Справа № 2а/1770/1172/2011
14 квітня 2011 року 17год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_2
відповідача: представник Ковальчук В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування рішень , -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся з адміністративним позовом до Сарненського районного суду Рівненської області про скасувуання рішення Сарненської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.09.2010 року № 0001362343 та від 19.10.2010 року № 0001312343.
Ухвалою судді Сарненського районного суду Рівненської області від 10.12.2010 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Сарненської МДПІ про скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 03.03.2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Сарненської МДПІ про скасування рішень про застосування штрафних санкцій передано до Рівненського окружного адміністративного суду для розгляду за предметною підсудністю.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що 08.07.2010 року працівники Скадовської МДПІ у Херсонській області провели перевірку підприємницької діяльності позивача в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області. Під час перевірки попросили документи (накладні) на товар, перелік якого вказано в додатку до акту перевірки. ОСОБА_3 пояснив, що займається підприємницькою діяльністю по спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку і має право на ведення спрощеного обліку та звітності (ведення книги обліку доходів і витрат, про що зазначено в Указі Президента України "Про спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03 липня 1998 року). Надати документи на товар погодився, однак попросив зачекати. Нічого не пояснюючи, працівники податкової інспекції склали акт перевірки, в якому зазначили, що ОСОБА_3 порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на товар, вказаний у додатку до акту перевірки, відсутні первинні документи на загальну суму 9706,00 грн.
Крім цього, 18.08.2010 року працівниками Скадовської МДПІ у Херсонській області проведено перевірку підприємницької діяльності ОСОБА_3 в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, за результатами якої складено акт про те, що у закладі громадського харчування відсутня наочна інформація про місця для куріння (напис "Місце для куріння", відповідний графічний знак, медичне попередження про шкоду куріння для здоров'я), що є порушенням вимог ст. 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодово-ягідного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 року.
Представник позивача вважає, що дана норма позивача не стосується, оскільки місцем торгівлі у нього є літня площадка (майданчик) розміром 4 метри на 5 метрів, де здійснюється виносна торгівля на підставі дозволу Лазурянської селищної ради № 135. На даному майданчику знаходиться одна морозильна камера з морозивом, одна пивна установка (пиво на розлив), один холодильник із напоями (вода і сік). Отже, зазначене місце торгівлі не є закладом громадського харчування. До закладів (підприємств) громадського харчування належать: фабрики-кухні, фабрики-заготівники, кафе, їдальні, магазини кулінарних виробів, кулінарії, ресторани та бари.
Сарненська МДПІ у Рівненській області, за місцем податкового обліку підприємця ОСОБА_3, на підставі актів перевірок Скадовської МДПІ Херсонської області винесла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362343 від 30.09.2010 року, № 0001412343 від 19.10.2010 року, які представник позивача просить скасувати.
Відповідач, Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.34-36). В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю співпадають з викладеним в запереченнях. Вказав, що згідно акту перевірки ДПА в Херсонській області від 08.07.2010 року НОМЕР_2 встановлено факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України від 16.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
У відповідності до статті 21 Закону № 265/95-ВР, до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, в сумі 19412,00 гривень.
Крім цього, згідно акту перевірки ДПА в Херсонській області від 30.08.2010 року НОМЕР_1, перевіркою господарської одиниці - кафе суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 встановлено, у місцях, відведених для куріння, не розміщено прямокутного графічного знаку із текстом: "Місце для куріння" та інформацію про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!", що є порушенням частини дев'ятої статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВP.
Абзацом дев'ятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВP передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.
У відповідності до вказаної норми закону, до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції в сумі 3400 гривень.
Спірні рішення про застосування штрафних санкцій вважає правомірними, просить в задоволенні позову ОСОБА_3 до Сарненської МДПІ відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності серія НОМЕР_3 від 16.11.1992 року, виданого Сарненською районною державною адміністрацією Рівненської області (а.с.32).
Сарненською МДПІ 01.01.2010 року видано ОСОБА_3 свідоцтво про сплату єдиного податку серія Ж № 799195, термін дії свідоцтва - 2010 рік, види діяльності: роздрібна торгівля продовольчими та промисловими товарами в магазинах (в селах); кафе (в селах). Місце здійснення діяльності - с. Лазурне Скадовського району Херсонської області (а.с.31).
Працівниками Скадовської МДПІ у Херсонській області 08.07.2010 року було проведено перевірку господарської одиниці - магазину за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки було складено акт НОМЕР_2 від 08.07.2010 року, згідно якого встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на товари, вказані у додатку до акту перевірки, відсутні первинні документи на загальну суму 9706,00 грн. (а.с.46-48).
На підставі вказаного акту перевірки, за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, ст.3 п.12, із змінами та доповненнями, Сарненською МДПІ Рівненської області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362343 від 30.09.2010 року, яким до ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 19412,00 грн. (а.с.19).
Працівниками Скадовської МДПІ у Херсонській області 18.08.2010 року було проведено перевірку господарської одиниці - кафе за адресою: АДРЕСА_2, суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт НОМЕР_1 від 30.08.2010 року (а.с.50-51), згідно якого встановлено, що у закладі громадського харчування (є бар-стійка, столики зі стільцями, реалізується пиво на розлив та інші товари для споживання на місці) дозволено тютюнопаління (в наявності попільнички, відвідувачі вільно палять) - наочна інформація про місця для куріння (напис "Місце для куріння", відповідний графічний знак, медичне попередження про шкоду куріння для здоров'я) відсутня.
На підставі вказаного акту перевірки, за порушення вимог ст.15-2 Закону України від 19.12.1995 року "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями), Сарненською МДПІ Рівненської області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0001412343 від 19.10.2010 року, яким до ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. (а.с.16).
ОСОБА_3 на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362343 від 30.09.2010 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001412343 від 19.10.2010 року було подано скаргу до ДПА України в Рівненській області. За результатами розгляду скарги 30.11.2010 року ДПА України в Рівненській області спірні рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.17-18).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником продовольчого магазину за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2006 року ВСО 924648 (а.с.68-69).
Згідно акту перевірки ДПА в Херсонській області від 08.07.2010 року НОМЕР_2 позивачем порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме в магазині за адресою АДРЕСА_1, на товар, вказаний в додатку, відсутні первинні документи на загальну суму 9706 грн.
Заперечуючи вказаний висновок податкового органу, позивач покликається на те, що як платник єдиного податку він не зобов'язаний вести облік товарних запасів, а також покликається на наявність відповідних первинних документів, копії яких надав до справи (а.с.20-25).
При вирішенні спору в даній частині суд виходить з того, що відповідно до п.12 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно статті 6 Закону № 265/95-ВР, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави суду дійти висновку, що закон не звільняє фізичну особу - підприємця (в тому числі й платника єдиного податку) від обов'язку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, більше того, закон приписує суб'єктам підприємницької діяльності здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що на час перевірки за місцем реалізації знаходились товарні запаси на загальну суму 9706,00 грн. (а.с. 48), позивач був присутнім під час перевірки, що не заперечується його представником в судовому засіданні. Будь-які документи на підтвердження обліку вказаних товарно-матеріальних цінностей до перевірки пред'явлені не були. Зауважень до акту перевірки в відповідному розділі акту позивач не відобразив, від підписання акту відмовився (а.с.49). Відомостей, що підтверджуючі облік товарно-матеріальних цінностей документи надавалися платником податків під час адміністративного оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивачем не надано, судом не встановлено.
Долучені позивачем до матеріалів справи копії документів (а.с.20-26), якими позивач обгрунтовує ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, судом оцінюються критично, оскільки найменування зазначених в таких документах товарно-матеріальних цінностей не відповідає зазначеним в додатку до акту перевірки, зокрема в накладній від 06.07.2007 року № 3292, від 17.04.2010 року № 9501/03264 (а.с.20); відсутність відомостей про одержувача товарно-матеріальних цінностей в видаткових накладних № 19 (на суму 8099,00 грн.) та № 20 (на суму 276,00 грн.) від 02.07.2010 року унеможливлює ідентифікацію покупця; накладна № 2021587 (на суму 402,80 грн.) датована 09.07.2010 року (а.с.25), в той час як перевірка проводилась 08.07.2010 року.
З огляду на вказані обставини, суд приходить до переконання, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив наявності первинних документів на товар, що знаходився в реалізації на момент проведення перевірки, та не підтвердив ведення обліку товарних запасів.
Згідно з ст. 21 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, добросовісно, об'єктивно, з урахуванням всіх обставин справи. Належними та допустимими доказами відповідач підтвердив правомірність застосування до СПД ОСОБА_3 за порушення п.12 ст.3 Закону України № 265/95-ВР штрафної (фінансової) санкції в подвійному розмірі вартості необлікованих товарів за цінами реалізації в сумі 19 412,00 грн.
Підстав для визнання протиправним та скасування рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" від 30.09.2010 року № 0001362343 суд не вбачає.
При перевірці правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення приписів Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, із змінами та доповненнями (далі по тексту судової постанови Закон № 481/95-ВР), судом встановлено наступне.
Виконавчим комітетом Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області підприємцю ОСОБА_3 видано дозвіл № 135 від 29.06.2010 року терміном дії до 31.09.2010 року на виносну торгівлю морозивом, солодкою та мінеральною водою, пивом в АДРЕСА_2 біля бази відпочинку "Буревісник" (а.с. 15, 30).
В позовній заяві позивач зазначає, що він здійснює свою підприємницьку діяльність на літньому майданчику, у вигляді виносної торгівлі за дозволом Лазурненської селищної ради № 135. Вказує на те, що даний майданчик не є закладом громадського харчування, як зазначили податкові інспектори в акті перевірки, а відтак на нього не поширюються вимоги Закону № 481/95-ВР щодо облаштування застережними написами про шкоду паління.
Як зазначено в акті від 18.08.2010 року (а.с.50-51), перевірка була проведена в господарській одиниці - кафе за адресою АДРЕСА_2, яке облаштоване таким чином: є бар-стійка, столики зі стільцями, реалізовується пиво на розлив та інші товари для споживання на місці, дозволено тютюнопаління, є в наявності попільнички, відвідувачі вільно палять. Застережні написи про шкоду куріння відсутні. Зазначені обставини представник позивача не заперечив.
При вирішенні спору в даній частині суд виходить з того, що згідно преамбули Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Основи державної політики щодо споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів закріплені в розділі IV-1 Закону № 481/95-ВР.
Зокрема, основні засади обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів закріплені в статті 15-1 цього Закону.
Обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється шляхом реалізації правових (законодавчих), економічних, медичних та адміністративних заходів, а саме:
пропаганди здорового способу життя, вільного від споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
включення до загальноосвітніх програм та професійних освітніх програм усіх навчальних закладів України незалежно від форми власності положень про шкідливий вплив споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на організм людини, а також про переваги здорового способу життя;
створення економічних та правових умов, що сприяють зменшенню споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
охорони права тих, хто не курить, жити в середовищі, вільному від тютюнового диму;
інформування про шкоду надмірного споживання алкогольних напоїв та шкідливість вживання тютюнових виробів та про рівні вмісту смол та нікотину в димі сигарети;
лікування алкогольної та тютюнової залежності;
протидії незаконному ввезенню та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
охорони фізичного здоров'я людини;
пропаганди родинно-сімейних традицій та виховання здорової дитини.
Обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено в статті 15-2 Закону № 481/95-ВР
Зокрема, вказаною нормою закону забороняється куріння тютюнових виробів:
1) у ліфтах і таксофонах;
2) у закладах охорони здоров'я;
3) у навчальних та освітньо-виховних закладах;
4) на дитячих майданчиках;
5) на спортивних майданчиках;
6) у під'їздах жилих будинків;
7) у підземних переходах;
8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).
Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:
1) у закладах громадського харчування;
2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
3) у приміщеннях закладів культури;
4) у приміщеннях закритих спортивних споруд;
5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.
Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 затверджено Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, які визначають загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання).
Згідно п.3, п.4 розділу "Загальна частина" названого Порядку, торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства. Торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими актами законодавства, а також цим Порядком.
Пунктом 6 вказаного Порядку встановлено, що суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо).
Згідно пункту 7 вказаного Порядку, торговельними об'єктами є:
1) магазин, який може бути:
за товарною спеціалізацією - продовольчим, непродовольчим, змішаним;
за товарним асортиментом - універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим;
за методом продажу товарів - з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торговельні автомати;
2) павільйон;
3) кіоск, ятка;
4) палатка, намет;
5) лоток, рундук;
6) склад товарний;
7) крамниця-склад, магазин-склад.
Згідно пункту 8 Порядку, заклад ресторанного господарства розміщується у спеціально призначеному та обладнаному приміщенні.
Пунктом 10 Порядку суб'єктам господарювання приписано забезпечити, зокрема:
відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;
продаж товарів згідно з установленими правилами і нормами.
Тобто, відповідно до норм Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, суб'єкт господарювання, незалежно від статусу місця здійснення підприємницької діяльності - торгівельного об'єкта чи закладу ресторанного господарства, зобов'язаний забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів, що регламентують здійснення такої діяльності.
Матеріалами справи стверджується, що позивач з дозволу виконавчого комітету Лазурненської селищної ради здійснював підприємницьку діяльність (торгівельну) продуктами харчування, напоями на спеціально обладнаному літньому майданчику в смт. Лазурне. Такий майданчик обладнаний баром-стійкою, столиками, стільцями; на столиках розміщені попільнички, відвідувачі вільно палять.
На думку суду, твердження позивача про те, що приписи статті 15-2 Закону № 481/95-ВР стосуються лише закладу громадського харчування, яким він не являється, є хибними, оскільки безпосередньо до закладів громадського харчування відноситься вимога закону щодо відведення не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.
Суд вважає, що не залежно від виду здійснення торгівельної діяльності суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити виконання приписів ст.15-2 Закону № 481/95-ВР, яка чітко визначає, що власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Позивач при здійсненні торгівельної діяльності, а саме реалізації споживачам продуктів харчування та напоїв на літньому майданчику, облаштованому як кафе, вказаної вимоги закону не дотримався.
Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст.17 Закону № 481/95-ВP, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.
З наведених підстав суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення про застосування до позивача фінансових санкцій № 0001412343 від 19.10.2010 року суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, розсудливо, з врахуванням всіх обставин справи. Доводи позивача висновків податкового органу не спростовують. Підстав для скасування рішення про застосування фінансових санкцій суд не вбачає.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В позові ОСОБА_3 про скасування рішень Сарненської МДПІ від 30.09.2010 року № 0001362343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, від 19.10.2010 року № 0001412343 про застосування фінансових санкцій, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.