Справа № 2а-2а/1570/1940/2011
10 червня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «БОРОЛ»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, за участю прокуратури Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення №005092300/0 від 31.12.2010 року,-
Дочірнє підприємство «БОРОЛ»(надалі по тексту -Позивач, або ДП «БОРОЛ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Біляївському районі Одеської області), за участю прокуратури Одеської області в якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №005092300/0 від 31.12.2010 року. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Біляївському районі Одеської області за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ДП «БОРОЛ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2008 року по 31.07.2008 року та з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року та на підставі акту перевірки від 28.12.2010 р. № 2448/23/31609774 винесено податкове повідомлення-рішення №005092300/0 від 31.12.2010 року, відповідно до якого позивачу в зв'язку з порушенням п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 737 379,00 грн. Зокрема в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем на порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 737379,00 грн., так як фактичну оплату за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2008 року неможливо відслідкувати у зв'язку з тим, що даний період був охоплений плановою документальною виїзною перевіркою. Позивач вважає, що такий висновок не ґрунтується на законі, оскільки він суперечить п. 1.3, 1.8. ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР. Позивач також зазначив, що ним фактично сплачено як отримувачем товарів (послуг( у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), виставленої ним до відшкодування суми від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача та представник прокуратури Одеської області проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законними.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Судом встановлено, що на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Черновецькою І.М. та відповідно до наказу ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 26.11.2010 року №736 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «БОРОЛ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 737379,00 грн. за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2008 року по 31.07.2008 року та з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «БОРОЛ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2008 року по 31.07.2008 року та з 01.09.2008 року по 31.12.2008 від 28.12.2010 р.» № 2448/23/31609774 (а.с. 34-42 том 1), відповідно до якого відповідачем встановлено, що в порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 737379,00 грн., так як фактичну оплату за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2008 року неможливо відслідкувати у зв'язку з тим, що даний період був охоплений плановою документальною виїзною перевіркою.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №005092300/0 від 31.12.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 737379,00 грн. за жовтень 2010р. (а.с. 43 том 1).
Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Біляївському районі Одеської області податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2010р. (а.с.78-82 том 1) та розрахунком суми бюджетного відшкодування (а.с.83 том 1), позивачем відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника в сумі 737379,00 грн.
Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування (а.с. 83, том І):
- залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 737 379,00 грн.;
- частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) становить 737 379,00 грн.;
- сума, що підлягає відшкодуванню становить 737 379,00 грн.
Сума заявленого бюджетного відшкодування згідно додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року (а.с. 82, том І) ДП «Борол»виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 737 379,00 грн. у наступних звітних періодах: березень 2008 року у сумі 114 573,00 грн., квітень 2008 року у сумі 195 440,00 грн., травень 2008 року у сумі 86814,00 грн., червень 2008 року у сумі 257502,00 грн., липень 2008 року у сумі 7019,00 грн., вересень 2008 року у сумі 28481,00 грн., жовтень 2008 року у сумі 8107,00 грн., листопад 2008 року у сумі 6613,00 грн., грудень 2008 року у сумі 32830,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.7.2 «а»п.7.7. ст..7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, внаслідок завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 737379,00 грн., так як фактичну оплату за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2008 року неможливо відслідкувати у зв'язку з тим, що даний період був охоплений плановою документальною виїзною перевіркою.
Суд з даним висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного.
Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сума податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню з бюджету.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4., п. 7.5, п.7.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Пунктом 1.8. ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідна до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.
ДПІ у Біляївському районі Одеської області відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не було доведено порушення позивачем вищезазначеного порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Зокрема, судом встановлено, що сума заявлена позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010р. складає 737379,00 грн. та заявлена з дотриманням вищенаведених вимог Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, зокрема, вказані суми були сплачені позивачем як отримувачем товарів (послуг) в ціні отриманих товарів (послуг) та були віднесені на підставі належним чином оформленим податкових накладних до складу податкового кредиту, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с.7-33, 153-244 том І, 1-18, том ІІ), податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, договорами, (а.с. 1-190, том ІІІ, 2-190, том ІУ).
Таким чином, актом перевірки та судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Посилання ДПІ у Біляївському районі м. Одеси на те, що фактичну оплату за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2008 року неможливо відслідкувати у зв'язку з тим, що даний період був охоплений попередньою плановою документальною виїзною перевіркою (акт від 24.03.2010 року за №599/23/31609774 за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року), не можуть братись судом до уваги, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця відповідно до підпункту «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону.
Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавчий обов'язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку»наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року.
Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту. Не містить таких вимог і п.7.7 ст.7 цього Закону, який є імперативним для визначення суми податку, який підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету.
Законом України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що позивач в момент сплати постачальникам, вартості придбаного товару, сплатив ПДВ у ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, відносно правильності заповнення яких представник відповідача та перевіряючі при проведенні перевірки та в судовому засіданні не заперечували.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
На підставі викладеного та враховуючи, те що ДПІ у Біляївському районі Одеської області за наслідками перевірки позивача та в ході розгляду справи не заперечувала відносно реального характеру господарських операцій здійснених позивачем у перевіряємий період та не було доведено неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 737 379,00 грн., суд дійшов висновку, що податкове повідомлення -рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області №005092300/0 від 31.12.2010 року суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Суд вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Таким чином, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «БОРОЛ», правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Дочірнього підприємства «БОРОЛ»до Державної податкової інспекції у Біяївському районі Одеської області, за участю прокуратури Одеської області про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення № 005092300/0 від 31.12.2010 року - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове -повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Біяївському районі Одеської області № 005092300/0 від 31.12.2010 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15 червня 2011 року.
Суддя С.О. Cтефанов