Справа № 10982/10/1570
09 червня 2011 року м.Одеса
10год.25хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 -за довіреністю б/н від 20.02.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_3 -за довіреністю №612/10-010 від 10.01.2011р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 09.11.2010р. №0073551701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 10090,5грн. та від 09.11.2010р. №0073561701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1021,95грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в її діях порушень п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись на наступне: позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за видатковими накладними отриманими із запізненням у наступному звітному періоді, які були виписані у попередньому періоді. TOB «Універсал»був помилково зазначений як контрагент (через описку в ІПН), проте загальний розмір податкових зобов'язань за ПДВ за період липень 2009 року від цього не змінився, та незмінним залишився розмір податкового кредиту. Позивачка наполягає на пов'язаності витрат на оплату послуг мобільного зв'язку та на придбання канцтоварів з її господарською діяльністю.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.13, 14 p.IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Документальне підтвердження отримання ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2009 року податкових накладних, виписаних у вересні 2009 року відсутнє. Відповідач зазначає про неможливість включення до податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не пов'язані з господарською діяльністю платника.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що у період з 17.09.2010р. по 22.10.2010р. на підставі п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до направлень від 17.09.2010р. №. 1258, від 04.10.2010р. №1322, від 08.10.2010р. №1344, від 18.10.2010р. №1378, виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, та план-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Гольцевою С.М. проведена перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.
За результатами вказаної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем складений акт №7358/17-128/НОМЕР_1 від 27.10.2010р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010р.».
В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачкою, у тому числі, п.п. 4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.9.12.1, п.9.12, ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003р.(із змінами та доповненнями) і за правилами ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92 (із змінами та доповненнями), позивачці донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 1021,95 грн.; п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 6727,00 грн., у тому числі по періодах: березень 2009р. - 25грн., травень 2009 року -42грн., липень 2009р. - 1206грн., вересень 2009р. - 95грн., жовтень 2009р. - 5158грн., грудень 2009р. - 125грн., травень 2010р. - 50грн., червень 2010р. - 26грн.
На підставі зазначеного акту перевірки №7358/17-128/НОМЕР_1 від 27.10.2010р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0073551701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 10090,50грн., з яких 6727грн. -за основним платежем та 3363,50грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачкою п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", та податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0073561701/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1021,95грн., у зв'язку з порушенням позивачкою ст.ст.13, 14 p.IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка оскаржила їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.
Суд частково погоджується з правовою позицією позивачки виходячи з наступного.
Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2009р. були включені податкові накладні попереднього періоду, а саме: податкова накладна №8/151157/1 від 28.09.2009р., податкова накладна №8/151378/1 від 30.09.2009р., податкова накладна №8/151016/1 від 30.09.2009р. Перевіркою встановлено, що податкові накладні були включені до наступного податкового періоду за фактом отримання.
В акті перевірки вказано, що в порушення вимог абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, завищено податковий кредит у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним в іншому, ніж звітний податковий період, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 5087грн. При цьому, документальне підтвердження отримання ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2009р. податкових накладних, виписаних у вересні 2009 року, відсутнє.
Однак суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з урахуванням наступного.
Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи товаротранспортних накладних про отримання зазначених у вказаних податкових накладних товарів, позивачкою були отримані зазначені товари разом з податковими накладними №8/151157/1 від 28.09.2009р., податкова накладна №8/151378/1 від 30.09.2009р., податкова накладна №8/151016/1 від 30.09.2009р. саме 01.10.2009р. у зв'язку з чим позивачкою правомірно були віднесені суми ПДВ за цими накладними до податкового кредиту за датою їх отримання -у жовтні 2009р.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Проте, в даному випадку суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджені відповідними податковими накладними.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані .
Не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність у позивачки права на віднесення сум ПДВ по вказаним накладним до податкового кредиту, посилаючись на абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Вказана норма Закону не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, з огляду на те, що в даному випадку відсутній факт відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну, накладні були подані постачальником разом із товарами, що виключає підставність подання відповідної скарги.
В акті перевірки позивачки встановлено, що ФОП ОСОБА_1, на думку відповідача, неправомірно включила до складу податкового кредиту витрати на мобільний зв'язок (податкові накладні, отримані від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»), оскільки вони не призначаються для ведення господарської діяльності. Загальна сума ПДВ, включеного до податкового кредиту за вказаними операціями, складає 467грн. (травень 2009р. -42грн., липень 2009р. -63грн., вересень 2009р. -89грн., жовтень 2009р. -72грн., грудень 2009р. -125грн., травень 2010р. -50грн., червень 2010р. -26грн.).
Однак вказані висновки відповідача не підтверджуються матеріалами справи, є безпідставними та спростовані наданими позивачкою доказами по справі.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з 7.4. п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» та ФОП ОСОБА_1 була укладена угода №2758407 від 05.2008р. про надання послуг стільникового мобільного зв'язку.
Позивачкою надано довідки своїх контрагентів №02/05/200 від 05.04.2011р., №49/04 від 07.04.2011р., №б/н від 07.04.2011р., в яких підприємствами, з якими позивачка має господарські відносини (ТОВ «Торговий дім «Система», ТОВ «Універсал», ТОВ Рабен Україна»), зазначені номера службових телефонів, які використовувалися для зв'язку між позивачкою та цими підприємствами в рамках ведення господарської діяльності.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи Деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам абонента НОМЕР_2 (ФОП ОСОБА_1.) за перевіряємий період, певна кількість послуг зв'язку, придбаних у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», були використані саме для зв'язку позивачки з її контрагентами за номерами вказаними у вказаних вище довідках (№02/05/200 від 05.04.2011р., №49/04 від 07.04.2011р., №б/н від 07.04.2011р.).
Вказаним підтверджується використання позивачкою частини придбаних у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»послуг зв'язку у своїй господарській діяльності та безпідставність висновків акту перевірки в цій частині.
Крім того, непідтвердженим є висновок акту перевірки про незаконність віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту у березні 2009р. суми ПДВ 25грн. за податковою накладною №157 від 23.03.2009р. ПП «Рінг», тому, що матеріальні активи (канцтовари) за даною податковою накладною не призначаються для їх використання в господарській діяльності. Такі висновки акту перевірки нічим не вмотивовані; канцтовари певною мірою можуть бути використані будь-яким суб'єктом господарювання у своїй господарській діяльності, також враховуючи вартісне вираження вказаної господарської операції.
Відповідачем також не доведено порушення позивачкою п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту у вересні 2009 року податку на додану вартість у сумі 6грн., з огляду на, нібито, помилкове внесення до декларації по податку на додану вартість за вересень 2009 року №120132 від 20.10.2009року суму ПДВ у розмірі 783грн., в той час як по реєстру отриманих податкових накладних сума по податку на додану вартість складає 777грн.
Перевіркою ДПІ встановлено, що по додатку 5 до податкової декларації за липень 2009 року (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) ФОП ОСОБА_1 вносить контрагента з індивідуальним податковим номером 311375715468, який належить TOB «Універсал». Податкової накладної, яка б відповідала даним TOB «Універсал»до перевірки не надано. Внаслідок внесення перекрученних даних до декларації по податку на додану вартість за липень 2009 року №102666 від 21.09.2009р. ФОП ОСОБА_1 завищила податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 967грн.
Під час розгляду справи, позивачка не надала суду доказів наявності податкової накладної, виписаної TOB «Універсал», на суму ПДВ 967грн., в той час як п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, встановлене описаного в акті порушення Підприємством в ході розгляду справи не спростовано.
З п.3.3.2 акту перевірки від 27.10.2010р. вбачається, що по реєстру отриманих податкових накладних загальна сума по податку на додану вартість у липні 2009р. по TOB «Торговий дім «Система»складає 11586грн. (податкова накладна №8/145528/1 від 01.07.2009р. на суму ПДВ - 2481,47грн.; податкова накладна №8/145036/2 від 01.07.2009р. на суму ПДВ - 3539,59грн.; податкова накладна №8/145711/1 від 03.07.2009р. на суму ПДВ - 4831,40грн.; податкова накладна №8/145819/1 від 06.07.2009р. на суму ПДВ - 733,60грн.), в той час як згідно додатку №5 до податкової декларації за липень 2009 року (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) ФОП ОСОБА_1 до декларації по податку на додану вартість у липні 2009 року №102666 від 21.09.2009р. внесено податок на додану вартість у сумі 11762грн., чим безпідставно завищено податковий кредит на 176грн. по контрагенту TOB «Торговий дім «Система».
Факт порушення п.п.7.2.6.,п.7.2.,ст.7., п.п.7.4.5.,п.7.4.,ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині необґрунтованого включення до складу податкового кредиту у липні 2009 року ПДВ у сумі 176грн. по TOB «Торговий дім «Система»позивачкою не спростовано та не заперечно. Сума ПДВ по податковим накладним №8/145528/1 від 01.07.2009р., №8/145036/2 від 01.07.2009р., №8/145711/1 від 03.07.2009р., №8/145819/1 від 06.07.2009р. складає 11586грн., проте позивачкою безпідставно у липні 2009р. по TOB «Торговий дім «Система»до складу податкового кредиту включено суму ПДВ більшу на 176грн. та документальне її підтверджена не було надане.
Судом встановлено, що відповідачем обґрунтовано донараховано ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 1021,95грн. з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки від 27.10.2010р., перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено розбіжності між даними відображеними в деклараціях про доходи та даними по розрахунковому рахунку. У першому кварталі 2009 року розбіжності склали 4 грн., у другому кварталі 2009 року розбіжності склали 8 грн., у третьому кварталі 2009 року розбіжності склали 5875,0 грн., за 2009 рік розбіжності склали 6703,0 грн.
Перевіркою встановлено, що розбіжності у сумах валового доходу виникли внаслідок того, що ФОП ОСОБА_1 включала до валового доходу суми фінансової допомоги, що є порушенням ст.13, ст.14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92р №13-92 та Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року №12.
Доказів відсутності встановлених перевіркою розбіжностей та необґрунтованості відповідних висновків позивачкою суду не надано.
Відповідно до п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, у тому числі, оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Згідно з п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 цього Закону Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно зі ст.14 Декрету з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 09.11.2010р. №0073551701/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 5584грн. основного платежу та 2792грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В позовних вимогах про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 09.11.2010р. №0073561701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1021,95грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0073551701/0 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1143грн. за основним платежем та 571,50грн. штрафних (фінансових) санкцій - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) грн.40коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2011р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
14 червня 2011 року