Справа № 2а-11300/10/1570
14 червня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
секретаря Юзефович Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ШІП І КО” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень -рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,
До суду 29.11.2010 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ШІП І КО” (далі ТОВ „ШІП І КО” ) з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0003302310/0 від 30.04.2010 року, №0007682310/2 від 24.09.2010 року , за яким йому визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 690гривень; №0004581701/0 від 05.05.2010 року, №0004581701/1 від 19.07.2010 року, №0004581701/2 від 24.09.2010 року, за яким йому визначене податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 539,80грн.; №0004611701/0 від 05.05.2010 року, №0004611701/1 від 19.07.2010 року, №0004611701/2 від 24.09.2010 року , за яким йому визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71090,34 грн. (22634,88грн. за основним платежем, 48455,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004892360 від 05.05.2010 року у розмірі 38746,0грн.
Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються винесені на підставі акту №5521/23-3/34674123 від 23.04.2010 року виїзної планової перевірки ТОВ „ШІП І КО” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009 року. Проте висновки Акту перевірки про порушення ним пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР), який діяв на час виникнення спірних відносин, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 16367грн. не відповідають дійсним обставинам, оскільки валові витрати на суму 111686грн. підтверджені первинними документами та актами виконаних робіт у повному обсязі, що було прийнято до уваги ДПА в Одеський області, яка скасувала податкове повідомлення рішення №0003302310/0 від 30.04.2010року, залишивши зобов'язання з податку на прибуток у сумі 690грн. та не вказавши походження цієї суми.
Посилання в акті перевірки на порушення ст.5,6 Закону України від 11.12.1991 року №1963-ХП «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(далі Закон України №1963-ХП) про несплату податку при придбання автомобіля Хюндай Соната в жовтні 2009 року є безпідставним, оскільки без сплати вказаного податку йому не був би зареєстрований вказаний транспортний засіб в органах ДАІ. Про його сплату свідчить банківська квитанція, яка була пред'явлена перевіряючим, проте ними не прийнята до уваги.
Позивач вважає протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004892360 від 05.05.2010 року у розмірі 38746,0грн. за порушення п.2.8 п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі Положення №637), оскільки обставини зазначені в акті перевірки щодо перевищення ліміту каси не відповідають дійсним обставинам та наявним і наданим в ході перевірки документам.
Також позивач зазначив, що ним не було допущено порушень вимог Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон України №889-ІV), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_2 не витрачав надмірно наданих йому коштів, а отримав 21238,02грн. для придбання автомобіля ГАЗ 3110, що підтверджується відповідними документами та взяттям на баланс підприємства придбаного автомобіля. Що стосується продажу автомобілів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ціною нижчою ніж встановлена експертизою після ДТП, позивач вважає неправомірним вважати це додатковим благом, оскільки автомобілі не були безоплатно отримані, а продані цим працівникам.
Позивач вважає безпідставним твердження перевіряючих в Акті перевірки про порушення Закону України №889-ІV в частині оподаткування доходів виплачених нерезиденту громадянину Ізраїлю ОСОБА_6 за договором цільової позики в іноземній валюті від 20.06.2007 року, оскільки згідно ст.11 Конвенції між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль від 26.11.2003 року «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал»проценти, що виникають в Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Міжнародний договір має вищу юридичну силу.
Представники позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставині викладені в позові , підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, наполягали, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ТОВ „ШІП І КО” зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 20.10.2006 року. На податковий облік взято 20.10.2006 року.
З 30.03.2010 року по 20.04.2010 року була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що 23.04.2010р. складено акт №5521/23-3/34674123 ( т.1 а.с.23-42).
Згідно висновку акту перевіркою встановлено, крім інших, порушення позивачем: - пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України № 334/94-ВР, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 182436,0 грн., занижено податок на прибуток всього у сумі 16367,00грн.; - п.п. 1.1,1.2,1.3,1.9,1.15 ст.1, ст.2, ст.3, пп.4.2.9,4.2.15 п.4.2 ст.4,п.3.1,3.4 ст.3,п.7.1,7.3 ст.7, пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.2.3. п.9.2,п.9.10,п.9.11 ст.9,ст.16,п.17.1,17.2 ст.17 Закон України №889-ІV, в результаті чого не утримано та своєчасно не перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 22634грн.: - ст.5,6 Закону України №1963-ХП, в результаті чого встановлено заниження податку у сумі 199,8грн. та не наданий розрахунок суми податку за придбаний автомобіль; - п.2.6,2.8 п.2,пп.3.5 п.3, пп.4.3 п.4 Положення №637, а саме не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівки, що надійшла до каси підприємства на суму 5700грн., перевищення залишку готівки в касі підприємства у сумі 5123,0грн. (т.1 а.с.42).
На підставі Акту №5521/23-3/34674123 від 23.04.2010 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №0003302310/0 від 30.04.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16112 гривень (10741грн. за основним платежем, 5371грн. -штрафна (фінансова) санкція); №0004581701/0 від 05.05.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 539,80грн. (199,8грн. за основним платежем, 340грн. -штрафна (фінансова) санкція); №0004611701/0 від 05.05.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71090,34 грн. (22634,88грн. за основним платежем, 48455,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а також прийняте рішення №0004892360 від 05.05.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38746,0грн. (т.1 а.с.14-17).
Позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДПІ, ДПА в Одеській області, ДПА України.
Рішенням ДПІ від 19.07.2010 року №53665/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.
Рішенням ДПА в Одеській області №35039/10/25-0007 від 24.09.2010 року про результати розгляду повторної скарги ДПА залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0004581701/0 від 05.05.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 539,80грн. (199,8грн. за основним платежем, 340грн. -штрафна (фінансова) санкція); №0004611701/0 від 05.05.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71090,34 грн. (22634,88грн. за основним платежем, 48455,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а скаргу без задоволення, та частково скасувала податкове повідомлення-рішення №0003302310/0 від 30.04.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16112гривень (10741грн. за основним платежем, 5371грн. -штрафна (фінансова) санкція) в частині сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10281грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у сумі 5141,0грн. ( т.2 а.с.67-78).
Рішенням ДПА України №26827/7/15-0315 від 06.12.2010 року залишені без змін податкові повідомлення-рішення №0004581701/0 від 05.05.2010 року, №0004611701/0 від 05.05.2010 року, №0003302310/0 від 30.04.2010року з урахуванням рішення ДПА в Одеській області від 24.09.2010 року, а повторна скарга позивача без задоволення (т.2 а.с.108-111).
В висновку Акту вказано, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження у сумі 16367грн. На підставі акту податковим повідомленням рішенням №0003302310/0 від 30.04.2010 року позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 10741 гривень та штрафні санкції у сумі 5371грн. При розгляді повторної скарги ДПА в Одеській області скасувала визначення податкових зобов'язань у сумі 10281грн. За результатами розгляду повторної скарги ДПІ прийняло податкове повідомлення -рішення №0007682310/2 від 24.09.2010 року, за яким ТОВ „ШІП І КО” визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 690 гривень (460грн. за основним платежем, 230грн. -штрафна (фінансова) санкція) (т.1 а.с.22). Проте в рішенні ДПА в Одеській області №35039/10/25-0007 від 24.09.2010 р. не зазначено, які саме доводи позивача не прийняті до уваги при розгляді скарги, на підставі яких первинних документів встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 460грн. та в якому періоді (т.2 а.с.71).
Суд вважає, що таке рішення податкового органу щодо його змісту не відповідає вимогам законодавства та п.10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України №29 від 11.12.1996р., яке діяло на час виникнення спірних правовідносин. Позивач в скаргах в адміністративному порядку стверджував про відсутність порушень та про необґрунтованість нарахування зобов'язань по податку на прибуток. Позивачем до скарг та до суду надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат - витрат по господарським операціям з СПД ОСОБА_7, ВАТ «АТП №15106», ВАТ «Одеса-Авто», СПД ОСОБА_8, ПП «Шина Люкс».
При таких обставинах суд доходить до висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень -рішень щодо визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 460грн. за основним платежем та 230 грн. за штрафними фінансовими санкціями.
В п.3.8.2 Акту перевірки зазначено, що ТОВ „ШІП І КО” порушила вимоги ст.5, ст.6 Закону України №1963-XII, в результаті чого встановлено заниження податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009р. у сумі 199,80 грн., а також неподання розрахунку суми податку. Статтею 6 Закону визначений порядок обчислення та сплати податку, в якій зазначено, що вказаний податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Судом встановлено, що позивачем згідно з довідкою-рахунком від 22.09.2009 року придбаний транспортний засіб Хюндай Соната, легковий седан, 2009 року випуску, об'єм двигуна 1998 куб.см. Транспортний засіб зареєстровано в органах ДАІ - тимчасовий реєстраційний талон від 29.10.2009 року.
Статтею 3 Закону України № 1963-ХП визначено, що перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Відповідно до ст.5 Закону за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.
Юридичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні платіжні доручення про сплату податку з надписом (поміткою) установи банку про зарахування податку до територіальних дорожніх фондів. У разі відсутності документів про сплату податку перша реєстрація в Україні не здійснюється.
При таких обставинах суд вважає нарахування відповідачем зобов'язання у сумі 199,80грн. по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів необґрунтованим, оскільки такий податок сплачений позивачем при придбанні автомобілю Хюндай Соната, що підтверджено розрахунковим документом та фактом його реєстрації відповідними органами. Доводи відповідача про невідображення сплати вказаного податку в реєстраційній картці, як на підставу нарахування податкового зобов'язання, суд вважає неспроможним. Проте позивачем не спростовані висновки акту перевірки щодо не надання у встановлені законом строки розрахунку по сплаті податку за вказаний автомобіль, а тому штрафні санкції у розмірі 340 грн. відповідачем застосовані до ТОВ „ШІП І КО” правомірно відповідно до пп. 17.1.1 п. 17 ст. 17 Закону України N 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якій діяв на час прийняття рішення.
В Акті зазначено, що перевіркою встановлено, що позивачем не утримано та своєчасно не перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 22634грн., а саме: - у сумі 2644,65 грн. у зв'язку з продажем автомобілів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вартістю нижче оціночної, що на думку перевіряючих є отриманням вказаними особами додаткового блага; - у сумі 3747,89 грн. та штрафу у сумі 3185,7 грн. у зв'язку з відшкодуванням ОСОБА_2 витрат без документального підтвердження; - у сумі 16094,14 грн. у зв'язку з виплатою нерезиденту ОСОБА_6 відсотків за договором цільової позики в іноземній валюті; - у сумі 148,2 грн. у зв'язку з оплатою послуг нотаріуса.
Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення, за яким йому визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71090,34 грн. (22634,88грн. за основним платежем, 48455,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) в повному обсязі, проте не спростовує в позові висновків акту щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 148,2 грн. у зв'язку з оплатою послуг нотаріуса у сумі 988грн. згідно платіжного доручення від 09.04.2008 року.
Крім того, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача щодо неправомірного нарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 2644,65 грн. у зв'язку з продажем автомобілів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вартістю нижче оціночної. При цьому суд виходить з наступного.
В Акті перевірки зазначено, що позивачем здійснений у червні 2008 року продаж двох автомашин Опель Астра, державні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які були пошкоджені в ДТП. Автомобіль Опель Астра, 2007р. випуску, державний номер НОМЕР_1 продано фізичній особі ОСОБА_3 за вартістю 14 200,00 грн., залишкова вартість годних залишків автомобіля, які прийшли в непридатність по причині пошкодження при ДТП, складає 24 376,00 грн. Автомобіль Опель Астра. 2007р. випуску, держ. номер НОМЕР_2 продано фізичній особі ОСОБА_4 за вартістю 20 100,00 грн. залишкова вартість годних залишків автомобіля, які прийшли в непридатність по причині пошкодження при ДТП складає 27 555,00 грн. Залишкова вартість автомобілів перевіряючими вказана на підставі актів експертиз, проведених у зв'язку з пошкодженням автомобілів в ДТП та необхідності отримання страхового відшкодування.
Відповідно до п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), і також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті, якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням. У разі надання подарунка платнику податку податковим агентом, вартість такого подарунку згідно з п.1.2 ст.1 Закону є доходом, одержаним із джерел України, який підлягає оподаткуванню за ставкою 15 % від об'єкта оподаткування. Згідно п. 1.15 ст.1 Закон України № 889-IV податковий агент - юридична особа, яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України № 889-IV передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Таким чином, нарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 2644,65 грн. у зв'язку з продажем автомобілів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ґрунтується на положеннях законодавства.
Суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що продаж автомобілів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не може вважатись додатковим благом, оскільки автомобілі не були безоплатно отримані ними, а були продані цим особам. Суд вважає таке обґрунтування позовних вимог неспроможним, та таким, що не ґрунтується на вищевказаних вимогах Закону. Неспроможним є також посилання позивача на порушення відповідачем норм Закону України №2181-ІІІ щодо правильності застосування непрямого методу визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у випадку продажу автомобілів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки саме такий метод відповідачем не застосовувався.
Крім того, в п. 3.8.1.7 Акту перевірки зазначено, що в порушення вимог Закону України №889-ІV позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 16094,14 грн. Висновок перевіряючих базується на тому, що такий податок повинен був утримуватись при виплаті відсотків по договору цільової позики ОСОБА_6 (т.1 а.с.37/об.-38).
Судом встановлено, що позивачем 20.06.2007 року з ОСОБА_6, громадянином Ізраїлю, засновником ТОВ «ШІП і КО», укладений договір та додаткові до нього угоди цільової відсоткової позики в іноземній валюті (т.1 а.с.181-197). Позика погашалась відповідно до графіку, встановленому сторонами. Громадянину Ізраїлю ОСОБА_6 виплачено на час перевірки відсотки у сумі 16750 доларів США або по курсу НБУ на дату перерахування (виплати) у сумі 107 294.23 грн.
Висновки перевіряючих щодо нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 16094,14 грн. суд вважає неправомірним виходячи з наступного.
Відповідно до п.9.11 ст.9 Закону України №889- IV доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, яким є ОСОБА_6, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.
Проте статтею 21 Закону України № 889-IV визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародною договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.
Згідно з ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль від 26.11.2003 року «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал», ратифікованої Україною 16.03.2006 року, проценти, що виникають в Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. В самому Акті перевірки не спростовується, що ОСОБА_6 є нерезидентом. Зазначені обставини підтверджуються також реєстраційним свідоцтвом управління Національного банку України в Одеській області (т.1 а.с.198,199). Акт перевірки не містіть жодного доказу щодо несплати податків з отриманого доходу нерезидентом, а тому суд вважає висновки Акту перевірки необґрунтованими та неправомірним нарахування податку з фізичних осіб у сумі 16094,14грн.
Також суд вважає неправомірним нарахування відповідачем податку з фізичних осіб у сумі 3747,89грн. та штрафу у розмірі 3185,7 грн. на підставі висновків акту перевірки про надмірно витрачених працівником ОСОБА_2 отриманих під звіт грошей у сумі 21238,092грн., які не повернуто до каси, оскільки висновки перевіряючих не відповідають дійсним обставинам. Судом встановлено, що гроші у сумі 21238грн. були отримані по касовому ордеру ОСОБА_2 для цільового їх використання, а саме на придбання для підприємства автомобілю ГАЗ 3110, який був придбаний згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2009 року у ОСОБА_10, який отримав гроші за проданий автомобіль (т.1 а.с.128-132).
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин щодо правомірності нарахування позивачу податку з фізичних осіб, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0004611701/0 від 05.05.2010 року, №0004611701/1 від 19.07.2010 року, №0004611701/2 від 24.09.2010 року ДПІ, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71090,34 грн. (22634,88грн. за основним платежем, 48455,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 62711,79грн. (19842,03грн. за основним платежем, 42869,76грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Згідно висновку Акту перевіркою встановлено порушення позивачем п.2.6,2.8 п.2,пп.3.5 п.3, пп.4.3 п.4 Положення №637, а саме не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівки, що надійшла до каси підприємства на суму 5700грн., перевищення залишку готівки в касі підприємства у сумі 5123,0грн., на підставі чого ДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004892360 від 05.05.2010 року у розмірі 38746,0грн. відповідно до Указу Президента від 12.06.1995 року №436/95 у двократному розмірі виявленою суми понадлімітної готівки за кожний день та у п'яті кратному розмірі неоприбуткованої суми (5700грн.х5 + 5123грн.х2).
Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, первинним документам, а тому підлягає скасуванню прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004892360 від 05.05.2010 року.
В Акті перевірки зазначено, що згідно прибуткового касового ордеру від 02.12.2007 року №1254 02.12.2007 року від працівника підприємства ОСОБА_2 до каси підприємства надійшла готівка, не витрачена на господарські потреби у сумі 4700грн., але оприбутковування в касовій книзі здійснено 03.12.2007 року. Також зазначено, що 28.02.2009 року на початок робочого дня в касі підприємства залишок готівкових коштів склав 2340грн., оприбутковано було 2340грн., а видано з каси 5680грн. (видаткові ордери №204 на 1000грн. та 205 на 4680грн.) тобто на 1000грн. більше, що свідчить про не оприбуткування 1000грн. до каси підприємства.
Позивачем до суду надана копія прибуткового касового ордеру №1254 щодо повернення в касу підприємства 4700грн., який датований 03.12.2007 року, та в цей же день ці гроші оприбутковані до каси підприємства (т.1 а.с.111-112). Що стосується видачі 28.02.2009 року з каси підприємства грошей по видатковим касовим ордерам №204 та №205, то згідно копій цих документів видано по ордеру №204 Загорцеву 1000грн., по ордеру №205 ОСОБА_2 3680грн. (т.1 а.с.108-110). Таким чином, позивачем доведено, що ним не було допущено не оприбуткування в касу підприємства 5700грн.
Висновки перевіряючих щодо перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства ґрунтуються на тому, що в видатковому касовому ордері №205 про видачу ОСОБА_2 28.02.2009 року 4680грн. відсутній його підпис про одержання готівки, що свідчить про залишення цієї готівки у касі в поза робочий час 28.02.2009 року, проте цей касовий ордер не на 4680грн., а на 3680грн. містить всі реквізити касового ордеру (т.1 а.с.110). Також всі реквізити містить видатковий касовий ордер №321 від 30.06.2009р. на суму 2818,0грн. (т.1 а.с.177), а тому висновок про залишення цієї сумі у касі підприємства поза робочий час 30.06.2009 року, а також перевищення ліміту залишку готівки в касі 28.02.2009року, спростовується наданими первинними документами, та свідчить про відсутність порушення позивачем вимог Положення №637.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивні вимоги ТОВ „ШІП І КО” підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004892360 від 05.05.2010 року у розмірі 38746,0грн., податкових повідомлень-рішень ДПІ №0003302310/0 від 30.04.2010 року, №0007682310/2 від 24.09.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 690 гривень; №0004581701/0 від 05.05.2010 року, №0004581701/1 від 19.07.2010 року, №0004581701/2 від 24.09.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 539,80грн. в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 199,8грн. за основним платежем; №0004611701/0 від 05.05.2010 року, №0004611701/1 від 19.07.2010 року, №0004611701/2 від 24.09.2010 року, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71090,34 грн. (22634,88грн. за основним платежем, 48455,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 62711,79грн. (19842,03грн. за основним платежем, 42869,76грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, ч.6 ст.128, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ШІП І КО” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень -рішень та рішення про застосування штрафних санкцій -задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003302310/0 від 30.04.2010року, №0007682310/2 від 24.09.2010 року Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю „ШІП І КО” визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 690 гривень (460грн. за основним платежем, 230грн. -штрафна (фінансова) санкція).
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004581701/0 від 05.05.2010 року, №0004581701/1 від 19.07.2010 року, №0004581701/2 від 24.09.2010 року Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю „ШІП І КО” визначене податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 539,80грн. (199,8грн. за основним платежем, 340грн. -штрафна (фінансова) санкція), в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 199,8грн. за основним платежем.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004611701/0 від 05.05.2010 року, №0004611701/1 від 19.07.2010 року, №0004611701/2 від 24.09.2010 року Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю „ШІП І КО” визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71090,34 грн. (22634,88грн. за основним платежем, 48455,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 62711,79грн. (19842,03грн. за основним платежем, 42869,76грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004892360 від 05.05.2010 року Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю „ШІП І КО” застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38746,0грн.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.
Суддя
20 червня 2011 року