Справа № 2а/1770/1255/2011
27 квітня 2011 року 11год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Величко О.М.
відповідача: представник Коритнюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Акціонерне товариство "Міжнародний торговий дім"Рівне"
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про скасування податкового повідомлення-рішення , -
Позивач - Акціонерне товариство "Міжнародний торговий дім Рівне" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0005891541/0/15-214 від 29.09.2010 року.
В позові вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту № 713/15-200/21080500 від 16.09.2010 року, складеного за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. Вважає, що перевірка проведена з порушенням частини в) пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. В акті перевірки на допущені арифметичні або методологічні помилки не вказано. Крім цього, по податкових деклараціях з ПДВ, поданих АТ "МТД Рівне" до ДПІ у м. Рівне за січень 2009 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 роу, грудень 2008 року термін проведення камеральних перевірок, визначений наказом ДПА України від 17.07.2006 року № 416, минув.
Посилання контролюючого органу на вирок Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року як на підставу порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає такими, що не грунтуються на законі. Вказує, що при розгляді кримінальної справи не досліджувались податкові декларації за вересень, жовтень, грудень 2008 року, січень 2009 року, не надавалась правова оцінка правовідносинам між позивачем та ПП "Агроімпекс-Ресурс", посадові особи позивача не були учасниками кримінальної справи, вироком не встановлено фактів відносно позивача чи його посадових осіб.
Зазначає, що договір № 22/09/08 від 19.09.2008 року про проведення рекламної кампанії недійсним в судовому порядку не визнавався, його виконання підтверджується актами виконаних робіт та речовими доказами, що містять візуальну інформацію про результати виконання робіт по договору, а саме розміщення рекламних щитів позивача. Податкові накладні, видані ПП "Агроімпекс-Ресурс", оформлені належним чином. Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, а також податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість" в сумі 6939,87 грн., - є безпідставними.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 року № 0005891541/0/15-214 просить скасувати.
Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівне - адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.83). Представник відповідача в обгрунтування заперечень суду пояснив, що згідно з поданими АТ "МТД Рівне" до ДПІ у м. Рівне податковими деклараціями з ПДВ за січень 2009 року (вх. від 19.02.2009 року № 5801), вересень 2009 року (вх. від 20.10.2008 року № 115246), жовтень 2008 року (вх. від 20.11.2008 року № 132124), грудень 2008 року (вх. від 15.01.2008 року № 154425) та додатками 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено, що підприємство мало взаєморозрахунки з ПП "Агроімпекс-Ресурс", всього на суму ПДВ 6609,40 грн.
ДПІ у м. Рівне 14.07.2010 року отримано витяг з вироку Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року, яким встановлено, що діяльність ПП "Агроімпекс-Ресурс" носила фіктивний характер. Враховуючи вирок суду в кримінальній справі, податковий орган дійшов висновку, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) для АТ "МТД Рівне" від ПП "Агроімпекс-ресурс" не здійснювались.
З вказаних підстав податковий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Агроімпекс-Ресурс" в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2009 року, за вересень 2008 року, за жовтень 2008 року, за грудень 2008 року, всього на суму ПДВ 6609,40 грн.
Вказує, що зазначені обставини були встановлені в результаті документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих платником податків до ДПІ у м. Рівне за відповідні звітні періоди, після одержання податковим органом вироку суду в кримінальній справі. Вказана перевірка не є камеральною, оскільки під час її проведення були враховані не лише дані податкових декларацій, а й інших документів, зокрема вироку суду. Зазначає, що в акті перевірки від 16.09.2010 року № 713/15-200/21080500 помилково зазначено, що проведено камеральну перевірку, однак вказана помилка не впливає на суть виявленого порушення та не свідчить про безпідставність податкового повідомлення-рішення, яким донараховано 6939,87 грн. податку на додану вартість, з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій.
З наведених підстав в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, з таких підстав.
Судом встановлено, що старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ інспектором податкової служби I рангу управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Рівне Семенюк Н.Ю. проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість АТ "МТД Рівне" код ЄДРПОУ 21080500, поданих за січень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі № 5801 від 19.02.2009 року), за вересень 2008 року (дата реєстрації в податковому органі № 115246 від 20.10.2008 року), за жовтень 2008 року (дата реєстрації в податковому органі № 132124 від 20.11.2008 року), за грудень 2008 року (дата реєстрації в податковому органі № 154425 від 15.01.2009 року).
Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у деклараціях, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість платником порушено "Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (в редакції наказу № 213 від 15.06.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 702/10982 від 30.06.2005 року).
Згідно з поданими АТ "МТД Рівне" до ДПІ у м. Рівне податковими деклараціями з ПДВ за січень 2009 року , вересень 2008 року, жовтень 2008 року, грудень 2008 року та додатками 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено, що підприємство мало взаєморозрахунки з ПП "Агроімпекс-Ресурс", всього на суму ПДВ 6609,40 грн., в т.ч. в січні 2009 року - на суму ПДВ 1598 грн., в вересні 2008 року на суму 1098 грн., в жовтні 2008 року на суму ПДВ 1717,40 грн., в грудні 2008 року на суму ПДВ 1098 грн.
ДПІ у м. Рівне 14.07.2010 року отримано витяг з вироку Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року, в якому вказано, що діяльність ПП "Агроімпекс-Ресурс", код ЄДРПОУ 35899158, носила фіктивний характер.
В акті перевірки зазначено, що операції з поставки товарів для АТ "МТД Рівне" від ПП "Агроімпекс-ресурс" код за ЄДРПОУ 35899158 не здійснювались.
Згідно висновку акту перевірки, встановлено порушення підпункту 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 6609,40 грн. (а.с. 8-9).
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне 29.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005891541/0/15-214, яким для Акціонерного товариства "Міжнародний торговий дім Рівне" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" усього 6939,87 грн., у тому числі за основним платежем 6609,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 330,47 грн. (а.с. 10).
Платником податків використано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої скарги платника залишені без задоволення, сума податкового зобов'язання - без зміни.
Позивач в обгрунтування правомірності формування податкового кредиту пред'явив в судовому засіданні первинні документи по взаємовідносинах з ПП "Агроімпекс-Ресурс":
- податкові накладні від 30.01.2009 року № 30.01.02 на суму ПДВ 1598,00 грн., від 31.12.2008 року № 31.12.14 на суму ПДВ 1098,00 грн., від 28.11.2008 року № 28.11.11 на суму ПДВ 1098,00 грн., від 30.09.2008 року № 68 на суму ПДВ 1098,00 грн., від 06.10.2008 року № 93 на суму ПДВ 1717,40 грн. Вказані податкові накладні підписані ОСОБА_4, номенклатура поставки - розміщення рекламних матеріалів (а.с.11-15);
- акти виконаних робіт про розміщення ПП "Агроімпекс-Ресурс" рекламних матеріалів (а.с.16-23);
- договір № 22/09/08 про надання послуг по проведенню рекламної кампанії, укладений 19.09.2008 року між замовником АТ "Міжнародний торговий дім Рівне" та виконавцем ПП "Агроімпекс-Ресурс", підписаний від виконавця ОСОБА_4 (а.с. 24-29);
- службові записки про перевірку наявності рекламних матеріалів (а.с.30-46).
На думку представника позивача, вказані документи є належними доказами, які підтверджують реальність виконання робіт (надання рекламних послуг) від ПП "Агроімпекс-Ресурс" для АТ "МТД Рівне", що дає платнику податків право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та спростовує висновки податкового органу про безтоварність поставок товарів (робіт, послуг).
Дослідженим в судовому засіданні вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року в кримінальній справі № 1-386/10, яким засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ст.200, ч. 2 ст.205 Кримінального Кодексу України за створення та діяльність фіктивних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності (а.с. 86-154), встановлено наступне.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5, діючи як керівники створеної та очоленої організованої злочинної групи, переслідуючи спільну злочинну мету щодо отримання незаконних доходів на постійній основі шляхом створення фіктивних підприємств, з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності, в середині квітня 2008 року запропонували своєму знайомому ОСОБА_12 виступити за грошову винагороду засновником та директором ПП "Агроімпекс-Ресурс". Було проведено державну реєстрацію вказаної юридичної особи, виготовлено печатки підприємства, взято підприємство на податковий облік в ДПІ у м. Рівне, видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, відкрито розрахункові рахунки в банківських установах. В кінці серпня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запропонували своєму знайомому ОСОБА_4 зайняти посаду директора ПП "Агроімпекс-Ресурс" та подали відповідні зміни державному реєстратору. При цьому ОСОБА_4 ніяких господарських операцій як директор ПП "Агроімпекс-Ресурс" не здійснював, про фіктивні операції через ПП "Агроімпекс-Ресурс", що проводилися членами організованої злочинної групи, не знав.
За період з вересня 2008 року по 31 березня 2009 року на розрахункові рахунки ПП "Агроімпекс-Ресурс" з метою конвертації надійшли начебто як оплата за товарно-матеріальні цінності, надані послуги від різних суб'єктів підприємницької діяльності грошові кошти в сумі 14 040 804,27 грн.
В той же час, Особа-1 здійснювала безпосереднє складання бухгалтерських документів щодо фіктивних господарських операцій, проводила податковий облік ПП "Агроімпекс-Ресурс" та використовуючи встановлений програмно-технічний комплекс "Клієнт-Банк", кошти, які знаходились на розрахункових рахунках ПП "Агроімпекс-Ресурс", під виглядом проведення легальних господарських операцій, перераховувала на розрахункові рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності та для проведення їх конвертації в готівку на розрахункові рахунки приватних підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_9, якими грошові кошти знімалися по грошових чеках з призначенням платежу "На закупку товару", а в подальшому розподілялися між членами організованої злочинної групи та замовниками конвертації.
Таким чином, членами організованої злочинної групи в результаті злочинної діяльності, пов'язаної з конвертацією коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів підприємницької діяльності, за період часу з 06.05.2008 року по 31.03.2009 року ПП "Агроімпекс-Ресурс" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 3 141 431,75 грн., завищено податковий кредит за вказаний період на суму 3 141 431,75 грн., чим завдано державним інтересам шкоди у великому розмірі.
Аналізуючи зібрані в кримінальній справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку про їх належність, допустимість, достовірність та достатність для підтвердження скоєння підсудними інкримінованих їм досудовим слідством злочинів. Зокрема, суд вважає доведеним те, що внаслідок діяльності ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП "ТЕК "Транс ОСОБА_13", ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПП "Парітет", ПП “Західлісбуд”, ПП "Форестер Гроуп" в результаті задекларованих господарських операцій на досудовому слідстві та в суді не було встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом одного календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у вказаних суб'єктів господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Отже, суд вважає доведеним те, що така діяльність наведених суб'єктів підприємницької діяльності носила фіктивний характер.
Вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року в кримінальній справі № 1-386/10 набрав законної сили.
Згідно ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду в справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року є обов'язковим для адміністративного суду в даній справі, оскільки вона стосується правових наслідків діяльності діяльності осіб, засуджених за вчинення фіктивного підприємництва, та Приватного підприємства "Агроімпекс-Ресурс", яка визнана судом фіктивною.
Таким чином, здійснення Приватним підприємством "Агроімпекс-Ресурс" фіктивного підприємництва за період 2008-2009 років підтверджене належними й допустимими доказами, сумнівів у суду не викликає.
В тому числі, суд вважає доведеним, що задекларовані господарські операції щодо надання послуг (виконання робіт) для АТ "Міжнародний торговий дім Рівне" контрагентом ПП "Агроімпекс-Ресурс" не відповідають вимогам закону, оскільки діяльність вказаного контрагента позивача в цілому носила фіктивний характер, а документи фінансово-господарської діяльності підписувались без наміру реального проведення операцій, що в них зазначені.
На думку суду, покликання позивача на фактичне одержання ним товарів (робіт, послуг) від ПП "Агроімпекс-Ресурс" не спростовують вказаного вище висновку, оскільки відсутні будь-які передбачені законом підстави для ідентифікації суб'єкта господарювання ПП "Агроімпекс-Ресурс" як реального постачальника (продавця) таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 5 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Пунктом 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, чинній на час виникнення та існування відповідних правовідносин, визначено поняття "продажу товарів" як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Згідно статті 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Суд критично оцінює твердження позивача, що податкові накладні ПП "Агроімпекс-Ресурс" були належним чином оформлені, не викликали сумніву в своїй достовірності, відтак були належною підставою для бухгалтерського обліку.
Даючи правову оцінку спірним правовідношенням, суд виходить з того, що згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) із змінами та доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення
Статтею 2 Закону № 996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону № 996- XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до стаття 4 названого Закону, одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно з п.2.4 вказаного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Оцінюючи фактичні обставини справи в контексті вказаних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що оскільки вироком суду в кримінальній справі встановлено, що діяльність ПП "Агроімпекс-Ресурс" була фіктивною, а бухгалтерські та податкові документи вказаним суб'єктом господарювання складалися без наміру підтвердження реального факту здійснення господарських операцій, то такі документи ПП "Агроімпекс-Ресурс" є протиправними по суті, а тому не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують господарські операції в розумінні закону.
Таким чином, у результаті порушення вказаним контрагентом своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені ними з позивачем, мають протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту АТ "Міжнародний торговий дім Рівне" по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу України є нікчемним.
Суд вважає, що контролюючим органом при прийнятті спірного рішення було вичерпно з'ясовано відсутність належних доказів реального вчинення операції з поставки товару (робіт, послуг) позивачеві зі сторони ПП "Агроімпекс-Ресурс" через відсутність в останнього можливостей на виконання господарських зобов'язань.
Питання нарахування, сплати до бюджету, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на час виникнення та існування спірних правовідносин були регламентовані Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97).
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак, фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення саме контрагентом платника виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
З врахуванням викладеного, суд вважає підставним висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР при включенні до податкового кредиту в вересні, жовтні, грудні 2008 року, січні 2009 року по взаєморозрахункових операціях з контрагентом ПП "Агроімпекс-Ресурс" на загальну суму 6609,40 грн., а відтак донарахування податкового зобов'язання на вказану суму та врахування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.
Суд не приймає доводи позивача про порушення порядку та строків проведення відповідачем перевірки.
При цьому суд враховує, що згідно п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Використання ДПІ у м. Рівне при перевірці, окрім податкових декларацій з податку на додану вартість АТ "Міжнародний торговий дім Рівне", також вироку Рівненського міського суду в кримінальній справі від 25.05.2010 року, свідчить про те, що проведена перевірка не була камеральною в розумінні закону, а відтак пояснення представника відповідача про помилковість зазначення в акті перевірки як "документальної невиїзної (камеральної) перевірки" на думку суду є підставними та заслуговують на увагу.
Згідно пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181-III, чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, і вказаний термін відповідачем не пропущено.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що при прийнятті спірного податкового податкового повідомлення-рішення № 0005891541/0/15-214 від 29.09.2010 року суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, об'єктивно, з урахуванням всіх обставин справи, а відтак підстави для скасування названого податкового повідомлення-рішення відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В позові Акціонерному товариству "Міжнародний торговий дім "Рівне" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005891541/0/15-214 від 29.09.2010 року - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.