"17" червня 2011 р.Справа № 20/17-1342-2011
За позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 68 996,27 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 68 996,27 грн., з яких: 66 687,88 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 2 308,39 грн. 3% річних, поклавши на відповідача судові витрати, у тому числі й витрати на послуги адвоката в сумі 10 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 04.08.2009 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" (Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) був укладений договір про надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур. На виконання умов укладеного договору позивач власними засобами та технікою здійснив збирання зернових на площі 216,85 га на загальну суму 58 549,50 грн. Виконання вказаних робіт підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт від 28.08.2009 року, підписаним сторонами.
Разом з тим, за виконання вказаних робіт відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався з позивачем, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 58 549,50 грн.
08.03.2010 року ФОП ОСОБА_2 написав розписку, в якій зобов'язався до 15.03.2010 року повернути позивачу борг за виконані роботи в розмірі 58 550 грн., проте так й не виконав свої зобов'язання.
Про стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням 3% річних та індексу інфляції й звернулося Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" із вказаним позовом до суду.
У судове засідання 17.06.2011 року представник позивача не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи безпосередньо під розпис на попередньому судовому засіданні, надіславши при цьому до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Крім того, у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому позивач просить суд накласти арешт на майно відповідача, де б таке не знаходилося та в чому б воно не виражалося. Жодного обґрунтування вказаного клопотання у позовній заяві наведено не було.
Ухвалою господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі від 07.04.2011 року було зобов'язано позивача надати обґрунтування вжиття заходів до забезпечення позову.
У судовому засіданні 13.05.2011 року представник позивача не надав в порушення вимог суду ані письмового обґрунтування вжиття заходів до забезпечення позову, ані усно не обґрунтував заявлене ним клопотання.
Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні 13.05.2011 року, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходи до забезпечення позову. При цьому, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Тобто, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Правова позиція Вищого господарського суду України з приводу окремих питань застосування судами забезпечення позову викладена у роз'ясненні ВГСУ № 02-5/611 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (в редакції від 10 лютого 2004 р.)", згідно якого умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент проявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількості або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нерухоме майно, накладення арешту на яке є предметом заяви про забезпечення позову, може зникнути, зменшитись за кількості або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що зробить неможливим його виконання, позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано.
До того ж, позивачем не було визначено на яке саме майно відповідача він просить накласти арешт, його грошової оцінки для визначення співрозмірності заявленим вимогам на суму 68 996,27 грн., доказів того, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення судових ухвал, у судові засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, суд встановив наступне:
Як свідчать матеріали справи, 04.08.2009 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" (Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) був укладений договір про надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, відповідно до якого Виконавець зобов'язався виконати для Замовника збирання сільськогосподарських культур, а Замовник зобов'язався оплатити роботи.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору роботи Виконавця оплачуються Замовником на умовах та за порядком, зазначеним у цьому договорі. Розрахунки між сторонами проводяться у строк до 10 банківських днів, який підтверджується актом виконаних робіт, готівкою або перерахуванням із розрахунку 270 грн. за 1 га зібраних зернових культур.
У пунктах 3.1., 3.2. договору Виконавець зобов'язався провести комплекс робіт по збиранню сільськогосподарських культур власною та/або залученою сільськогосподарською технікою Виконавця.
В свою чергу, у пунктах 3.2.7., 3.2.8. договору Замовник зобов'язався повністю розрахуватися з Виконавцем за виконані роботи згідно з частиною 2 цього договору.
Згідно з п. 3.2.9 договору Замовник зобов'язався оформити належним чином Акти виконаних робіт та інші звітні документи до цього договору не пізніше 3 робочих днів з моменту завершення робіт.
У пункті 7.4. договору сторони встановили, що термін дії договору: з моменту підписання до повного його виконання та повних розрахунків з Виконавцем.
Як свідчать матеріали справи та було підтверджено представником позивача у судових засіданнях, на виконання умов укладеного між сторонами договору Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" власними засобами та технікою були виконані роботи по збиранню зернових на площі 216,85 га на загальну суму 58 549,50 грн. Факт виконання вказаних робіт підтверджується оформленим між сторонами Актом приймання-здачі виконаних робіт від 28.08.2009 року, підписаним та засвідченим печатками сторін.
Між тим, як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, вказані роботи, в порушення умов договору, не були оплачені відповідачем, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 58 549,50 грн.
Про наявність вказаної заборгованості опосередковано свідчить розпизка ОСОБА_2, написана 08.03.2010 року (а.с.15), в якій зобов'язався до 15.03.2010 року повернути позивачу борг за виконані роботи в розмірі 58 550 грн.
Про стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням 3% річних та індексу інфляції й звернулося Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" із вказаним позовом до суду.
Проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного:
Аналізуючи позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що акт прийняття виконаних робіт на суму 58 549,50 грн. був підписаний з боку відповідача без жодних зауважень та доказів сплати за виконані роботи відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано, суд вважає позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 58 549,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши відповідні розрахунки позивача, судом було зроблено власні розрахунки, згідно яких:
Період
заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
10.09.2009 - 05.01.201158549.501.1327728.5366278.03
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 66278.03 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
58549.5010.09.2009 - 05.01.20114833 %2324.33
Загальна сума процентів складає 2324.33 грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 8 138,38 грн. та 3%річних в сумі 2 308,39 грн. підлягають задоволенню частково, в сумі 7 728,53 грн. та 2 324,33 грн. відповідно.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Враховуючи вищевикладене, суд, застосовуючи аналогію закону, та, вважаючи, що розмір витрат на адвокатські послуги є завищеним з урахуванням суми боргу, що підлягає стягненню, а також з урахуванням участі адвоката лише в одному судовому засіданні, вважає за необхідне обмежити розмір заявленої суми витрат на послуги адвоката в сумі 10 000 грн. до 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО НОМЕР_3) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (68722, Одеська область, Болградський район, с. Виноградне, вул. Горького, 34, код ЄДРПОУ 31069324, р/р 2600173402 в ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 380805) основний борг в розмірі 58 549 /п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сорок дев'ять/ грн. 50 коп., індекс інфляції в сумі 7 728 /сім тисяч сімсот двадцять вісім/ грн. 53 коп., 3% річних в сумі 2 324 /дві тисячі триста двадцять чотири/ грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 686 /шістсот вісімдесят шість/ грн. 02 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 234 /двісті тридцять чотири/ грн. 65 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000 /п'ять тисяч/ грн.
3. В задоволенні решти позову -відмовити.
4. Видати Приватному сільськогосподарському підприємству "Колос" довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в сумі 100 /сто/ грн. 04 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 21.06.2011р.