"21" червня 2011 р.Справа № 15/92/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :
головуючого: Мирошниченко М. А.,
суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О. М.,
за участю представників сторін:
ПАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” -ОСОБА_1.(за дорученням),
Дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” - ОСОБА_2 (за дорученням)
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010р.
по справі №15/92/10
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
до відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”
про стягнення 11 908 770,05 грн.
01.06.2010 р. дочірня компанія „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - ДК „Газ України”, позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, назву якого замінено на підставі ст.25 ГПК України у зв'язку зі зміною найменування на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, (далі по тексту -ПАТ, відповідач) грошових коштів за поставлений відповідно до умов договору на постачання природного газу від 31.12.2008 року № 06/08-2393 у січні -квітні, серпні-грудні 2009р. природний газ у сумі 11903526 грн. 60 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення основного боргу - а.с.82 т.1), з яких: 10 005 130 грн. 96 коп.- основний борг за поставлений природний газ; 889 972 грн. 38 коп. пені за період з 27.11.2009 р. по 27.05.2010 р., 785 644 грн. 05 коп. -на які збільшився борг внаслідок інфляції за період березень 2009р.- квітень 2010р.; а також 222 779грн. 21 коп. - 3% річних за період з 11.03.2009 р. по 27.05.2010 р.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним.
31.12.2008 р. між ДК “Газ України” (Постачальник) та ВАТ „Миколаївгаз” (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/08-2393 (надалі -Договір) (а.с.10-12 т.1), відповідно до умов якого ДК “Газ України” зобов'язалась передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат (п.1.1), а ВАТ „Миколаївгаз” зобов'язалось прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору. Згідно п.5.1 остаточний розрахунок здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки місяця. Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені в п.5.1 договору Покупець, крім суми заборгованості, сплачує пеню в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У відповідності до п. 6.4. Договору, неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Згідно даного Договору, позивач зазначив, що він виконав свої зобов'язання, передавши відповідачу протягом січня-квітня, серпня-грудня 2009р. природний газ на загальну суму 25 687 353 грн. 52 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (а.с.17-24). Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 15 682 222 грн. 56 коп. Основний борг ПАТ „Миколаївгаз” перед ДК „Газ України" становить 10 005130грн. 96 коп., що відповідачем підтверджено підписанням двостороннього акту звіряння розрахунків від 30.09.10р. (а.с. 79). В обґрунтування позову позивач послався також на ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010р. (підписаним 05.11.2010 р. суддею Ржепецьким В.О.) позов ДК „Газ України” задоволено повністю. Своє рішення суд мотивував тим, що позивач довів належними доказами факт поставки відповідачу газу на заявлену суму та прострочення його оплати.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.94-97 т.1) та уточненнями до неї (а.с.1-2 т.2), в яких просить скасувати вище зазначене рішення суду та прийняти нове, за яким встановити суму основного боргу перед ДК „Газ України” за договором № 06/08-2393 від 31.12.2008 р. в розмірі 9870389, 87грн., а у решті позовних вимог відмовити.
Скаржник у скарзі зазначив, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права; неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені, а саме: місцевий господарський суд безпідставно прийняв у якості доказів та послався на акти звірки, без огляду на той факт, що ці акти підписано лише відповідачем в односторонньому порядку, суд безпідставно не врахував оплату від 30.11.2009 р., суд безпідставно не задовольнив клопотання про зменшення штрафних санкцій.
У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.108-11 т.1) та письмових поясненнях ДК „Газ України” (а.с.124-126 т.1) просило залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року у справі № 15/92/10 (судді Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010 р. по справі № 15/92/10 скасовано частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 10 005 130 грн. 96 коп. основного боргу, 21420грн. державного мита,198 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Решту позовних вимог залишено без розгляду (а.с.10-14 т.2).
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року у справі № 15/92/10 в частині залишення без розгляду та стягнення судових витрат скасувати та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.29-32 т.2), оскільки апеляційним судом порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду від 05.04.2011 р. (судді Демидова А.М., Шевчук С.Р., Коваленко С.С.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року у справі № 15/92/10 в частині залишення без розгляду та стягнення судових витрат скасовано та направлено для розгляду по суті до Одеського апеляційного господарського суду. (а.с.47-50 т.2).
Своє рішення Вищий господарський суд мотивував т наступним.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України, господарським судам слід враховувати, що застосування п. 5 цієї статті можливе лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду. Тобто, якщо позивач не подав витребувані документи, суд не має можливості розглянути справу по суті, оскільки позивач не надав йому необхідні для цього документи.
Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції не мав правових підстав залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 43 ГПК України, не дав належної правової оцінки наданим позивачем доказам, не зазначивши в мотивувальній частині постанови чим саме останні не обґрунтовують позовні вимоги та позбавляють можливості суд на їх підставі оцінити обґрунтованість нарахування штрафних санкцій, що в кінцевому результаті не дає суду право залишати позов без розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. (судді Мирошниченко М. А., Бєляновського В. В., Шевченко В. В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.06.2011 р. о 14:00, про що всі учасники процесу були повідомлені належним чином.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. виправлено технічну помилку допущену в ухвалі від 24.05.2011р.
21.06.2011р.Скаржник надав суду „відзив по справі” в якому, з посиланням на Закон України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”, зазначив що згідно вказаного закону підстав для стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних немає.
Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника підтримав скаргу і просив з урахуванням його доводів викладених у „відзиві по справі” скасувати рішення місцевого суду та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних.
Представник позивача просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Згідно ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з вищезазначених встановлених обставин розгляду цієї справи позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача (заявлені серед інших вимог) основного боргу у розмірі 10 005 130 грн. 96 коп. задоволені рішенням суду першої інстанції від 02.11.2010р і вказане рішення в части цього стягнення залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанції.
Предметом цього апеляційного провадження є перегляд рішенням місцевого суду в частині стягнення з відповідача : 889 972 грн. 38 коп. - пені за період з 27.11.2009 р. по 27.05.2010 р.; 785 644 грн. 05 коп. -на які збільшився борг внаслідок інфляції за період березень 2009р.- квітень 2010р.; 222 779грн. 21 коп. - 3% річних за період з 11.03.2009 р. по 27.05.2010 р., а також судових витрат.
Статтею 625 ЦК України , встановлено що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції , а також три проценти річних якщо іншій розмір процентів не встановлено договором або законом.
Приймаючи до уваги, що факти неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором та наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 10 005 130 грн. 96 коп. встановлено рішенням місцевого суду по цієї справі (яке залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанції і набуло в цієї частині законної сили) , то ці факти у відповідності до ст.35 ГПК України вважається встановленим (доведеним), а відтак у позивача були всі правові підстави для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача передбачених ст..625 ЦК України втрат від інфляції та 3% річних .
Ретельно дослідивши та перевіривши наявні у матеріалах справи надані позивачем розрахунки вказаних стягнень та письмові пояснення позивача по цім розрахункам колегія суддів дійшла висновку, що вони зроблені вірно з урахуванням встановлених Договором періодів (строків) оплати, розмірів фактично здійснених платежів та залишкової суми заборгованості .
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд підставно з урахуванням фактичних обставин справи, наявних у ній доказів та правильно застосувавши норми матеріального права стягнув з відповідача вказані позивачем суми , а саме 785 644 грн. 05 коп. -втрат внаслідок інфляції за період з березня 2009р. по квітень 2010р.; а також 222 779грн. 21 коп. - 3% річних за період з 11.03.2009 р. по 27.05.2010 р.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги , що вимог позивача та рішення місцевого в частині стягнення 889 972 грн. 38 коп. пені за період з 27.11.2009 р. по 27.05.2010 р. судова колегія встановила наступне.
Пунктом 6.2.Договору сторони узгодили, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати покупцем (відповідачем) за спожитий газ та за послуги з його транспортування у строки визначені п.5.1. договору покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ ,що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Приймаючи до уваги умови договору та вищевстановлене обставини ,щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті продукції колегія суддів дійшла висновку, що у позивача були правові підстави по нарахуванню відповідачу пені та звернення до суду з вимогою про її стягнення.
Ретельно дослідивши та перевіривши наявні у матеріалах справи розрахунок пені та письмові пояснення позивача по цьому розрахунку колегія суддів дійшла висновку, що цей розрахунок зроблено правильно з урахуванням умов Договору, періодів нарахування та з урахування приписів ч.6 ст.232 ГК України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає , що у місцевого суду були всі правові підстави для стягнення з відповідача вказаної позивачем пені і він обґрунтовано задовольнив вказану вимогу.
Колегія суддів також погоджується з позицією місцевого суду в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені з огляду на таке.
Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина перша ст.233 ГК України також передбачає можливість зменшення пені враховуючи при цьому: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідач посилаючись на необхідність зменшення розміру стягнення пені у порушення приписів ст.33 ГПК України не обґрунтував своєї позиції і не довів наявність вищевказаних або будь-яких інших виняткових обставин, які могли надати можливість суду застосувати вищевказані норми права.
Посилання відповідача на тяжке фінансове становище викликане нездійснення його контрагентами з ним розрахунків за отримай газ не може прийматись до уваги, оскільки зазначені відповідачем обставини, по-перше недоведені належними доказами, а по-друге, за своєю суттю відносяться до ризиків підприємницької діяльності, тобто не винятковим випадкам у розумінні вищезазначених норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги позивача задовольняються повністю (з урахуванням раніше прийнятого і залишеного в силі рішення суду по цієї справи про стягнення основного боргу) місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті державного мита при поданні позову та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5\422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями) рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. .
Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.
Наведені Відповідачем у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Посилання скаржника у „відзиві по справі” на неможливість стягнення з нього пені втрат від інфляції та 3 % річних ,оскільки таке стягнення заборонено Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” не може прийматись до уваги т бути підставою для скасування рішення місцевого суду ,оскільки цим законом передбачена можливість списання заборгованості ( в т.ч. пені, втрат від інфляції та 3 % річних) і в ньому немає заборони судам приймати рішення про таке стягнення, що не позбавляє сторін права та обов'язку після ухвалення судового рішення виконати дії передбачені цим законом.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого господарського суду року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, а відтак, підстав передбачених ст.104 України для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,
101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010 р.у справі №15/92/10 в частині стягнення на користь Дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” з ПАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”: 889 972 грн. 38 коп. пені за період з 27.11.2009 р. по 27.05.2010 р.; 785 644 грн. 05 коп. - втрат внаслідок інфляції за період березень 2009р.- квітень 2010р.; 222 779грн. 21 коп. - 3% річних за період з 11.03.2009 р. по 27.05.2010 р., а також 25 500 грн. - державного мита та 236,00 витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” на зазначене судове рішення в цій частині - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 21.06.2011 р.