33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" червня 2011 р. Справа № 5019/556/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Огороднік К.М. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Власюка Валерія Васильовича" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.11 р. у справі № 5019/556/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Фермерського господарства "Власюка Валерія Васильовича"
про стягнення в сумі 548 253 грн. 75 коп.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
17.03.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до господарського суду із позовом до фермерського господарства "Власюка Валерія Васильовича" про стягнення заборгованості в розмірі 522147,39 грн. та 26106,26 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.04.2011 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 522147,39 грн. заборгованості, 26106,26 грн. штрафу, 5482,53 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу (суддя Василишин А.Р.).
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував ст. ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України та вказав, що за відповідачем перед позивачем рахується борг по договору від 12.02.2009 року з урахуванням угоди від 19.08.2010 року в сумі 522147,39 грн. та штраф у розмірі 26106,26 грн. Доказів сплати заборгованості відповідач не надав, а отже суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на договорі, угоді, законі та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.2011 року в частині стягнення з нього 26106,26 грн. штрафу скасувати та відмовити ТОВ "Суфле Агро Україна" в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції в частині стягнення штрафу неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та виніс рішення з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що в п. 4 угоди, яка передбачає сплату боргу з урахуванням штрафу, відсутня сума в розмірі 524752,63 грн., а також відсутня сума штрафу в розмірі 26106,26 грн. Вважає, що нарахування штрафу, відповідно до розрахунку здійсненого позивачем у розмірі 5 % на суму 522147,36 грн. не ґрунтується на договорі або законі, суперечить ст. 526 ЦК України та умовам угоди від 19.08.2010 року, відповідно до якої було визначено порядок нарахування штрафу.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що в угоді №3П від 19.08.2010 року йдеться про пролонгацію договору № 10004з від 12.02.2009 року, який є предметом розгляду даної справи та договору № 23/к від 27.03.2009 року, який не стосується даного спору. У п. 4 угоди зазначено суму заборгованості з урахуванням штрафу відразу по двом договорам, однак п. 1 угоди сторони погодили, що заборгованість за договором поставки № 1004з від 12.02.2009 року становить 524752,63 грн., тому відповідачу правомірно нарахований штраф у сумі 26106,26 грн.
У судове засідання представники сторін не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення слухання справи не подали.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 60, 61), отже апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін.
Як вбачається із апеляційної скарги, відповідач оспорює рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього штрафу. Поряд з тим, відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.2011 року у справі № 5019/556/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанцій, 12.02.2009 року між сторонами укладено договір № 1004з про поставку засобів захисту рослин (далі - договір), згідно п. 1.1 якого ТОВ "Суффле Агро Україна" зобов'язалось поставити, а фермерське господарство "Власюка Валерія Васильовича" - прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах, які визначені у додаткових угодах до даного договору, що є його невід'ємною частиною (а.с. 9-10).
Згідно п. 3.1 договору, позивач зобов'язався доставити засоби захисту рослин партіями в об'ємі, строки на умовах, що встановлені договором та за місцем попередньо узгодженим із відповідачем, а останній, у свою чергу, відповідно до п. 4.2 договору зобов'язався провести розрахунок за товар у термін та на умовах, вказаних у додатку № 1 до даного договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата за товар проводиться відповідно до умов, обумовлених у додатку № 1 до даного договору.
Апеляційним судом встановлено, що додатком № 1 від 12.02.2009 року до договору № 1004з від 12.02.2009 року (а.с. 10 на звороті - 11), сторони погодили кількість, пакування та вартість товарів, а також п. В передбачили, що платіж у розмірі 1137169,14 грн. сплачується відповідачем до 30.10.2009 року із корегуванням даного платежу на момент оплати пропорційно зміні курсу долару США/Євро, на підставі даних обмінних комерційних курсів долару США/Євро АТ "Каліон Банк Україна" на дату перед датою оплати.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар вважається переданим по кількості та якості після підписання відповідачем видаткової накладної.
На виконання свого обов'язку позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, товар із врахуванням корегування вартості на загальну суму 1158627,43 грн., що підтверджується видатковими накладними на отримання товару та рахунками коригування вартості накладних (а.с. 20-26). У свою чергу, відповідач, згідно накладних на повернення № 140, 140/1, 141 від 30.09.2009 року повернув позивачу товар на суму 164988,52 грн. (а.с. 17-19).
Таким чином, з урахуванням поверненого товару, на відповідача був покладений обов'язок по оплаті отриманого товару за договором № 1004з від 12.02.2009 року на суму 993638,91 грн.
19.08.2010 року між ТОВ "Суффле Агро Україна" та фермерським господарством "Власюка Валерія Васильовича" укладено угоду про пролонгацію та погашення боргу (далі - угода), відповідно до якої сторони підтвердили, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 873232,63 грн., що складається в тому числі із заборгованості за договором поставки № 1004з від 12.02.2009 року на суму 524752,63 грн. (а.с. 12-13).
Пунктом 2 угоди передбачено, що загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем становить 2607,24 грн.
Сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем, зазначена у п. 1 даної угоди, підлягає частковому погашенню на суму заборгованості позивача перед відповідачем, зазначену у п. 2 даної угоди, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України (п. 3 угоди).
Згідно п. 5 угоди, відповідач зобов'язався погасити суму боргу, зазначену в п. 4 даної угоди, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача до 1 жовтня 2010 року.
Беручи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що вирішуючи позов, суд першої інстанції врахувавши положення ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, умови договору № 1004з від 12.02.2009 року, угоди від 19.08.2010 року, обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 522147,39 грн.
Крім того, місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача стягнуто 26106,26 грн. штрафу. В свою чергу, апелянт зазначає, що нарахування штрафу у розмірі 5 % від суми 522147,36 грн. не ґрунтується на договорі або законі та суперечить ст. 526 ЦК України, умовам угоди.
Стеттею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено у ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Поряд з тим, п. 4 угоди також визначено, що у зв'язку з порушенням строків розрахунків відповідачем, сторони домовились нарахувати на суму боргу, зазначену в п. 3 даної угоди, суму штрафу в розмірі 5%. Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає погашенню відповідачем згідно даної угоди, становить 922862,89 грн.
Доводи апелянта про те, що у п. 3 та п. 4 угоди відсутня сума 524752,63 грн., а також відсутній штраф в розмірі 26106,26 грн. не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки визначення штрафу не у сталій грошовій сумі, а у відсотковому відношенні до суми боргу узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 231 ГК України, ч. 2 ст. 549 ЦК України та не суперечить іншим вимогам закону.
Апеляційний суд зауважує, що в угоді № 3П від 19.08.2010 року сторони погодили пролонгацію та погашення боргу за договорами № 1004 з від 12.02.2009 року та № 23/к від 27.03.2009 року, який не є предметом розгляду даної справи, тому у п. 3 та п. 4 угоди зазначено суму основного боргу та боргу з урахуванням штрафу відразу по двом договорам. Поряд з тим, розмір боргу по кожному договору окремо було додатково визначено у п. 1 угоди, тому на підставі п. 1 та п. 4 угоди, відповідачу правомірно нарахований штраф за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
Проте, дослідивши розрахунок штрафу наданий позивачем (а.с. 3), колегія суддів встановила, що останнім було допущено арифметичну помилку при нарахуванні штрафу в розмірі 5 % від 522147,39 грн. суми боргу, оскільки штраф складає 26107,37 грн., хоча позивач нарахував 26106,36 грн. Проте, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та те, що клопотання заінтересованої особи про вихід за межі позовних вимог подано не було, отже висновок суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 26106,36 грн. є вірним.
Таким чином, відповідно до ст. 47 ГПК України судом першої інстанції прийняте рішення за результатами дослідження усіх обставин справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.2011 року у справі № 5019/556/11 залишити без змін, апеляційну скаргу фермерського господарства "Власюка Валерія Васильовича" -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.