробки документів, а саме податкової звітності ТОВ Компанія "Алекс-Груп" Згідно висновку спеціаліста ОСОБА_5 № 258.4 від 12.08.2009р. по проведенню почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ Компанія "Алекс-Груп" ОСОБА_6 на первинних документах (договори, накладні) встановлено, що підпис директора ТОВ Компанія "Алекс-Груп" ОСОБА_6 в наданих на експертизу первинних документів - виконана не ОСОБА_6, а іншою особою. Відповідно до листа ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 13.08.2009р. ТОВ Компанія "Алекс-Груп" за юридичною адресою не знаходиться.
Також, в ході перевірки встановлено укладання договорів ТОВ "Сузір'я Плюс на поставку товарів, які є однотипними. У разі коли сторони не визначають у договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965р. від 25.04.1966р. Акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ у відповідності до вимог діючого законодавства приведеного вище, перевіркою у ТОВ "Сузір'я Плюс" не встановлено. Умови для зберігання продукції (лакофарбової, будівельних матеріалів; побутової техніки; ваучерів, скреч - карт мобільного зв'язку; вати каолінової, лічильників; комплектуючих до швейного обладнання; розчинювача смол; терморегуляторів; порошка яєчного та ін.) наявними матеріалами у ТОВ "Сузір'я Плюс" не встановлено.
Отже, на думку позивача операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились. Згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, наведеного вище. Основні засоби у ТОВ "Сузір'я Плюс" відсутні.
Таким чином, позивач за результатами перевірки дійшов висновку, що в порушення п.5.1, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ТОВ "Сузір'я Плюс" неправомірно до складу валових витрат віднесено витрати з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Алекс-Груп», які не підтверджені первинними документами, а саме підписані не посадовою особою підприємства. Вказаний правочин відповідача вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, який водночас суперечить моральним засадам суспільства. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Згідно ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням. Оскільки наявність умислу вбачається в діях осіб, що діяли від імені ТОВ "Сузір'я Плюс" та ТОВ Компанія "АлексТруп", то в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням.
Суд не погоджується з даними висновками позивача та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Як було зазначено між відповідачем ТОВ "Сузір'я Плюс" та ТОВ Компанія "Алекс-Груп" було укладено договір купівлі - продажу від 09.04.2008р. № 17/0408.
Згідно статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За вимогами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
З висновку позивача вбачається, що відповідачем неправомірно було віднесено до складу валових витрат - витрати з придбання товарів у ТОВ «Алекс-Груп», які не підтверджені первинними документами, а саме не підписані посадовою особою підприємства, внаслідок чого було занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».
Крім того, відповідно до п. п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Під час виконання вищезазначеного договору позивачу були надані податкові накладні, виписані ТОВ Компанією "Алекс-Груп".
Також відповідачем надано докази щодо здійснення операції купівлі-продажу товару між ТОВ "Сузір'я Плюс" та ТОВ Компанією "Алекс-Груп" згідно договору від 09.04.2008р. № 17/0408, що підтверджують майновий характер операції, отримання матеріальних цінностей та використання їх у власній господарській діяльності, а саме: договір купівлі - продажу від 09.04.2008р. № 17/0408, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальтних цінностей, угоди про зупинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, акти звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Сузір'я Плюс" та ТОВ Компанією "Алекс-Груп".
Всі встановлені законодавством реквізити були присутні на складених первиних документах, як були надані позивачу під час перевірки.
Посилання позивача на те, що посадові особи ТОВ «Алекс-Груп» не підписували їх, а це було зроблено якимись іншими особами не є підставою для визнання їх нечинними, оскільки на відповідача законодавством не покладено права та обов'язку перевіряти справжність підписів на наданих контрагентами документах. ТОВ «Алекс-Груп» виконувало вимоги укладених угод, як і ТОВ «Сузір'я Плюс», тому будь-яких підстав вважати первинні документи, отримані від ТОВ «Алекс-Груп» не дійсними у ТОВ «Сузір'я Плюс» не було.
На час здійснення господарських операцій між ТОВ «Сузір'я Плюс» та ТОВ «Алекс-Груп», останнє було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало не анульоване (дійсне) свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, зареєстровано в податкових органах як платники податків.
Відповідно до ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. N 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент виконання договору, посадові особи ТОВ «Сузір'я Плюс» не знали і не могли знати про імовірно протиправний характер дій контрагента. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.
Таким чином, відповідача не несе відповідальність за несплату податків контрагента, за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за надані контрагентами бухгалтерські та податкові документи, а також достовірності підписів на них.
Судом не приймаються посилання позивача як на доказ недійсності правочину те, що на даний час в провадженні слідчих СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України перебуває кримінальна справа № 63089143 за фактом службового підроблення посадовими особами ТОВ «Компанія «Алекс-Груп» за ознаками складу злочину передбаченого ст.366 ч.2 КК України, оскільки згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивачем не доведено неправомірності віднесення відповідачем до складу валових витрат витрати з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Алекс-Груп», з підстав протиправності правочину та недійсності податкових документів.
Таким чином, суд вважає, що сторони при укладанні вказаного договору не мали намір на настання неправомірних наслідків, та не вбачає умислу з боку відповідача на укладання угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства у діях відповідача.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність будь-яких передбачених законом підстав для стягнення з відповідача в доход держави грошові кошти вартості товару в розмірі 780 915,86 грн.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Плюс» про стягнення коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.
Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови складений 13 квітня 2011 року.
Суддя О.В. Врона