Україна
21 червня 2011 р. справа № 2а-7188/08/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі В С Т А Н О В И В:
11.03.2008 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області про відшкодування матеріальних збитків 500 000 грн. та моральних збитків 500 000 грн., зобов'язання видати звітну довідку № 270 бухгалтерського обліку від 06.08.1998, з якої правилася пенсія № 103/12 за підписом керівника УПФУ у м. Костянтинівка ОСОБА_2 у порядку досудової підготовки та розслідування у справі.
До початку розгляду справи по суті позивач уточнював та доповнював позовні вимоги, зазначивши, що 16.02.1987 адміністрацією виробничого об'єднання «Скло» його було відряджено та призвано на спеціальні військові збори для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач працював у зоні підвищеного радіаційного контролю 14 годин на добу, напрацьовував 240км по автомобільному спідометру, у 3 зоні станції перевантаження - відселених пунктах 2 і 1 зонах, та у зоні підвищеного радіаційного контролю у період з 9 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та 2, 3 травня 1986р. Ним була отримана підвищена доза опромінення 23,92 рентгена. У 1998 році позивачу була встановлена група інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи. 06.08.1998 позивачу була призначена пенсія під реєстраційним номером 103/12 у розмірі прожиткового мінімуму 141,27 грн. У призначенні пенсії з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження та характеру виконуваної роботи було відмовлено. Для нарахування пенсії була взята мінімальна заробітна плата 16,62 грн. Перерахунок пенсії йому також не проводився.
Просив:
- висвітлити та засудити корупційну схему брудних технологій щодо технічної підробки пенсійних документів посадовими особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5
- провести судово-бухгалтерську експертизу звітної довідки бухгалтерського обліку № 201 від 15.10.1998 за ознакою ї підробки адміністрацією - посадовими особами УПФУ в м. Костянтинівка ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5
- визнати дії та вчинки посадових осіб УПФУ в м. Костянтинівка такими, що суперечать та не відповідають реалізації виконання соціальної програми ст. 54 п. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
- зобов'язати УПФУ в м. Костянтинівка видати звітну довідку № 270 бухгалтерського обліку від 06.08.1998, з якої правилася пенсія № 103/12 за підписом керівника УПФУ в м. Костянтинівка ОСОБА_2 у порядку досудової підготовки та розслідування у справі;
- визначити та засвідчити його соціально-правовий статус таким, що відповідає ст. 15, ст. 54 п. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
- надати конституційне право щодо одноособового захисту своїх конституційних прав і свобод у судовому процесі відповідно до ст. 49 КАС України, ст. 32 Конституції України, ст. 70 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
- відшкодувати матеріальні збитки 500 000 грн. і моральні збитки 500 000 грн.
Також позивач доповнив позовні вимоги та просив прийняти постанову про призначення кримінальної справи у відношенні посадових осіб УПФУ в м. Костянтинівка ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і притягнути їх до кримінальної відповідальності за п.п. 1-3 ст. 161, ст. 356, п.п. 1-2 ст. 238, п.п. 1-2 ст. 366, п.п. 1-2 ст. 364, п. 2 ст. 210, п.п. 1, 3 ст. 365 КК України та ст.ст. 306, 308 КУпАП.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка перерахована згідно його заяви та довідки про заробітну плату за дні роботи в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видану ВАТ «Костянтинівський скляний завод» 06.08.1998 № 270 в розмірі 1037 грн. з 01.01.2008. З 01.01.2008 основний розмір пенсії позивачу встановлений у розмірі 705,00 грн., додаткова пенсія як інваліду 2 групи встановлена у розмірі 94 грн., підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи встановлене у розмірі 188 грн., додаткова пенсія як інваліду війни 2 групи - 50 грн. Відповідно до п.п. 12-15, 17 п. 29 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з 01.01.2008 були внесені зміни до ст.ст. 50-52, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до яких розміри пенсій встановлені у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Загальний розмір пенсії позивача після перерахунку відповідно до вимог зміненого законодавства буде складати суму меншу, ніж вимагає позивач і яка не буде відповідати вимогам чинного законодавства. Вказані зміни свідчать про те, що до 01.01.2008 відповідачем розмір пенсії позивачу був встановлений правильно відповідно до вимог чинного законодавства. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 16-17).
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 29.07.1998 та є інвалідом ІІ групи (а.с. 7).
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновкуё що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення” - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про перерахунок пенсії) передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Зокрема, для інвалідів ІІ групи розмір додаткової пенсії визначений як 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.
Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.
Частиною 3 статті 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії) передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 22 грн. 30 коп., що визначені постановою Кабінету Міністрів Україні «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами, внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), суд не приймає до уваги, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2007 р. - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 387 грн., з 1 жовтня 2007 року - 395 грн.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року (опубліковано у газетах „Урядовий кур'єр” та „Голос України” від 28.03.2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовуються прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн.; 415,11 грн.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.
Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій.
Позиція відповідача ґрунтується на постановах Кабінету Міністрів України, які не підтверджують доводи представника відповідача стосовно того, що будь-яким з них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС. Посилання на постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 та від 27.12.2005р. № 1293 суперечить приписами пункту 1, 6 статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України”, „Кечко проти України”.
Також, згідно ч.1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсій (державної та додаткової) у розмірах, менших від восьми мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 50 та частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.06.2007 року із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, що визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Оскільки під час судового засідання суду не було надано документів, з яких було б можливо встановити дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, суд вважає за можливе у даному випадку взяти до уваги дату звернення позивача до суду із даним позовом та з огляду на приписи ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок у відповідності до вищезазначених вимог Закону має бути проведений з 01.03.2008.
Що стосується іншої частини позовних вимог, які стосуються призначення та обчислення позивачу пенсії по інвалідності, то ухвалою суду від 05.06.2008 судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу щодо з'ясування питань правильності призначення до виплати пенсії ОСОБА_1, а також правильності обчислення заробітної плати ОСОБА_1 для обчислення пенсії з 16.02.1987 по 15.05.1987.
Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи № 2973/25 від 20.05.2011, у результаті дослідження наданих експерту документів, визначити правильність призначеної до виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності не є можливим, у зв'язку з неможливістю здійснити документально обґрунтований розрахунок його заробітної плати за дні роботи у зоні відчуження, а також не є можливим здійснити документально обґрунтований розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 для обчислення пенсії за дні роботи в зоні відчуження з 16.02.1987 по 15.05.1987 у зв'язку з відсутністю у наданій копії довідки, виданої 15.09.1993 Центральним архівом Міністерства оборони України за № 51/9515 даних про фактично відпрацьований час у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місці і тривалості робочого дня.
З огляду на приписи ст.ст. 69, 70, 79, 82 КАС України, суд приймає зазначений вище висновок експертизи у якості доказу в даній адміністративній справі.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки суду не було надано документів, які б дозволяли визначити правильність призначеної до виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та здійснити документально обґрунтований розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 для обчислення пенсії за дні роботи в зоні відчуження з 16.02.1987 по 15.05.1987, а також враховуючи, що ці обставини також не є можливим встановити шляхом проведення судово-бухгалтерської експертизи, суд приходить до висновку, що сторонами не було виконано обов'язку доведення обґрунтування позовних вимог та заперечень.
Суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Оскільки у даному випадку залишилися непідтвердженими обставини стосовно визначення правильності призначеної до виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та здійснення документально обґрунтованого розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 для обчислення пенсії за дні роботи в зоні відчуження з 16.02.1987 по 15.05.1987, та враховуючи, що з приводу цих обставин відсутні інші фактичні дані та докази на їх підтвердження, а також те, що судом з метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи вживалися передбачені законом заходи для витребування та дослідження доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити за їх необґрунтованістю належними та допустимими доказами. До того ж, судом вже було встановлено вище протиправність дій УПФУ в м. Костянтинівка щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності (державної та додаткової пенсій) відповідно до ст.ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а також суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок пенсії з 01.03.2008. Тобто, фактично порушені права позивача поновлені судом.
Щодо позовних вимог про притягнення посадових осіб УПФУ в м. Костянтинівка до адміністративної та кримінальної відповідальності, то ці вимоги також не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частиною 3 цієї статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Вимоги про притягнення посадових осіб УПФУ в м. Костянтинівка до адміністративної та кримінальної відповідальності належить розглядати у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення та у порядку кримінального судочинства відповідно до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) відповідно. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача та роз'яснює, що він у даному випадку має право звернутися до відповідних органів із заявами про притягнення посадових осіб УПФУ в м. Костянтинівка до адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, встановленому КУпАП та КПК України.
Також суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивач ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні не зазначив жодного доказу заподіяння відповідачем йому матеріальної та моральної шкоди, не вказав, у чому саме виразилася така шкода, не довів причинний зв'язок між діями відповідача і заподіянням йому шкоди, а також не надав суду розрахунку суми компенсації за її заподіяння.
Що стосується позовних вимог про проведення судово-бухгалтерської експертизи, зобов'язання у порядку досудової підготовки надати звітну довідку № 270 бухгалтерського обліку від 06.08.1998, з якої правилася пенсія № 103/12, та надати конституційне право щодо одноособового захисту своїх конституційних прав і свобод у судовому процесі відповідно до ст. 49 КАС України, ст. 32 Конституції України, ст. 70 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає, що вони фактично не є позовними вимогами, а стосуються порядку проведення судового засідання у справі та дослідження доказів. Як вказувалося вище, судом були витребувані усі необхідні докази по даній справі, призначена експертиза, а також позивач був присутнім у судовому засіданні та користувався наданими йому правами.
Щодо позовних вимог про визначення та засвідчення соціально-правового статусу позивача таким, що відповідає ст. 15, ст. 54 п. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то цей факт також був встановлений судом вище у мотивувальній частині постанови та підтверджений відповідними посвідченнями позивача.
З огляду на викладене суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково та визнає протиправними дії УПФУ в м. Костянтинівка щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності (державної та додаткової пенсій) відповідно до ст.ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а також зобов'язує УПФУ в м. Костянтинівка здійснити позивачу такий перерахунок з 01.03.2008.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівка Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності (державної та додаткової пенсій) відповідно до ст.ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності (державної та додаткової пенсій) з 01.03.2008 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 червня 2011 року.
Повний текст постанови складений 26 червня 2011 року.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Галатіна О.О.