"16" червня 2011 р.Справа № 5016/24/2011 (8/3)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бойко
суддів: Т.А. Величко, С.В. Таран ( згідно розпорядження голови суду № 373 від 15.06.2011р.)
при секретарі -О.М. Павлюк;
від Прокуратури- не з'явився;
від позивача- не з'явився;
від відповідача- не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.05.2011 року
у справі № 5016/24/2011(8/3)
за позовом Первомайського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області
до Приватного підприємства виробничо-комерційне підприємство „Агропромкомплект”
про відшкодування шкоди у сумі 66121,81 грн. завданої нецільовим використанням земельної ділянки
В серпні 2010 р. Первомайський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення з Приватного підприємства виробничо-комерційного підприємства „Агропромкомплект” шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у сумі 66121,81 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.05.2011 р.
в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з даним рішенням, Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, своїм правом прийняти участь в розгляді апеляційної скарги скаржник не скористався.
Сторони, незважаючи на те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, в судове засідання про причини нез'явлення не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
21.12.2007р. між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки, на підставі якого останньому передано в оренду земельну ділянку площею 43,8 га, з них : пасовища -35.41 га, відкриті заболочені землі -8, 39 га. для ведення підсобного господарства, без зміни цільового призначення на умовах додержання орендарем екологічної безпеки землекористування, додержання ним режиму використання та збереження родючості ґрунтів, якості землі та зон санітарної охорони.
06.08.2010 р. головним держінспектором відділу Управління Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства в діяльності ПП ВКП „Агропромкомплект”, за результатами якої встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 р., укладеному між Первомайською райдержадміністрацією та ПП ВКП „Агропромкомплект”, останньому передана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення -пасовище площею 43,8 га для ведення підсобного господарства. На момент перевірки встановлений факт використання ПП ВКП „Агропромкомплект” частини земельної ділянки площею близько 10 га не за цільовим призначенням, а саме під розробку кар'єру з видобутку піску, без оформлення документів, які посвідчують зміну цільового призначення вказаної частини земельної ділянки, про що складено відповідні акти від 06.08.2010 р. обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Внаслідок вищезазначеного порушення заподіяна шкода, розмір якої визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.07р. і становить 66121,81 грн.
Із акту обстеження земельної ділянки від 06.08.2010р. вбачається зміна цільового призначення частини земельної ділянки у розмірі близько 10 га.
Також перевіряючими держінспекторами складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.08.2010р., в якому зазначено, що на момент проведення перевірки встановлено, що частина земельної ділянки використовується не за цільовим призначенням, а саме для розробки кар'єру з видобутку піску на місці близько 10 га., в зв'язку з чим Первомайський міжрайонний прокурор звернувся із позовом про відшкодування шкоди завданої нецільовим використанням земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.5 Закону України „Про оренду землі” орендарями земельних ділянок можуть бути районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Водночас надання в оренду таких земельних ділянок оформляються відповідно до вимог, що містяться у ст.124 Земельного кодексу України, якою передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду.
Згідно ч. 3 ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Під час проведення перевірки, посадовою особою відділу Держкомзему встановлено, що використовується не за цільовим призначенням частина земельної ділянки площею близько 10 га. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений головним держінспектором відділу Держкомзему у Первомайському районі відповідно до ст.5 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963, по формулі: Шц = Пн х 0,33 х (Нп + Нф х Кр) х Ко х Кі,
де Шц - розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, гривень;
Пн - площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, гектарів;
0,33 - коефіцієнт для врахування частки середньорічного доходу, що перерозподіляється через державний та місцеві бюджети;
Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;
Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель;
Нф - середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 8;
Кр - коефіцієнт, що застосовується для врахування регіональної відмінності формування середньорічного доходу, отриманого від фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 9;
Ко - коефіцієнт, що застосовується для врахування природоохоронної цінності, наявності обмежень (обтяжень), які зумовлюють особливий режим використання земельної ділянки, визначений у додатку 10.
Тобто, такий показник як площа земельної ділянки, що використовується не за цільовим призначенням, впливає на визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок такого порушення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що до обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, відносяться достовірні відомості, що включаються в предмет доказування. З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні розрахунків шкоди були використані показники приблизного значення, а отже такі розрахунки не можна вважати вірними.
Крім того відповідно до ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" наказом державного комітету України по земельних ресурсах №312 від 12.12.2003р. року затверджено “Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель”. Згідно п.п. 5.3. вказаного Порядку, після складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, він складається у двох примірниках, перший з яких залишається у державного інспектора, а другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення. З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Припис складається у двох примірниках, перший з яких залишається у державного інспектора, а другий - вручається або надсилається поштою керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які порушили земельне законодавство.
Відповідно до п.п. 6.1-6.3 вищевказаного Порядку, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.
Ст. 53 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням.
У разі виявлення вищевказаних порушень державний інспектор повинен був: скласти акт перевірки; одночасно із складанням акту видати припис особі, яка використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, з вимогою припинити порушення земельного законодавства; у разі невиконання припису скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 188-5 КУАП та видати повторний припис з такою ж вимогою. За невиконання вимог припису на порушника накладається адміністративне стягнення за ст. 188-5 КУАП; після закінчення терміну, визначеного у повторно виданому приписі, державний інспектор перевіряє виконання вимог, зазначених в ньому, і складає акт перевірки ( зазначає у ньому стан усунення порушення).
Якщо власник земельної ділянки чи землекористувач після вжиття до нього всіх можливих санкцій, визначених КУАП, не припинив порушення (продовжує використовувати земельну ділнку не за цільовим призначенням), інспекційний орган направляє інформацію про виявлення порушення та вжиті до порушника заходи для відповідного реагування до відповідних органів, в т. ч., органу прокуратури.
Проте матеріали справи не містять ні припису, ні протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позову є законним і обґрунтованим, таким, що відповідає обставинам справи і чинному законодавству і підстави для його зміни чи скасування відсутні.
З огляду на все вищевикладене та, керуючись ст. ст.101, 103-105 ГПК України, суд постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.05.2011р. у справі № 5016/24/2011(8/3) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Суддя Т.А. Величко
С.В. Таран
Повний текст підписано 22.06.2011р.