22.06.2011 року Справа № 5005/2217/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Орэшкіна Е.В., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Соловйова О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будторг Балтика” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011р. у справі № 5005/2217/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КБФ Віона”, м. Бровари Київської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Будторг Балтика”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 253 900 грн. 56 коп.
На підставі розпорядження в.о. секретаря судової палати змінено склад колегії суддів: головуючий (доповідач) суддя Антонік С.Г., судді Чоха Л.В., Орєшкіна Е.В. Ухвалою суду від 21.06.2011р. даною колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Будторг Балтика”прийнята до провадження
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 року (суддя І.М. Подобєд) позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Будторг Балтика” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „БКФ Віона” суму 146 008 грн. 15 коп. основного боргу, 29 585 грн. 52 коп. інфляційних збитків, 9 792 грн. 55 коп. три проценти річних, 1 853 грн. 86 коп. витрат на державне мито, 172 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з обґрунтованості вимог позивача, які доведені матеріалами справи, а також з того, що згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми.
Рішення господарського суду щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 29 201 грн. 63 коп. штрафу та 22 931 грн. 67 коп. пені мотивовано тим, що як випливає зі змісту пп. 4.3 та 4.5 укладеного договору купівлі продажу товарів № 3 від 13.03.2008 року, вони взагалі не передбачають такої відповідальності покупця, як сплата 20 % штрафу, а передбачають стягнення відсотків річних у розмірі 20 %, оскільки такий розмір річних може встановлюватися в умовах договору на розсуд сторін, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Проте, як свідчать позовні вимоги і розрахунки позивача, він здійснив на власний розсуд нарахування процентів річних, виходячи не із встановленого в умовах договору розміру 20 %, а виходячи із розміру, встановленого законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України), тобто за ставкою 3 % річних.
Відповідач заявив клопотання про відстрочку виконання судового рішення.
Рішення господарського суду щодо відмови в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення мотивоване тим, що протягом тривалого терміну відповідачем не виконано своїх зобов'язань, протягом якого минуло вже два сезони, під час яких зазвичай підвищується попит на товари будівельної групи, та не надано об'єктивних доказів про неможливість повного та одночасного виконання судового рішення у цій справі, оскільки надані відповідачем звіти про фінансові результати за 2009 рік та 2010 роки свідчать про отримання відповідачем певних доходів від реалізації своєї продукції, розмір яких перевищує розмір спірної заборгованості.
Не погодившись з зазначеним рішенням в частині відмови про відстрочку виконання судового рішення, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 5005/2217/2011 від 12.04.2011 року в частині відмови про відстрочку виконання судового рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення до 01 серпня 2011 року.
В Апеляційній скарзі, вказано, що відповідач просив відстрочити виконання судового рішення виходячи з фінансових можливостей відповідача. Негайна сплата боргу призведе до неможливості своєчасно і в добровільному порядку виконати рішення суду, що як наслідок призведе до примусового виконання рішення в тому числі і накладення арешту на рахунки та майно відповідача, що в свою чергу паралізує діяльність відповідача і призведе до ще більшої збитковості. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що зазначені обставини не були прийняті судом до уваги і тому відповідачу відмовлено в задоволенні його клопотання.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „КБФ Віона” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будторг Балтика” було укладено договір купівлі-продажу товарів № 3 від 13.03.2008 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача певний товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах та в строки згідно умов цього договору.
Відповідно до договору позивач відвантажив та передав відповідачу певний товар (будівельні матеріали) на загальну суму 150 329 грн. 25 коп., що підтверджується видатковими накладними.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 2.3 договору покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 10 банківських днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши 06.11.2008 року на рахунок позивача суму 4 321 грн. 10 коп., тобто борг перед позивачем склав 146 008 грн. 15 коп.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У з в'язку з порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 146 008 грн. 15 коп. основного боргу, 29 585 грн. 52 коп. збитків від інфляції та 9 792 грн. 55 коп. 3 % річних .
Що стосується стягнення 29 201 грн. 63 коп. штрафу та 22 931 грн. 67 коп. пені, то колегія суддів також вважає, що судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд правильно дійшов висновку, що п.п. 4.3., 4.5. Договору передбачають відсотки у розмірі 20% річних, а не штрафу та що позивачем для стягнення пені та штрафу пропущений спеціальний строк позовної давності про застосування якого заявив відповідач.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Вказаний Товариством з обмеженою відповідальністю „Будторг Балтика” вплив фінансової кризи не є обставиною, яка ускладнить виконання рішення або зробить його неможливим, оскільки факт наявності зазначеної кризи є загальним чинником, який рівноцінно вплинув як на позивача так і на відповідача у справі.
При вирішенні питання про відстрочку господарський суд врахував наслідки тривалого невиконання зобов'язання боржником, відсутність доказів неможливості виконання рішення відповідачем, а також звіти про фінансовий стан відповідача за 2009, 2010 роки, які свідчать про отримання ним прибутку і правильно відмовив в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.
Рішення господарського суду від 12.04. 2011р. відповідає матеріалам справи і вимогам закону. Підстави для його скасування або зміні відсутні.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з вищенаведеним .
Керуючись ст..ст.101-103,-105 ГПК України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будторг Балтика” залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011р. у справі № 5005/2217/2011 -без змін.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Е.В.Орєшкіна
__________________ Л.В.Чоха
З оригіналом згідно
Пом судді Яцура О.В.