Справа № 2а-7826/10/1570
20 травня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Таратунська М.В.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 14.07. 2010 року),
представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність від 16.08.2010 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання незаконним та скасування рішення №0003572360 від 16.07.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56740,00 грн., суд -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3.) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Київському районі міста Одеси (з урахуванням уточнень до адміністративного позову від 26.11.2010 року) про визнання незаконним та скасування рішення №0003572360 від 16.07.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56740,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 червня 2010 року фахівцями державної податкової адміністрації в Миколаївській області було здійснено перевірку торгового павільйону позивача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 За результатами перевірки було складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №0330/111/00/23/НОМЕР_1 від 25.06.2010 року (далі по тексту Акт). На підставі зазначеного акту Начальником ДПІ у Київському районі м. Одеси Поповим В.Г. було прийнято рішення №0003572360 від 16.07.2010 року (далі по тексту Рішення) про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56740,00 грн. Підставою для прийняття Рішення стало, встановлене в Акті, порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Проте позивач вважає Рішення, прийняте на підставі Акту, необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки всупереч ч.4 ст.11-1 Закону України «Про податкову службу»позивача взагалі не було повідомлено про планову перевірку; в день проведення перевірки торгова точка, де була проведена перевірка , не працювала, торговля не велася і продаж будь-яких товарів не здійснювався, тому більшість документів, в тому числі Книги обліку доходів та витрат та накладні на товар, що знаходився в торговій точці, знаходилися вдома у позивача. Крім того, позивач зазначає, що оскільки вона є платником єдиного податку та відповідно до законодавства оподатковується за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг), то законодавством не встановлено для неї обов'язку вести облік товарних запасів.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та уточненнях до адміністративного позову, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - ДПІ у Київському районі міста Одеси - у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов (а.с.42-44), наполягав, що відображений в акті перевірки факт порушення позивачем п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», мав місце та є обґрунтованим, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято ДПІ у Київському районі м. Одеси правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
05.11.2001 року Київською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому було зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (а.с.11).
01.04.2010 року ДПІ у Київському районі м.Одеси ФОП ОСОБА_3 видано свідоцтво про сплату єдиного податку Серії З №НОМЕР_2 терміном дії на 2010 р. (а.с. 10).
На підставі направлень № 819/23-517 від 23.06.2010 року (а.с.17) та № 820/23-517 від 23.06.2010 року (а.с. 18) головним державним податковим ревізор-інспектором ДПА в Миколаївській області Крамаром Г.З. та старшим державним податковим ревізор-інспектором ДПА в Миколаївській області Дмитриком С.В. було проведено перевірку щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів, ліцензій господарської одиниці -торгівельний павільйон, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 що належить ФОП ОСОБА_3
За результатами перевірки 25.06.2010 року складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №0330/111/00/23/НОМЕР_1 від 25.06.2010 року (а.с.46-47).
У п. 2.2.14 акту перевірки зазначено, що позивач не веде у порядку, встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 28370,00 грн.; первинні облікові документи, а саме: накладні та книга обліку доходів і витрат у позивача відсутні.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003572360 від 16.07.2010 року (а.с. 50), яким відповідно до ст. 20 Закону України №265/95-ВР до позивача було застосовано штрафну санкцію у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації на суму 56740,00 грн. (а.с. 50).
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст. 6 того ж Закону фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до п. 4 «Перехідних положень»Конституції України Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституції України мав право видавати, схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної ради України в порядку, встановленому ст. 93 Конституції. Такий Указ президента України діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною радою України з цих питань.
В період дії «Перехідних положень»Конституції України було видано Указ Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Згідно ст.1 цього Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 4 Указу №727/98 визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня1993 року № 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17 затверджено «Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»(далі Інструкція № 12), у додатку № 10 до якої затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року.
Згідно з положеннями п.19.1.1 зазначеної Інструкції , громадяни, які одержують доходи від здійснення будь-якої підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом, реалізацією товарів, наданням послуг, зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат за формою №10
Суд вважає, що висновок фахівців ДПА в Миколаївській області щодо порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»щодо порядку обліку товарів за місцем реалізації здійснені необґрунтовано.
Що стосується висновків ДПА в Миколаївській області щодо порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», та рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 20 вказаного Закону, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Як зазначається в листі Державної податкової адміністрації України від 25.12.2009 року № 28923/7/23-7017/1485 «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єктів господарювання - платників єдиного податку»облік - це належним чином організована система збору, нагромадження, обробки, групування, узагальнення і реєстрації (фіксації) необхідної інформації або її сукупних даних, що відображають кількісну чи якісну характеристику подій, явищ, фактів, процесів, об'єктів тощо.
Фінансові санкції відповідно до статті 20 Закону N 265/95-ВР застосовуються до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані в установленому порядку, чи не ведуть або ведуть з порушенням установленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Окрім того, до суду одночасно з адміністративним позовом, позивач надав копію Книги обліку доходів і витрат (а.с.12-14), а в судовому засіданні було оглянуто оригінал такої Книги, а тому наявність книги обліку доходів та витрат спростовує доводи відповідача, оскільки відповідальність передбачена лише за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач не надав доказів правомірності відображення в акті перевірки та прийнятого на підставі даного акту рішення про накладення штрафних санкцій фактів вчинення позивачем порушення законодавства, а тому вчинені дії щодо встановлення факту порушення та прийняте рішення є необґрунтованими, у зв'язку з чим позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7-14, 122, 69-71, 86, 158 -163, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0003572360 від 16.07.2010 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56740,00 грн.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 25 травня 2011 року.
Суддя Вовченко O.A.