20 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4239/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі - Протас О.М.,
за участю: представника позивача - Ялова О.О.
представника відповідача - Тараненко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, -
20 травня 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Полтавською митницею була проведена позапланова перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Відкритого акціонерного товариства “Полтавакондитер”. За результатами перевірки 21.12.2010 р. складено Акт №0010/10/806000000/0000382208. На підставі акту перевірки прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №806000006/2010/001091/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001096/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001099/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001100/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001101/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001102/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001103/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001104/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001106/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001109/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001112/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001113/3 від 15.12.2010 року. Як зазначає позивач спірні рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Публічне акціонерне товариство “Полтавакондитер” (ідентифікаційний код юридичної особи 00382208) зареєстроване 10.12.1991 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, про що видано свідоцтво №296422 серія А01.
21 грудня 2010 року Полтавською митницею проведено позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства “Полтавакондитер”. В ході проведеної перевірки було встановлено порушення, а саме не віднесення до вартості товару витрати на відрядження працівників для демонтажу цього ж обладнання за кордоном.
За результатами перевірки складено акт № 0010/10/806000000/0000382208 від 21 грудня 2010 року.
На підставі вищезазначеного акту митним органом прийняті рішення про визначення митної вартості товарів №806000006/2010/001091/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001096/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001099/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001100/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001101/3 від 14.12.2010 року; №806000006/2010/001102/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001103/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001104/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001106/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001109/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001112/3 від 15.12.2010 року; №806000006/2010/001113/3 від 15.12.2010 року.
Позивач не погодився з даними рішеннями та оскаржив їх до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи питання правомірності прийнятих рішень Полтавською митницею суд встановив наступне.
21 грудня 2010 року Полтавською митницею проведено позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства “Полтавакондитер” відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженою КМУ від 23.12.2004 року №1730.
Положення Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ від 23.12.2004 №1730, визначають механізм проведення митними органами на підприємствах, перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи.
Право на проведення перевірки надається посадовим особам митного органу відповідно до законодавства України за наявності посвідчення на право проведення перевірки. Посвідчення на право проведення перевірки завіряється гербовою печаткою та підписом керівника митного органу. Перевірки проводяться у плановому та позаплановому порядку.
У позаплановому порядку перевірки можуть проводитися у разі: прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України; виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи; неподання підприємством в установлений строк документів обов'язкової звітності; подання підприємством скарги на порушення законодавства посадовими особами митних органів під час проведення планової чи позапланової перевірки; виникнення потреби у перевірці відомостей, що надійшли від особи, яка перебувала у правових відносинах з підприємством, якщо підприємство не надасть протягом трьох робочих днів пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит митного органу.
Відповідно до Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 березня 2006 р. N 254, проведення перевірки призначається наказом митного органу. За результатами перевірки складається акт перевірки.
З акту перевірки вбачається, що позивачем за окремими вантажними митними деклараціями, а саме ВМД від 05.12.2008 року № 806000003/8/011146; 806000003/8/011147; 806000003/8/011163; 806000003/8/011131; 806000003/8/011148; 806000003/8/011136; 806000003/8/011135; 806000003/8/011134; від 03.11.2009 року 806000003/8/009132; від 26.11.2009 року 806000004/9/009912; від 25.12.2009 року 806000004/9/010922; від 11.05.2010 року 8060000043/2010/004372 до митної вартості товарів не включені витрати на відрядження працівників підприємства до іноземної країни на суму 371787,37 грн.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи відрядження здійснювалися відповідно до наказів про відрядження №45 від 03.11.2008 року, №48 від 30.11.2009 року, №44 від 02.11.2009 року, №36 від 07.09.2009 року, № 13 від 05.04.2010 року.
Суд не погоджується з даним висновком митного органу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Згідно ч. 2 ст. 267 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Частина 2 ст. 267 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік витрат, що додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості товарів. Включення будь-яких інших витрат, ніж тих, що передбачені цією статтею, у відповідності до ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України, забороняється. Дана стаття не передбачає включення до митної вартості товарів витрат на відрядження працівників до іноземної країни.
Крім того, відповідно до п. 4.2. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 р. N 74, діяльність, яка здійснюється покупцем на його власні кошти, крім зазначеної в абзаці другому статті 267, не розглядається як опосередкований платіж продавцеві, хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості.
Отже, вищезазначеними нормами не передбачено включення витрат на відрядження працівників до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості відсутні, а включення зазначених витрат до митної вартості товарів є прямим порушенням ст. 267 Митного кодексу України.
З Акту перевірки вбачається, що сума витрат на відрядження працівників підприємства до іноземної країни склала 371787,37 грн. Разом з тим, митним органом не надано документи бухгалтерського обліку на підставі яких було встановлено дане порушення та доказів на підтвердження даної суми.
Відповідно до п. 3.2.2. Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 березня 2006 р. N 254, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2006 р. за N 653/12527 (надалі -Порядок оформлення результатів перевірок), у разі виявлення перевіркою порушень законодавства України з питань митної справи необхідно порівняти відповідність даних, які містяться в документах, поданих підприємством під час митного оформлення, фактичним даним, виявленим у ході перевірки, на підставі первинних документів підприємства а також зазначити первинні документи, що свідчать про наявність порушення, з подальшим відображенням зазначених у них операцій (навести кореспонденцію рахунків операцій) у регістрах, відомостях, головній книзі, балансі тощо.
Витратами на відрядження працівників за кордон є оплата дозволів на в'їзд (віз), добових, витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення, транспортних та інших витрат за кордоном (Постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 р. за N 656/13923).
Отже, витрати на відрядження працівників підприємства до іноземної країни не є витратами на обробку товарів, пов'язану з їх транспортуванням.
Відповідно до п. 1.4. розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. N 146, яка діяла на час відрядження працівників підприємства за кордон), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. N 218/2658,) за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження; б) на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером; в) на оплату телефонних рахунків; г) на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Крім названих у цьому пункті витрат, відрядженому працівникові відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" відшкодовуються, у межах граничних норм, не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб (добові витрати), що з'явилися у зв'язку з відрядженням.
Слід зазначити, що витрати на відрядження працівників за кордон не мають нічого спільного з витратами на обробку товарів, пов'язану з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Дані поняття не є тотожними, і відрізняються як за обсягом, так і за своїм змістом.
Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується той факт, що на підставі оскаржуваних рішень до митної вартості товарів включені витрати на відрядження в розмірі 371787,37 грн. Розмір витрат на відрядження визначений відповідачем на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.
Відповідно до п. 1.4. розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (Наказ Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59), витрати на відрядження можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо. Документи, що підтверджують вартість таких витрат, проведених за кордоном, оформлюються відповідно до законодавства країни відрядження.
Однак відповідачем не надано жодного документу (квитанції, чеку, платіжного доручення, рахунку тощо) на підтвердження розміру витрат, зазначених в кожному окремому звіті про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Із зазначеної суми в розмірі 371787,37 грн. не вбачається і не можливо виокремити які саме витрати на відрядження були понесені позивачем.
Окрім того, відповідачем, в обґрунтування своїх заперечень, не надано жодного документу, який би підтвердив факт оплати позивачем витрат саме на обробку товарів, пов'язану з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, так само як і не надано доказів в обґрунтування розміру витрат позивача на демонтаж обладнання.
Таким чином, факт понесення позивачем витрат на обробку товарів, пов'язану з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України відповідачем не доведено, розмір зазначених витрат документально не підтверджено, а отже, не піддається обчисленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України, додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем рішень про визначення митної вартості товарів дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Що стосується посилання відповідача на посвідчення про відрядження працівників, відповідно до яких завданням працівників у відрядженні був демонтаж обладнання, що використовується у кондитерській промисловості. Демонтажем вважається зняття обладнання чи його складової частини з місця установки (Наказ Мінпромполітики від 14.10.2005 N 387). Демонтаж обладнання ніяким чином не був пов'язаний з його транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Демонтаж проводився працівниками позивача з метою ознайомлення з методикою влаштування обладнання для його подальшого монтажу на виробництві позивача а також проведення пусконалагоджувальних робіт.
Крім того, демонтаж обладнання проводився власними силами позивача, а відповідно до п. 4.2. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 р. N 74, діяльність, яка здійснюється покупцем на його власні кошти, крім зазначеної в абзаці другому статті 267, не розглядається як опосередкований платіж продавцеві, хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості.
Витрати на обробку товарів, пов'язану з їх транспортуванням, витрати на відрядження працівників підприємства до іноземної країни та витрати на демонтаж є різними поняттями.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. Стаття 267 Митного Кодексу України не передбачає включення до митної вартості товарів витрат на відрядження працівників до іноземної країни, так само як і витрат на демонтаж обладнання.
Стосовно посилання відповідача на Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, суд зазначає наступне.
Правомірність включення до митної вартості товарів витрат на відрядження працівників до іноземної країни відповідач обґрунтовує тим, що позивачем зазначені витрати віднесені на рахунок 1520 (придбання (виготовлення) основних засобів), тобто вартість основних засобів (імпортованого обладнання) була збільшена на суму витрат на відрядження, а отже, на думку відповідача, митна вартість цього обладнання також підлягає збільшенню на суму зазначених витрат.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України.
Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509).
Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) 7, основні засоби -матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Первісна вартість -історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) 7, первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Зазначені витрати, у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186), обліковуються на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".
Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) 7, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
Отже, митна вартість товарів та вартість основних засобів є різними поняттями, засади визначення та формування яких регулюється різними нормативно-правовими актами. Формування вартості об'єкта основних засобів, відмінної від митної вартості імпортованого обладнання, не тягне за собою збільшення митної вартості.
Посилання відповідача щодо сплата ПАТ “Полтавакондитер” податкових повідомлень є проявом згоди з правомірністю донарахування платежів та штрафних санкцій, базою для донарахування яких була митна вартість, визначена оскаржуваними рішеннями, а від так правомірності та обґрунтованості прийняття рішень є безпідставними з огляд на наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішень про визначення миної вартості, що свідчить про те, що позивач не погоджується з рішеннями та вважає їх безпідставними, необґрунтованими, та такими, що прийняті з порушенням законодавства України.
Крім того, з пояснень представника позивача встановлено, що донараховані платежі були сплачені позивачем з метою уникнення негативних наслідків, які могли бути застосовані до підприємства у випадку несплати податкових повідомлень у встановлений законодавством термін, а саме -спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (індивідуального режиму ліцензування або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності).
Порядок застосування Міністерством економіки України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачений Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 р. N 52, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 р. за N 260/4481.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішень підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Полтавської митниці про визначення митної вартості товарів № 806000006/2010/001091/3 від 14 грудня 2010 року, № 806000006/2010/001096/3 від 14 грудня 2010 року, 806000006/2010/001099/3 від 14 грудня 2010 року, 806000006/2010/001100/3 від 14 грудня 2010 року, 806000006/2010/001101/3 від 14 грудня 2010 року, 806000006/2010/001102/3 від 15 грудня 2010 року, 806000006/2010/001103/3 від 15 грудня 2010 року, 806000006/2010/001104/3 від 15 грудня 2010 року, 806000006/2010/001106/3 від 15 грудня 2010 року, 806000006/2010/001109/3 від 15 грудня 2010 року, 806000006/2010/001112/3 від 15 грудня 2010 року, 806000006/2010/001113/3 від 15 грудня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко