Справа № 7506/10/1570
16 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.
розглянувши в виїзному судовому засіданні в Суворовському районному суді м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, -
Позивач звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що 12.06.2009 року, підчас знаходження під вартою в ОСІ-21, ним було подано скаргу до апеляційного суду Одеської області, а 22.06.2009 року надано доповнення до цієї скарги. У зв'язку з неотриманням відповідей на ці звернення, 08.07.2009 року та 23.07.2009 року він звертався до цього суду з клопотаннями про надання йому відповідей на його скаргу від 12.06.2009 року та доповнення від 22.06.2009 року, але і на ці звернення він відповіді не отримав. Позивач зазначає, що зазначені скарги та звернення здавав до спецвідділу ОСІ для направлення адресату, але на його думку відповідач не надсилав його скарги до апеляційного суду Одеської області, внаслідок чого він не отримав відповіді на свої скарги та звернення, чим були порушені його конституційні права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправною та незаконною бездіяльність відповідача, що виразилося у не направленні його звернень від 12.06.2009 року, від 22.06.2009 року, від 08.07.2009 року та від 23.07.2009 року до апеляційного суду Одеської області, якому ці звернення були адресовані.
Позивач у виїзному судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 3-5, 126).
Представник відповідача в виїзному судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснивши при цьому, що всі скарги та звернення позивача відповідачем були направлені до відповідних органів, яким вони були адресовані.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача та представника відповідача, розглянувши справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступне.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що у зв'язку з порушенням кримінальної справи, яка розглядається Суворовським районним судом м.Одеси, відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді утримання під вартою в ОСІ-21.
12.06.2009 року, підчас знаходження під вартою в ОСІ-21, позивачем було подано скаргу до апеляційного суду Одеської області, яку було зареєстровано відповідачем за вих.№396 від 12.06.2009 року та передано адресату кур'єрським зв'язком 17.06.2009 року.
22.06.2009 року позивачем подано доповнення до вказаної скарги, яке теж було зареєстровано відповідачем за вих.№425 від 22.06.2009 року та отримане апеляційним судом Одеської області 24.06.2009 року, що підтверджується відміткою про отримання у відповідному журналі №1052 (а.с.73, 74).
ОСОБА_1, не отримавши відповіді на свою скаргу від 12.06.2009 року та доповнення до цієї скарги від 22.06.2009 року, 08.07.2009 року звернувся до апеляційного суду Одеської області з клопотання щодо надання йому відповіді на зазначені скарги, яке було зареєстровано відповідачем за вих.№460 від 08.07.2009 року та отримано зазначеним судом 10.07.2009 року, що також підтверджується відміткою про отримання (а.с.75).
23.07.2009 року позивач повторно звернувся до апеляційного суду Одеської області з вимогами надати йому відповіді на його попередні звернення, яке теж було зареєстроване відповідачем за вих.№492 та №493 від 23.07.2009 року та отримано зазначеним судом 23.07.2009 року (а.с.76).
Таким чином, судом було безперечно встановлено, що відповідачем були зареєстровані, а апеляційним судом Одеської області отримані зазначені скарги та звернення, що також підтверджується листом на ім'я ОСОБА_2 від 09.10.2009 року, та списком скарг позивача (а.с.69, 77-81).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;.
За тиках обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому законом повноважень, у встановленому законом порядку та обґрунтовано, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи судом не було отримано доказів того, що відповідач не надсилав до апеляційного суду Одеської області скарги та звернення ОСОБА_1 і цією неправомірною бездіяльністю були порушені конституційні права позивача.
При цьому доводи позивача про те, що підтвердженням неправомірної бездіяльності відповідача є неотримання ним відповідей на зазначені звернення, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки вказані обставини, в тому числі і відсутність відомостей щодо реєстрації вказаний звернень позивача в апеляційному суді Одеської області, не є безперечним доказом ненаправлення відповідачем звернень позивача адресату. Крім цього, зазначені доводи спростовуються наявними матеріалами справи.
На підставі зазначеного, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 159-164 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
20 червня 2011 року