"21" червня 2011 р.Справа № 34-26/17-106-2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.
При секретарі: Хом'як О.С.
(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду № 316 від 10.05.2011р.)
За участю представників сторін:
від Одеської міської ради - ОСОБА_1, довіреність № 386/исх-гс від 16.12.2010р.
від Виконавчого комітету Одеської міської ради - ОСОБА_1, довіреність № 03-79 від 16.12.2010р.
від прокуратури Одеської області - Доброжан Н.І., посвідчення № 69 від 19.06.2009р.
Представник Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про час і місце його проведення повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2011р.
по справі № 34-26/17-106-2011
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Одеської міської ради
Виконавчого комітету Одеської міської ради
за участю першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси
про визнання права на реконструкцію
Відповідно до ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2011р. (суддя Фаєр Ю.Г.) у задоволені позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 без отримання дозволу на здійснення реконструкції об'єкта недовершеної будівництвом будівлі із переобладнанням її під салон для експонування та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, загальною площею 986,1кв.м., самовільно здійснила реконструкцію спірного об'єкту на земельній ділянці, яка не була їй відведена відповідно до вимог земельного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду від 11.04.2011р., фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято з порушенням та і з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені висновки такими, що не відповідають обставинам справи.
Відзивів на апеляційну скаргу від Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.
Представник Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Враховуючи строки розгляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних під став.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.09.2003р. між ПВП „Танго” та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПВП „Танго” продало, а фізична особа - підприємець ОСОБА_3 придбала належний продавцю на праві приватної власності корпус побутових приміщень, що знаходиться в м. Одесі по вул. Бугаївська, (колишня вул. Інструментальна) під номером 21, зазначений на схематичному плані літерою „Н” загальною площею 541,7 кв.м, незакінченого будівництвом, готовність якого до прийняття в експлуатацію складає 52%.
Вищевказаний договір був нотаріально засвідчений і зареєстрований КП „ОМБТІ та РОН” та виготовлено позивачу технічний паспорт вказаного приміщення загальною площею 986,1кв.м.
Позивач здійснив реконструкцію належного йому приміщення, внаслідок чого збільшилась загальна площа побутових приміщень, що склало 986,1 кв.м. і звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинно реконструйований об'єкт недовершеної будівництвом будівлі із переобладнанням її під салон для експонування та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення та розробку проекту відведення земельної ділянки, на підставі статей 331, Цивільного кодексу України, пославшись на наявність у нього необхідної документації для здійснення проекту рішення міськвиконкому Одеської міської ради реконструкції для експонування та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії проекту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради без дати та номеру „Про надання дозволу ФОП ОСОБА_3 на реконструкцію об'єкта недовершеного будівництвом будівлі з переобладнанням її під салон для експонування та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення та розробку відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21”, позивачу надано дозвіл на реконструкцію недовершеної будівництвом будівлі з переобладнанням її під салон для експонування та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення за адресою: м.Одеса, вул.Бугаївська, 21, після оформлення документів на право користування земельною ділянкою згідно з чинним законодавством.
Проте вказаний проект рішення не підписаний першим заступником міського голови, заступником міського голови, начальником юридичного департаменту та директором департаменту організаційно-кадрового і документального забезпечення та контролю, у зв'язку з чим вказана копія проекту рішення ОМР не може свідчити про наявність у позивача дозволу на реконструкцію будівлі, оскільки, виходячи зі змісту вказаної копії проекту рішення ця копія є лише копією проекту рішення ОМР, тобто не містить обов'язкових реквізитів будь-якого акту (у даному випадку рішення ОМР) дату та номер. Крім того зазначене рішення не підписано першими особами (їх заступниками) міської ради, що свідчить про відсутність підстав вважати, що цей проект рішення є саме рішенням про надання фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 дозволу на вказані вище дії.
Частиною 1 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” визначено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Статтею 23 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.
Відповідно до ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій” фізичні і юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування (тобто капітальних будівель або споруд) на земельних ділянках повинні отримати у відповідних виконавчих органів дозвіл на таке будівництво.
Статтею 301 Закону України „Про планування і забудову територій” та ч. 2, 3 ст. 18 Закону України „Про основи містобудування” визначено, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у відповідності до ст. 23 Закону України „Про планування і забудову території”, ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” встановлені основні вимоги і правила забудови території і використання земель, за якими здійснення будівництва на земельних ділянках, не наданих відповідно до вимог закону, без отримання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт є самовільним будівництвом.
Відповідно до ст. 328, ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 29 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено також обов'язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно ст.5 Закону України „Про основи містобудування” при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Згідно ст.12 Закону України „Про планування і забудову територій” генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами: готують обґрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації; вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок; організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів; організують проведення грошової оцінки земель; розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів; організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього впливу; узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць; встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб; вирішують інші питання.
Відповідно до ст.23 названого закону забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації. Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність” будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України „Про планування і забудову територій”.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №05/1-5098 від 14.10.2010р. інспекція ДАБК в Одеській області повідомила прокурора Малиновського району м. Одеси про невидачу дозволу на виконання будівельних робіт по вул. Бугаївська, 21 в м. Одесі, та власниці нежитлового приміщення гр.ОСОБА_3 інспекцією ДАБК надано припис на заборону виконувати будівельні роботи та представлення проектно-правової документації.
Крім того, 20.10.2010р. інспекцією ДАБК в Одеській області видано позивачу у даній справі припис на заборону виконувати будівельні роботи без дозволу інспекції ДАБК в Одеській області.
Зі схематичного плану прибудованої будівлі, що міститься у технічному паспорті на корпус побутових приміщень в житловому будинку № 21 по вул. Бугаївська в м. Одесі, виготовленого станом на 10.04.2008р., вбачається, що на 1-му поверсі вказаного будинку прибудовано приміщення площею 447,5 кв.м. та є штамп, що ця прибудова є самочинною.
Крім того, в листі Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” Одеської регіональної філії Державного комітету України із земельних ресурсів від 14.09.2010р. №08-02/15183, надісланому прокуратурі Малиновського району м.Одеси, зазначено про відсутність даних про реєстрації прав на земельну ділянку по вул. Бугаївській, 21, за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частини 1 -3 статті 376 Цивільного кодексу України).
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не отримала в установленому порядку дозвіл на здійснення реконструкції побутових приміщень, не ввела його в експлуатацію, Одеською міською радою не приймалося рішення про надання позивачу земельної ділянки під реконструювання побутових приміщень.
Отже, будівництво спірних об'єктів здійснено позивачем без отримання дозволу на здійснення вказаної реконструкції в установленому порядку, самовільно здійснила реконструкцію спірного об'єкту на земельній ділянці, яка не була їй відведена відповідно до вимог земельного законодавства, тому судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт самовільного будівництва: недовершеної будівництвом будівлі із переобладнанням її під салон для експонування та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення, що знаходяться за адресою:м. Одеса, вул. Бугаївська, 21.
Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2011р. по справі № 34-26/17-106-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без задоволення.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя В.В. Лашин
Повний текст постанови підписано 23.06.2011р.