Справа № 4507/10/1570
15 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження від 01.04.2005 року №325, -
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження від 01.04.2005 року №325. В обґрунтування заявлених в адміністративному позові вимог, позивач посилається на незаконність винесення розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки 27 громадянам України ОСОБА_3 та іншим для ведення садівництва в СТ «Кольцо»Любопілської сільської ради, яким, на думку позивача, відповідач привласнив 0,007 га суміжної ділянки ОСОБА_1, яка належить їй на праві власності.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги із викладених вище підстав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявку суду не повідомив, заперечення на позов не надав.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявку суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно державного акту на право приватної власності на землю та на підставі рішення Любопільської сільської ради народних депутатів № 9 від 6 квітня 1994 року ОСОБА_1 була передана земельна ділянка площею 0,113 га за № 4003-4005, розташована в садівничому товаристві «АДРЕСА_1
01 квітня 2005 року Комінтернівською районною державною адміністрацією було видано розпорядження № 325 про видачу державних актів про право власності на земельні ділянки 27 громадянам України ОСОБА_3 та іншим для ведення садівництва в СТ «Кольцо»СМ «Любопіль»на території Любопольської сільської ради. Згідно даного розпорядження було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на вищезазначені земельні ділянки; передано у власність 27 громадянам України(перелік яких зазначених у додатку до розпорядження) земельні ділянки загальною площею 2,391 га(у тому числі багорічних насаджень- 2,391) для ведення садівництва в СТ «Кольцо»СМ «Любопіль»на території Любопільської сільської ради; районному відділу земельних ресурсів було доручено зареєструвати та видати зазначеним громадянам державні акти про право власності на земельні ділянки та внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.
Згідно додатку до розпорядження від 01.04.2005 року (а.с.37) у списку громадян, членів СТ «Кольцо»СМ «Любопіль»яким надаються земельні ділянки для ведення садівництва на території Любопільської сільської ради зазначено ОСОБА_5.
29 липня 2005 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 01.04.2005 року № 325 був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку Серії ЯА №365629, розташовану на території Любопольської сільської ради Комінтернівського району Одеської області АДРЕСА_1(а.с.39-40).
У своєму позові позивач зазначає, що суміжна ділянка № 4001, власником якої є ОСОБА_6, до 01.04.2005 року мала розмір 0,05 га, проте після видачі державного акту про право власності на земельну ділянку на ім'я третьої особи ОСОБА_6 її розмір збільшився до 0,057 га.
Так, позивач вважає, що фактично розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 01.04.2005 року № 325, на підставі якого був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку № 4001 на ім'я ОСОБА_5, відповідач привласнив 0,007 га суміжної земельної ділянки ОСОБА_1, чим грубо порушим її права, передбачені ч.1 ст. 78 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади; місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Пунктом 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
У відповідності до 17 ЗК України зазначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
У відповідності до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Як зазначено у ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі не більше 0, 12 га.
Статтею 118 ЗК України встановлений порядок безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, у відповідності до якого громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання; Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення ;проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін; проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В свою чергу, відповідно до п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 (далі -Інструкція) заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи.
Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Згідно п. 3.2 Інструкції державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Крім цього, згідно з п.1.4 Інструкції, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
В свою чергу, кадастрові зйомки, грошову оцінку земель, бонітування ґрунтів тощо здійснюють суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на виконання землевпорядних робіт.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі договорів між юридичними, фізичними особами та розробниками документації із землеустрою.
Згідно зі статтею 26 зазначеного Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України та договором.
Таким чином, реєстрацію земельних ділянок (а фактично - прав на них) сьогодні здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України (Центр ДЗК). Центр ДЗК діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.05.2003 N 135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Діяльність Центру ДЗК регулюється також наказом Держкомзему України від 31.10.2003 N 279 "Про схвалення Типових положень про регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та про районний (міський) відділ регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
Згідно акту встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої для ведення садівництва, що знаходилась в користуванні гр. ОСОБА_5 АДРЕСА_1 від 2005 року, на виконання розпорядження Комінтернівської РДА Одеської області від 1 квітня 2005 року № 325, представником ТОВ «Вектор»ОСОБА_4, в присутності гр. ОСОБА_5, голови правління СТ «Кольцо»ОСОБА_7, начальника Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_8, представників суміжних власників землі та землекористувачів ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10 було проведено обстеження і встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої гр.. ОСОБА_5 в приватну власність для ведення садівництва. В натурі межі земельної ділянки були закріплені межовими знаками, всі присутні, в тому числі й позивач, були ознайомлені з ними. Ніяких заперечень щодо меж ділянки заявлено не було. Площа земельної ділянки в погоджених межах склала 0,057 га.
Слід також зазначити, що відповідно до запиту суду Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»надано інформацію щодо того, чи встановлювалось накладення земельної ділянки № 4001 площею 0,057 га або перешкоди межи з іншими земельними ділянками при перевірці обмінного файлу наданого розробниками ТОВ «Вектор»в липні 2005, відповідно до якої, за результатами перевірки обмінного файлу у тому числі порівняння з технічною документацією на ім'я ОСОБА_2 (кад 5122783800:01:010:0021) вимог та зауважень не виявлено, відомості щодо земельної ділянки були внесені до АС ЦДЗК 12.05.2005 року.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд встановивши під час офіційного з'ясування обставин справи відповідність оскаржуваного розпорядження закону, на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України зобов'язаний винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження від 01.04.2005 року №325 -відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 20 червня 2011року
Суддя О.В. Колесниченко
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження від 01.04.2005 року №325 - відмовити повністю.
20 червня 2011 року