21 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4229/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі - Протас О.М.,
за участю: представника позивача - Дем'янова В.А.,
представника відповідача - Вербицької І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техмаш -2008" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання рішень нечинними, -
20 травня 2011 року Приватне підприємство "Техмаш -2008" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання рішень нечинними.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві (далі -ДПІ у м. Полтаві) була проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Техмаш-2008" (далі - ПП "Техмаш-2008") з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Младен груп-лтд" за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки був складений акт № 10475/23-6/35926590 від 03.11.2010 року. На підставі даного акту ДПІ у м. Полтаві було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001102305/0 від 16 листопада 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6372,08 грн., з них за основним платежем - 4248,05 грн. та штрафні санкції в сумі 2124,03 грн. Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001102305/1 від 20 грудня 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6372,08 грн., з них за основним платежем - 4248,05 грн. та штрафні санкції в сумі 2124,03 грн. Позивач вважає вказані рішення винесені з порушенням вимого чинного законодавства та просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити.
В судовому засіданні та у письмових запереченнях представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилається на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
В період з 20.10.2010 року по 03.11.2010 року ДПІ у м. Полтаві проведена невиїзна документальна перевірка ПП "Техмаш-2008" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Младен груп-лтд" за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року.
За наслідками перевірки складено акт № 10475/23-6/35926590 від 03.11.2010 року (далі -Акт), в якому зафіксовано порушення позивачем:
- пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 -ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 4248,05грн., в т.ч. за червень 2009 року в сумі 4248,05 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001102305/0 від 16 листопада 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6372,08 грн., з них за основним платежем - 4248,05 грн. та штрафні санкції в сумі 2124,03.
Позивач скористався правом оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача були прийняти рішення, якими скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. При цьому на адресу підприємства було надіслано податкове повідомлення-рішення № 0001102305/1 від 20 грудня 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6372,08 грн., з них за основним платежем - 4248,05 грн. та штрафні санкції в сумі 2124,03 грн.
Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи питання правомірності визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд встановив наступне.
Згідно ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон України № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку та його установ.
Згідно пп. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі -Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Згідно абзацу "б" пп. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
У Висновку акта про результати невиїзної документальної перевірки № 10475/23-6/35926590 від 03.11.2010 року встановлено порушення пп. - пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 -ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 4248,05грн., в т.ч. за червень 2009 року в сумі 4248,05 грн.
Як зазначено в акті перевірки про безпідставність включення відповідних сум до податкового кредиту по податку на додану вартість від контрагенту підприємства ПП "Техмаш-2008" - ТОВ "Мадлен груп-лтд".
Як вбачається з акту перевірки, договорів укладених між позивачем та ТОВ "Мадлен груп-лтд" на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві не надано. На підтвердження отримання товару від ТОВ "Мадлен груп-лтд" позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, які підписані директором ТОВ "Мадлен груп-лтд" ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Мадлен груп-лтд" зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві,, взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва. В ході перевірки податкової звітності ТОВ "Мадлен груп-лтд" встановлено, що у 2009 році у діяльності товариства відповідно до розрахунків комунального податку кількість працівників на підприємстві складає 1 особа.
Також було отримано протокол допиту свідка ОСОБА_3, в якому останній зазначає, що дав свою копію паспорту для внесення його до статутних документів та через деякий час підписав у нотаріуса всі необхідні документи, фактично ніякої фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ "Мадлен груп-лтд" він не вів та хто вів бухгалтерію підприємства йому не відомо.
На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про безпідставність віднесення позивачем сум за цими операціями до податкового кредиту сум з ПДВ.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податкові накладні видаються платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно з п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
У якості підстав, з яких податковий орган дійшов висновків про порушення ПП "Техмаш-2008" вимог податкового законодавства у акті перевірки № 10475/23-6/35926590 від 03.11.2010 року відповідач, що інформація отримана із бази даних АРМ "Бест-Звіт", з бази даних ТАХ та програмне забезпечення "Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість".
Суд констатує, що аналіз норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" свідчить, що програмне забезпечення "Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість" до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що згадане програмне забезпечення не є у розумінні Закону N 996-XIV та Наказу ДПА України № 327 від 10.08.05р., зареєстрованого в Мінюсті України за № 925/11205 доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства.
На підтвердження взаємовідносин позивач з ТОВ "Мадлен груп-лтд" перевіряючим були надані видаткові та податкові накладні, копії платіжних доручень на підтвердження здійснення оплати за придбаний товар, всі документи наявні в матеріалах справи.
Також позивачем надані докази використання товару отриманого від ТОВ "Мадлен груп-лтд" в своїй господарській діяльності, а саме видаткові накладні на продаж товару.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.
Приписами п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року встановлено, що реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
З урахуванням зокрема тієї обставини, що на момент здійснення господарських операцій, продавці товарів, робіт, послуг знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.
Подальше ненадання такими підприємствами контрагентами податкової звітності, чи не визнання її податковим органом, як такої, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Закон України "Про податок на додану вартість" не містить відповідних норм, які б зобов'язували замовника товарів, робіт, послуг слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт чи постачальника товарів.
З аналізу положення вище зазначених законодавчих та нормативно правових актів вбачається, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Приписами ст.ст. 19, 58, 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платником податку є особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ Мадлен груп-лтд" відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ. Під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ, що відповідає вимогам підпункту 7.2.4 п. 12 ст. 1 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Суд не приймає до уваги послання представника відповідача на постанову про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ "Мадлен груп-лтд" до уваги, оскільки на даний час відсутнє відповідне рішення суду про встановлення вини посадових осіб ТОВ "Мадлен груп-лтд" або визнання їх винними у вчиненні злочину.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з тих підстав, що контрагенти позивача ухилилися від виконання обов'язків, передбачених вимогами чинного законодавства України, оскільки, несплата податку контрагентами (в тому числі, внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування позивачем податкового кредиту.
Пп. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Зважаючи на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001102305/0 від 16 листопада 2010 року та № 000112305/1 від 20 грудня 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Приватного підприємства "Техмаш -2008" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання рішень нечинними - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001102305/0 від 16 листопада 2010 року та № 000112305/1 від 20 грудня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Техмаш -2008" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко