Справа № 2а-1570/3911/2011
24 червня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом міського центру зайнятості м. Теплодар Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2200 грн.
З позовом до суду звернувся міського центру зайнятості м. Теплодар Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2200 грн., обґрунтувавши позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 порушено ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», з огляду на те, що відповідач неправомірно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 2333,33 грн. 24.03.2011 року на рахунок центру зайнятості надійшли кошти у сумі 133,33 грн. від ОСОБА_1, однак залишок у розмірі 2200 грн. ним до сих пір так і не сплачений, а тому просили у судовому порядку стягнути зазначені кошти.
ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження 06.06.2011 року, що підтверджується копією поштового повідомлення.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів -у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьої цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Разом з тим, у строк, встановлений ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не подано до суду заперечень проти позову або заяви про визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Позивач на підставі ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.19 цього ж Закону здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку із осіб, які отримали допомогу по безробіттю в разі невиконання умов договору або закону, а тому на підставі положень ч.2 ст.17, п.п.5 ч.4 ст.50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на обліку в міському центрі зайнятості м. Теплодар. З 26.11.2008 року йому було надано статус безробітного на підставі поданої ним заяви та з вказаної дати йому призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі. Перебував на обліку з 26.11.2008 року по 14.06.2010 року.
В ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спеціалістами міського центру зайнятості м. Теплодар було встановлено, що в період отримання виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 працював по трудовому договору в ВКФ «Квадрат»у вигляді ТОВ, але даний факт укрив від спеціалістів центру зайнятості, про що було складено акт №7 від 11.03.2011 року. Зазначене підтверджується копією трудового договору №1/06-09 від 01.07.2009 року
Судом також встановлено, на адресу відповідача було надіслано копію наказу МЦЗ м. Теплодар №18-св від 14.03.2011 року про необхідність у 15-денний термін добровільно повернути незаконно отримані кошти у розмірі 2333 грн.33 коп., яку відповідач отримав 31.03.2011 року.
Крім того, суд встановив, що 24.03.2011 року на рахунок міського центру зайнятості м. Теплодар від відповідача надійшли кошти у розмірі 133,33 грн. Таким чином, згідно з довідкою №475/18/02 від 14.04.2011 року відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю з 01.07.2009 року по 20.11.2009 року, яку він вчасно не сплатив, у розмірі 2200 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-XII (зі змінами та доповненнями), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.
Згідно з п.1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. №1533-II (зі змінами та доповненнями) одним з видів забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Підпунктом 1.2. п.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307 передбачено, що допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Відповідно до п.п.1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення договору цивільно-правового характеру.
Відповідно до п.п.1 п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. №357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Таким чином, з урахуванням відсутності доказів повернення відповідачем незаконно отриманих коштів, суд дійшов висновку, що позивачем доведена наявність підстав для стягнення з відповідача 2200 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги міського центру зайнятості м. Теплодар Одеської області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов міського центру зайнятості м. Теплодар Одеської області до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Стягнути з ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 65490, АДРЕСА_1) на користь міського центру зайнятості м. Теплодар Одеської області (р/р 37175300900020, МФО 828011, банк отримувача -ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 25048611) кошти витрачені на виплату допомоги по безробіттю у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 00 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
.
Суддя Бутенко А.В.
24 червня 2011 року