"16" червня 2011 р.Справа № 2/189/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бойко
суддів: Т.А. Величко, О.Л. Воронюка
при секретарі: Павлюк О.М.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача -Чорний М.А.
від третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача МОД „Райффайзен Банк Аваль” - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ „Довіра”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 року
у справі № 2/189/09
за позовом ОСОБА_2
до ТОВ „Довіра”
за участю третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача МОД „Райффайзен Банк Аваль”
про стягнення 176171 грн. 78 коп. вартості частки майна та прибутку.
ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Довіра” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача МОД „Райффайзен Банк Аваль” про стягнення 176171 грн. 78 коп. вартості частки майна та прибутку.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 року у справі № 2/189/09 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ „Довіра” на користь ОСОБА_2 167859 грн. 28 коп. вартості частини майна пропорційно його частці у статутному капіталі, 8312 грн. 50 коп. прибутку ТОВ „Довіра” за 2008 рік пропорційно його частці у статутному капіталі, всього 176171 грн. 78 коп., а також 5567 грн. 40 коп. витрат на проведення судових експертиз, 5000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1761 грн. 71 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ „Довіра” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 повністю, посилаючись на порушення судом процесуального права та на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтуванні апеляційної скарги заявник посилається на ст.ст. 91-95, 103 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ „Довіра” засновано на підставі установчого договору про створення та діяльність товариства, укладеного на виконання рішення зборів засновників товариства від 25 лютого 2000 року, зареєстровано 01.03.2000 року.
ОСОБА_2 є засновником ТОВ „Довіра” з початковою часткою в статутному капіталі 20%.
30.11.2006 року зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ „Довіра” згідно якої воно є правонаступником КСПП „Новосвітлівське”, в частині, яка визначена розподільчим балансом КСПП „Новосвітлівське”, статутний капітал товариства складає 7500 грн., а ОСОБА_2 володіє часткою статутного капіталу вартістю 1875 грн. 00 коп., що становить 25% статутного капіталу товариства.
07.08.2008 року позивач скориставшись своїм правом на вільний вихід з господарського товариства подав до загальних зборів учасників нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства та передачу частини майна товариства, пропорційно частці в статутному капіталі ТОВ „Довіра”.
19.08.2009 року відбулися збори Товариства, якими було прийнято рішення, оформлене протоколом №3 про виключення позивача зі складу ТОВ „Довіра” та надання йому вартості частини майна, пропорційно його частці в статутному капіталі.
08.11.2008 року наказом № 38 по товариству була призначена інвентаризаційна комісія та в листопаді 2008 року проведена повна інвентаризація всіх товарно-матеріальних цінностей ТОВ „Довіра”.
Однак відповідачем виплата позивачу здійснена не була, тому останній звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача -ТОВ „Довіра” 283896 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача у статутному капіталі; 168604 грн. прибутку товариства за 2008 р. пропорційно частці позивача у статутному капіталі; вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, здійснити дії по ліквідації товариства; витребувати письмові докази необхідні для вирішення спору; стягнути з відповідача на користь позивача 4761 грн. судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Аналогічні положення містяться у ст. 148 ЦК України у п.п. 9.3, 9.4, 9.5 Статуту товариства в редакції від 30.11.2006 року.
Пунктом 9.6 Статуту товариства визначено, що виплата належної учаснику суми здійснюється після затвердження звіту за рік в якому учасник вийшов із товариства, протягом трьох місяців з дати затвердженого звіту.
Відповідач своєчасної виплати належних сум позивачу, який вийшов із товариства не здійснив.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.01.2010 року у справі № 2/189/09 було призначено комісійну товарознавчу та судову економічну експертизу для визначення дійсної вартості майна, що належало відповідачу станом на 29.08.2008 р. та частки позивача пропорційно його вкладу.
Згідно висновку експерта № 3243-3244, 755, 5425-5427 від 17.09.2010 р. дійсна вартість майна, належного відповідачу, в т.ч. загальних коштів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 29.08.2008 р. складала 926805,61 грн., з яких: 80378 грн. -ринкова вартість нерухомого майна, 846428 грн. ринкова вартість рухомого майна.
За результатами судової економічної експертизи (висновок № 576-578 від 23.12.2010р.) вартість чистих активів з урахуванням висновку експерта № 3243-3244, 755, 5425-5427 від 17.09.2010 р. та статутних документів, пропорційно вкладу позивача, станом на 01.08.2008 р. складає 167859,28 грн., а частина отриманого прибутку за 2008 рік в розмірі 8312,50 грн.
Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” та п.п. 3.5., 3.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” передбачено, що у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У ч.1 ст. 66 та в ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування.
Таким чином, будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.
Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачена можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87).
При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача вартості майна та частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, оскільки ОСОБА_2 відповідно до приписів ст. 33 ГПК України доведений той факт, що він був засновником товариства та сплатив свою долю у статутному фонді, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Обставини, на які посилається скаржник стосовно того, що позивач не був засновником товариства, так як сплатив свою долю у статутному фонді тільки 28.11.2006 р. правильно не прийняті судом першої інстанції, в зв'язку з тим що, як вбачається з матеріалів справи, позивач брав участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, додержував установчі документи товариства і виконував рішення загальних зборів (т.1 а.с. 34-69) та вніс кошти до статутного фонду при заснуванні товариства (т.1 а.с. 131).
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.
Враховуючи зазначене, стягнення з відповідача вартості частини майна пропорційно частці позивача у статутному капіталі; прибутку ТОВ „Довіра” за 2008 рік пропорційно частці позивача у статутному капіталі; витрат на проведення судових експертиз; витрат на послуги адвоката; державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу відповідає вимогам чинного законодавства.
Із огляду на встановлені факти та наведені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення позовних вимог.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011р. у справі № 2/189/09 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді : Т. А. Величко
О. Л. Воронюк
Постанова підписана 21.06.2011 року